• 4. Еволюція соціальних та національних відносин у напрямку поглиблення соціальної стратифікації, нивелювання класових засад соціуму, зниження конфронтації, посилення кооперації та співробітництва, пробудження національних почуттів та загострення міжетнічних суперечностей.
• 5. Стабілізація держави та права, що зумовлено кризовим станом суспільства. 6 цих умовах держава виконує важливі функції з регулювання економічного процесу, захисту інтересів усіх членів суспільства. Разом з тим зростає роль регіональних органів, органів місцевого самоврядування, зменшується вплив масових політичних партій.
• 6. У світовому співтоваристві відбувається перехід від двополюсного до багатополюсного світу, посилюються дезінтеграційні процеси, послаблюється домінування західної цивілізації. Проте перерозподіл сфер впливу між локальними цивілізаціями супроводжується вибухами збройних конфліктів [140, с. 272– 277].
Погоджуючись у цілому з виявленими Ю. Яковцем тенденціями суспільного розвитку у період переходу до постіндустріальної цивілізації, все ж зауважимо, що окремі з них визначені у контексті оптимістичної парадигми майбутнього. Перш за все це стосується першої з них.
В іншій своїй праці Ю. Яковець розглянув процеси диференціації та взаємодії локальних цивілізацій четвертого покоління (постіндустріальної) й відбиття через них тенденцій розвитку глобалізації у певних зрізах.
• 1. Головна тенденція у контексті демографо-екологічного зрізу – це зменшення населення західної цивілізації та зростання частки населення країн Азії та Африки. За прогнозами демографічної служби ООН, динаміка співвідношення чисельності населення, що представляє заможні та бідні країни, буде відзначатися його зростанням на користь останніх. Більш розвинені цивілізації виробили свої природні ресурси й надалі можуть існувати лише за рахунок міжцивілізаційного обміну. Посилюється забруднення природного середовища. В цих умовах відбувається присвоєння, передусім арабськими країнами, значної долі світової нафтогазової ренти. Але розвинені цивілізації намагаються здійснити її перерозподіл на свою користь, що породжує конфлікти. Крім того, зростає кількість антиглобалістів, які виступають за зменшення техногенного навантаження на природу, звинувачуючи у цьому транснаціональні корпорації, в яких домінуючі позиції займають західноєвропейські країни та США.
• 2. Технологічний зріз демонструє зростання розриву між розвиненими та відсталими країнами, які належать до різних цивілізацій. Враховуючи, що освоєння нових технологій потребує не тільки розвитку відповідної інфраструктури, підготовлених кадрів та значних капіталовкладень, але й реструктуризації та модернізації виробничого потенціалу, стає зрозумілим, що тут перевагу отримують невеликі за кількістю населення країни. Вони є більш мобільними щодо кооперації та налагодження партнерських відносин з іншими самодостатніми країнами. У такому співробітництві зацікавлені передусім країни-донори (США, країни Західної Європи, Японія). Тобто ситуація, що склалася у технологічній сфері, дає надію на міжцивілізаційний діалог, а не на конфронтацію.
• 3. У економічному зрізі глобалізований світ відрізняється значною неоднорідністю, яка проявилася ще в індустріальну епоху. Скоріш за все, тут наберуть силу тенденції, пов'язані з синхронізацією економічних циклів та криз; секторальною диференціацією та спеціалізацією виробництва; відокремленням ринкового та неринкового секторів економіки при зростанні частки та значення останнього; зміною співвідношення реальної та "віртуальної" економіки.
• 4. Геополітичний розріз характеризується формуванням нового світового порядку. Песимістичному сценарію зіткнення цивілізацій С. Ганггінгтона російський дослідник протиставив сценарій партнерства цивілізацій. Серед умов його здійснення Ю. Яковець назвав такі: розвиток конструктивного діалогу та співробітництва локальних цивілізацій; вироблення ефективного механізму вирішення міжцивілізаційних суперечностей; підтримка менш розвинених, бідних країн, відмова від диктату, насильства, самостійність кожної країни у прийнятті важливих рішень; урахування інтересів усіх суб'єктів міжнародних відносин. Але цей процес є складним й займе усе XXI ст, а альтернатива у цього одна – самознищення людства.
• 5. Соціокультурний зріз відіграє ключову роль, оскільки сфера культури становить ядро локальної цивілізації. Його втрата веде до перетворення останньої у реліктовий стан. Соціокультурні цінності змінюють генетичне ядро цивілізації під час її фазових переходів, що веде до переміщення центру творчого лідерства від цивілізації, що переживає занепад, до нової цивілізації. Так відбувається зміна одних домінуючих цивілізаційних спільнот іншими. Все залежить від здатності тієї чи іншої цивілізації до творчого пошуку на шляху створення нових культурних цінностей [139, с. 28-43].
Як бачимо, при формуванні тенденцій розвитку цивілізацій у контексті глобалізації Ю. Яковець творчо підійшов до використання концепцій А. Дж. Тойнбі, П. Сорокіна, Л. Гумільова, Е. Тоффлера та С. Гантінгтона, що додало його науковим висновкам певного обґрунтування.
Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами“ на сторінці 2. Приємного читання.
