Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Незаперечним є те, що цивілізація – це певний стан історичної еволюції людства, що сформувався як особлива соціальна цілісність, яка за своєю сутністю протистоїть дикунству та варварству.

За традицією, що склалася у науці, цивілізація розглядається як антипод "природного" стану людства, архаїчних форм існування соціуму. У цьому контексті поняття "цивілізація" виступає як синонім культури. Культура як форма буття, на відміну від природи, є заданою, тобто не існує "сама по собі", а потребує постійних зусиль для свого підтримання та оновлення [122, с. 150]. Отже, цивілізація певного мірою є способом розвитку культурної традиції.

1. Яковенко розглядав цивілізацію та культуру під іншим кутом зору, у їх співставленні одне до одної як частини та цілого. Культуру він характеризував як родову стратегію існування людства, а цивілізацію як стійкий варіант такої стратегії, обмеженої в часі та просторі. [122, с. 98, 99]. Такий підхід може бути виправданим лише за умови розгляду культури у широкому значенні та у певному історичному контексті: як форми розвитку людства, яка існувала ще до появи давніх цивілізацій; як реального способу зв'язку природного та соціального у людському бутті.

О. Неклесса звертав увагу на "віковий" аспект цивілізаційної та культурної взаємодії, підкреслюючи, що цивілізація частіше за все асоціюється з досягненням урбаністичної стадії розвитку [122, с. 89].

Акцентуючи увагу на взаємозв'язку культури та цивілізації, Д. Замятін відзначав, що остання є носієм певних культурно-географічних образів [100, с. 213].

В оцінці співвідношення понять "цивілізація" та "культура" існує й протилежна думка. Так, Б. Єрасов підкреслював, що культура виступає компонентом цивілізації [45, с. 11]. Цю точку зору поділяв Ю. Яковець, який підкреслював, що хоча культура й з'явилася раніше цивілізації, але з тих пір, коли людство стало на цивілізаційний шлях розвитку, вона стала її складовою частиною [139, с. 19]. О. Чумаков, звернувши увагу на те, що термін "цивілізація" хоча й виділився з поняття "культура", з часом зайняв рівноправне положення з останнім. Зараз вони отримали не однакове смислове значення та стали відбивати різні аспекти об'єктивної реальності: слово "культура" пов'язується з перетворенням соціальної сфери та природи, а термін "цивілізація" віддзеркалює тенденції оновлення суспільних відносин, а тому вони є взаєпов'язаними та доповнюючими один одне [133, с. 281].

М. Барг вважав, що категорія "цивілізація" означає ідеальну тотальність суспільного життя, творчої активності людей у межах певної просторово-часової цілісності. Вона обумовлена природними умовами життя, з одного боку, та об'єктивно-історичними передумовами – з другого, рівнем розвитку людської суб'єктивності, що проявляється у образі життя індивідів, у способі їх спілкування з природою й собі подібними [5, с. 35]. У даному випадку має місце перенесення смислового наголосу на діяльнісний аспект суспільного життя.

Суперечливістю характеризується визначення цивілізації, яке належить Є. Черняку. З одного боку, він визначав цивілізацію як цілісну суспільну систему, що включає в себе усі соціальні та несоціальні компоненти історичного процесу, усю сукупність створених людиною матеріальних і духовних об'єктів, а з іншого – як цілісну систему сутнісних відносин між людьми – мікрогрупами та великими колективами [128, с. 19].

Позиції визначення цивілізації не стільки як набору провідних ознак – параметрів, скільки як сутності функціональних зв'язків між цими параметрами притримувалася К. Хвостова [119, с. 32]. Однак при цьому не уточнювалося, про які саме ознаки йде мова.

