Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Відкриті дії є зрозумілими за актами їх прояву, тому П. Сорокін звертав увагу не на їх протилежність – утримання від таких актів, а на толерантність як на непрояв ненависті та ворожнечі, що вимагає великих внутрішніх надзусиль. У зв'язку з цим зазначимо, що соціологія, на відміну від воєнної історії, має досліджувати не сам прояв відкритого акту, а його мотиви, тим більш, що те, що зовні лежить на поверхні явища, не завжди точно відбиває його сутність. А щодо акту утримання від активних дій та толерантності, то, як нам здається, ці феномени дуже тісно між собою пов'язані й переходять одне в одне в процесі взаємодії соціальних суб'єктів. Інша справа, що за умови, коли толерантність є внутрішньою характеристикою усіх взаємодіючих суб'єктів, тоді ми не маємо справи з відкритими діями, а тому питання утримання від дієвих актів як таке не існує.

З точки зору причинної ефективності є дії, що мають сильний ефект, та дії, що здійснюють лише незначний вплив, що не залежить від форми самої дії – фізичної або вербальної. Відомо, що іноді слово має більший вплив, ніж акт силового характеру. Звернемо увагу також на певні наслідки бездіяльності, особливо коли існує ситуація, яка вимагає саме дій.

Дії розрізняються також за тривалістю своїх результатів. Це залежить не тільки від характеру дії та властивостей суб'єктів. Не менш важливе значення має стан самого суб'єкта дії. Соціолог також має враховувати мотивацію суб'єктів взаємодії, стійкість соціальних зв'язків у середовищі певного соціуму. Іноді на момент дії важко передбачити її тривалість, а тим більше – наслідки.

Деякі взаємодії здійснюються свідомо, інші – несвідомо, на рівні рефлексів. Звісно, що останні не належать до сфери соціології, але це не звільняє соціолога від необхідності врахування цього факту. Та й для того, щоб довести, що той чи інший індивід чи соціальна група діють несвідомо, необхідно взяти їх до уваги. Крім того, коли дія відбулася, для її учасників не має суттєвого значення, чи була вона свідомою або несвідомою.

Навмисні дії або цільові, мотивовані, а з цієї причини одночасно й свідомі, що здійснюються заради досягнення певної мети, слід відрізняти від ненавмисних дій як ситуативних, що не мають під собою якоїсь мотивації. При цьому важливо уникати крайнощів в оцінці соціальних дій як таких, що відбуваються виключно свідомо або навпаки – несвідомо. Іноді для цього використовують поняття "логічні" та "нелогічні" дії, "об'єктивні" та "суб'єктивні" дії, що П. Сорокін продемонстрував на прикладі вчення теоретика елітаризму В. Парето та свого вчителя Л. Петражицького [100, с. 197,198].

Другий компонент соціально-культурних явищ утворюють значення, цінності та норми. Дана класифікація значень та норми, значення та цінності вперше була здійснена у 1931 р. німецьким соціологом Ф. Тьоннісом (1855-1936). Оскільки кожне значення у вузькому розумінні слова є цінністю, остання передбачає норму по її реалізації чи знехтуванню, а вона в свою чергу виступає як значення та позитивна або негативна цінність одночасно, П. Сорокін всі ці три терміни використовував поперемінно для визначення одно й того ж класу значущих явищ. їх смисл не може бути ідентифікованим з властивостями суб'єктів соціальної взаємодії та з фізичними й біологічними властивостями її носіїв.

Тотожність значень, цінностей та норм, що виявляються у різних носіях, ідентичність останніх, втілюючих широкий спектр значень, виявляють:

• 1) присутність компонента значень, цінностей та норм в усіх соціокультурних явищах;

• 2) глибоку відмінність цього компонента від двох інших (людей та матеріальних носіїв);

• 3) відносно слабкий зв'язок між компонентом значення та компонентами носіїв та суб'єтів взаємодії [100, с. 203].

А це свідчить про те, що значення може суттєво впливати на поведінку людей та природу носіїв, наприклад, людина, не наділена від природи силою чи зовнішньою красою, але сильна духом та наповнена високим духовним змістом, може досягти вершин у суспільному служінні та у особистому житті, і, навпаки, красуня, що має скривлене уявлення про красу, частіше за все стає повією.

Таким чином, матеріально ідентичне часто є зовсім відмінним у соціокультурному відношенні через різницю у значеннях або цінностях, які приписуються йому, і навпаки, те, що розрізняється біофізично, є ідентичним по соціокультурним параметрам. Звідси можна зробити висновок, що застосування принципів ідентичності та відмінності на основі значень, виражених через матеріальні носії, дії суб'єктів, часто дають результати, прямо протилежні тим, які виникають на базі їх біофізичних властивостей.

Взаємозалежність та взаємодія між людьми передусім регулюються певними значеннями, цінностями та нормами, що робить їх універсальним компонентом соціокультурних явищ. Інша справа, що вони мають не однакове змістовне наповнення у різних суспільствах, що має бути враховано в процесі міжцивілізаційної взаємодії.

Важко уявити перенесення значень, цінностей та норм у просторі та часі від одного суб'єкта взаємодії до іншого не інакше як через інструменти сенсорних носіїв – відкриті дії та матеріальні об'єкти, які екстерналізують, матеріалізують, об'єктивують й соціалізують нематеріальні значення [100, с. 206].

П. Сорокін розрізняв фізичні та символічні носії (провідники). Якості перших використовуються для впливу на розум та відкриті дії інших суб'єктів взаємодії, дія других на свідомість є опосередкованою, через звуки та знаки, комунікативний зв'язок.

Носії визначають поведінку та стан розуму людей переважно механічним шляхом, що відбувається завдяки дії предметних провідників. У процесі міжлюдської взаємодії значення, цінності та норми з часом накопичуються від покоління до покоління, утворюючи матеріальну культуру [100, с. 213]. Впадає в очі, що П. Сорокін надавав першочергового значення матеріалізації та соціалізації нематеріальних значень чи матеріальній культурі, водночас не приділяючи належної уваги такому різновиду цінності, як соціокультурні традиції, завдяки яким підтримується постійний зв'язок не тільки між різними поколіннями людей, а й міжкультурний діалог. Він також переоцінював рикошетний вплив носіїв, що проявляється через матеріальну культуру, у визначенні поведінки та психічному стані людей. Дійсно, кожне нове покоління людей, з'являючись на світ, проходить процес соціалізації, у якому певне місце посідають об'єкти матеріальної культури, які є здобутком попередніх поколінь. Разом з тим, з часом змінюються не тільки людські уявлення про цінність об'єктів матеріальної культури, а й самі ці об'єкти. Більш того, кожне покоління створює своїх кумирів. Це ж саме зауваження стосується й фетишизації носіїв, яким П. Сорокін приділяв надмірно велику увагу. Мова йде про магічний вплив, яким наділяються слова, такі персоніфіковані абстракції, як прогрес, демократія, пацифізм, соціалізм, звукові провідники у цілому [100, с. 216]. Це дійсно має місце й така фетишизація символів повинна враховуватися у людській комунікації, але більш суттєве значення для суспільства має ідеалізація тих чи інших духовних цінностей за їх змістом, а не за формою та канонізація релігійних течій та пророків у людській плоті.

Наступний розділ:

Ціннісний вимір культури

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів
  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів