Розділ без назви (22)

— Якщо кохає, то зрозуміє, — сказав Місько.

— Так думаєш?

— А як?

Наступну стрічу Стодоля призначив Міськові ­через три дні також на «мертвому пункті» біля осичняка, що ріс острівцем недалеко від хутора Драго­манівка.

Прощаючись, Стодоля затримав його руку в своїй.

— Міську… — зам’явся, добираючи слова.

— Кажи.

— Якщо здумаєш крутити на два боки, твоя заява про співпрацю з ГБ може ненароком потрапити до рук Безпеки. Там довго не розбиратимуться.

— Вкуси себе за сраку, — сказав Місько.

Далі він сам пішов через поле, і коли озирнувся, то ще бачив, як край лісу спалахували вогники від цигарок. Він подумав, що легко міг би скосити їх усіх чотирьох з автомата, але через наказ провідника Буревія пішла якась інша гра, затягнута і не зовсім зрозуміла. Гаспид, який сидить у кожній людині, не любить, щоб усе було напрямки — часом він плете свою павутину стежок і доріг, на які спокушає тебе безнастанно, аби ти прийшов до цілі з фатальним запізненням.