TextBook Кульчицький замислився: це була дуже цікава думка. Січ не виправдала цілком його сподівань, тож молодого шляхтича тягло ще далі. А тут така пропозиція!
– Я б пішов, але…
– Знаю, за друзів хвилюєшся. Бакальця, Ручку і Сметанку візьму до себе, під моєю рукою ходити будуть.
– А Селім?..
– А що з ним?
– Ти його відпустиш?
– Чого опікуєшся долею цього бусурмана?
– Бо я йому обіцяв. А ми, шляхта, своє слово мусимо тримати.
Сірко нахмурив брови, однак думав недовго.
– Коли так – то відпущу. Навіть коня дам. Іди, сам йому скажи, а заодно готуйся в далеку дорогу.
Вони потисли один одному руку, Кульчицький обернувся, щоби йти, як раптом Сірко сказав:
– І попрощайся з товаришами, бо для них ти вже – мертвий.
Кульчицький ще раз кивнув на прощання і пішов…
Селім так і мешкав на хуторі Малинівці. Після того як Юрій повернувся з походу, вони із Селімом бачилися лише раз: Кульчицький тоді мусив розповісти йому про все, що сталося в Очакові. Той слухав мовчки і лише бліднув. Нарешті, коли Юрій закінчив, Селім стиснув кулаки і кинувся на нього, вигукуючи:
– Я мав тебе за товариша, за брата! Ти зрадив мене, ти все спланував! Будь проклятий, Кульчицький, будьте ви всі прокляті, невірні собаки, – ненавиджу вас!
Він кинувся на Юрія з кулаками, але козаки, що були тут, стримали його, заламали руки і повалили на землю.
– Ти ж обіцяв, ти обіцяв, обіцяв, – лише повторював турок, пускаючи піну з рота.
– Я не хотів убивати твого батька, Селіме, – він сам вибрав свою долю.
– Ви вдерлися у мій дім!
– А де ж тебе полонили козаки? Невже не у домі нашому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лицар з Кульчиць» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XV. Запорозька Січ“ на сторінці 4. Приємного читання.