На системний характер цивілізації звертав увагу й М. Хрєнов, якій, на його думку, притаманні процеси індивідуалізації, експансія індустріальних технологій та інтенсивна урбанізація [120, с. 338]. На наш погляд, наведене визначення не відбиває системні властивості цивілізації. Не заперечуючи проти того, що кожна локальна цивілізація на горизонтальному рівні, як і кожне покоління цивілізації на вертикальному рівні, мають індивідуальні риси й властивості, тим не менш зазначимо, що індустріальні технології та урбанізація, по- перше, не є універсальними характеристиками, по-друге, вони відбивають ознаки, властиві попередньому, а не сучасному поколінню цивілізації.

Не можна визнати вдалою також спробу наділення цивілізації системними рисами, здійснену Г. Чорним. Визначивши тривалість етапу цивілізаційного розвитку людства п'ятьма тисячоліттями, він констатував, що цивілізація представляє собою класове суспільство з економікою, заснованою на товарному виробництві та торгівлі, з політичною системою у вигляді держави, з грошовим обігом, з містами як центрами влади, військової й фінансової сили, культури, науки, мистецтва, злочинності і паразитизму. Зараз на порядку денному, на переконання Г. Чорного, стоїть питання "...про створення світової держави, оскільки світ є єдиним у економічному та інформаційному відношенні, а засоби управління дозволяють контролювати події у будь-якій частини світу з одного центру" [125, с. 143]. Викладене Г. Чорним, особливо ідея світової держави, є далеким від реалій сучасного життя.

Претензією на оригінальність у визначенні природи цивілізації відрізняється позиція О. Полякова, який вважав, що цивілізація – це форма існування суспільства, не стадія, не саме суспільство, а форма, хоча й пов'язана з певною стадією розвитку. Усі відомі ознаки, властиві цивілізації: держава, міста, суспільне розшарування, ремесло, письменність – так чи інакше відбивають саме "спосіб життєдіяльності", "систему", тобто форму існування, а не саме суспільство" [89, с. 5]. Якщо, за О. Поляковим, цивілізація є форма, а не саме суспільство, з переліченими вище ознаками, то у зв'язку з цим постає питання, а які ж ознаки властиві суспільству як соціальній системі? У цьому сенсі цивілізація виступає формою невизначеного за змістом та своєю сутністю об'єкта, інакше кажучи абстракцією.

У своїй іншій публікації О. Поляков стверджував, що в основі зв'язків будь-якої цивілізації як особливої соціальної системи лежить культурно-економічний уклад – єдність культури та соціально-економічного ладу [90, с. 53, 56].

Помилковість позиції О. Полякова пояснюється недотриманням принципу системності. За системним підходом одна й та ж річ може виявитися або не виявитися системою. Усе залежить від вибору змістовного поля, в якому довільна річ цікавить дослідника. Такий вибір здійснюється шляхом визначення концепту, структури і субстракта досліджуваного об'єкта. Концепт є певною властивістю чи певним відношенням, тобто визначеністю, з якої власне і починається системне уявлення речі (об'єкта). За концептом визначається, у якому сенсі об'єкт цікавить дослідника. А. Цофнас системним уявленням назвав процедуру перетворення усякого об'єкта на субстрат для певної струкрути, яка відповідає наперед фіксованому концепту [124, с. 57].

Більш чітко визначила цивілізаційне поле Л. Семенникова, яка охарактеризувала "цивілізацію як спосіб життєдіяльності суспільної макросистеми, об'єднаної загальним географічним середовищем, системою ведення господарства, соціальною організацією, духовними цінностями, політичною системою, менталітетом та часом існування" [95, с. 14,15]. Ключовими словами у цьому визначенні є "спосіб життєдіяльності", який знаходить свій прояв у різних сферах соціальної системи й за яким цивілізації відрізняються одна від одної. Цей спосіб фіксується простором (географічним середовищем) та часовою тривалістю.

Враховуючи існування кількох різновидів теорії цивілізацій, звертаємо увагу на визначення понять "локальна цивілізація", "постіндустріальна цивілізація" та "світова цивілізація", синонімами якої є "геоцивілізація" та "глобальна цивілізація", що подані у словнику основних термінів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства
  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів