Так і кортіло спитати: «Повісився чи спився?»
Але я мовчки пішов алеєю далі, нагнувши голову і зімкнувши за спиною руки. Все було зрозуміло. Окрушини мого розтрощеного минулого знов зібралися докупи в ясну картину. Тобто в похмуру. Дуже похмуру, чорну картину.
Я підвів голову і побачив, що цвинтар живе своїм життям. Тут і там на могилках поралися люди. Працювали сапками, виривали бур’ян, обсипали «гробки» жовтим піском.
Можна було йти до трамвая. Не хотілося в неї нічого розпитувати. Тепер я все знав. Та в мені здіймалася злість. Я йшов алеєю, заклавши руки за спину і нагнувшись уперед, як ходив по камері-одиночці, бачив себе таким збоку, але не змінював пози. Я її заслуговував. І злився на себе.
«Ти просто боїшся», — казав собі.
«Чого?»
«Ти мусиш відкритися їй».
«Пощо?»
«Нехай знає, що тобі все про них відомо. Казав же Юрко-Жук: «Гадаєте, лише КГБ не спить? Е, ні… СБ також працює». А ти ж усе-таки референт Безпеки, не дідька лисого хвіст».
«І що далі?»
«Скажи їй так, як вона сама колись казала: немає нічого таємного на світі, окрім семи святих тайн».
«Добре. І що це дасть?»
«Як що? Нехай не поспить, помучиться. Чи ти й досі не байдужий до неї?»
«Заткни пельку».
«Тоді зізнайся, що ти боїшся».
«Кого? Її?»
«Та ні. Боїшся, що вони не дадуть тобі спокою. Або заберуть на слідство у зв’язку з наново відкритими обставинами, або підкинуть детальний план Дніпрогесу».
«Ну, знаєш!.. Можеш докоряти мені чим завгодно, тільки не страхом».
«Тоді зніми з себе ці блазенські окуляри. Ти завжди дивився на світ своїми очима. Не відвертайся від вогню».
«Будь ласка!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Троща» автора Шкляр В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (49)“ на сторінці 5. Приємного читання.