Вступ

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

На переконання М. Конрада, сформулювати філософську концепцію історії було можливо лише, беручи до уваги історію усього людства. У цьому сенсі такі поняття, як "Європа", "Азія", "Африка" він розумів як поняття географічні, а не історичні. Не науковими їм також вважалися й поняття "Захід" та "Схід", зміст яких змінювався у часі [60, с. 450-454].

Усі перелічені підходи відбивають "вертикаль" історичного процесу, якою не обмежується дослідницька парадигма. Горизонтальний зріз історії демонструє співіснування різнорівневих суспільств та їх взаємодію у суб'єктному вимірі. Показовим у цьому відношенні було XIX ст., яке засвідчило розшарування суб'єкта історичної дії та формування "ансамбля" суб'єктів: особистості, класу, нації-держави, цивілізації. Тим не менш, за визначенням американського історика Г. Кона, це століття увійшло в історію як століття націоналізму, предтечею якого була Велика французька революція, що залишила після себе подвійну спадщину – лібералізм та націоналізм [147, с. 3–28]. Установивши суверенітет особистості у громадянському суспільстві, ця революція одночасно явила світу нову націю (французьку) як спільність, сутність якої не вичерпувалася державно-політичною формою.

Друга половина XIX ст., завдяки працям М. Данилевського [40] та О. Шпенглера [134; 135], по-новому поставила питання про суб'єкти історії: не особистість, не народ, не клас, а культурно-історичний тип, "локалізована культура", "культурний організм".

Наприкінці XIX – на початку XX ст. концепція "локальних культур" тримала свій розвиток в уявленні іспанського філософа М. де Унамуно (1864-1936) про цивілізацію як сукупність не тільки політичних та економічних, а головне – духовно-культурних процесів. Завдання відродження Іспанії він визначив сакраментальною фразою: "Померти, як нації та жити, як народу". При цьому він попередньо поставив іспанському народові такий діагноз: брак волі, інертність, духовне лінивство та "надмір виняткового, егоїстичного індивідуалізму при одночасній відсутності індивідуальностей як таких" [111,с. 203].

У першій половині XX ст. інший іспанський філософ X. Ортега-і- Гассет (1883-1955) вбачав шлях спасіння західної культури від масової культури у збереженні духовних цінностей елітарної культури.

Друга половина XX – початок XXI ст. пройшли під знаком формування постіндустріальної цивілізації та створення під впливом глобалізації єдиного цивілізаційного простору. У контексті зазначеної тенденції історичний процес постає як процес зміни різних поколінь локальних цивілізацій, а модель цивілізаційного розвитку людства – як взаємодія локалізованих у просторі та часі різноманітних та самобутніх у соціокультурному відношенні спільнот, що перебувають під впливом глобалізації.

Практичне значення спецкурсу пов'язано з економічним, екологічним, політичним та гуманітарним чинниками.

Економічний бік прагматичності дослідження розвитку цивілізацій у контексті глобалізації визначається формулою: "Успіх приходить до суспільств, що поєднують власну соціокультурну ідентичність з досягненнями у техніко-технологічній сфері".

Екологічний чинник практичного значення тематики спецкурсу полягає у необхідності пошуку оптимальних шляхів досягнення сбалансованого розвитку природи та суспільства. З цією метою ще на зорі глобалізаційної ери, у 1968 р. італійським вченим-гуманістом А. Печчеї було створено "Римський клуб" – громадську організацію, завданням якої є екстраполювання у майбутнє тенденцій розвитку людства на сучасному етапі. Один з докладів "Римського клубу" – "Межі зростання" надав поштовх розвитку глобалістики як самостійного наукового напряму. У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на II конференції ООН з довкілля та розвитку 179 країн висловили своє прагнення сприяти забезпеченню сталого розвитку, сутність якого полягає у задоволенні потреб нинішнього покоління, водночас не позбавляючи майбутні покоління можливості задовольняти власні життєво необхідні потреби. А 2002 р. в іншому бразильському місті Порту-Алегрі представники 123 країн прийняли "Маніфест сталого розвитку".

Політичний чинник віддзеркалює зростаючу роль у суспільному розвитку діалогічності між геополітичними гравцями. Головною перешкодою щодо діалогу є існуюча модель глобалізації, за якою розрив між країнами з високим (15% населення планети) та низьким (45,5%) рівнем ВНП на душу населення досяг позначки 63 рази [141, с. 81]. Одним з кроків на шляху до взаємодії різних спільнот було проголошення ООН 2001 р. Роком діалогу між цивілізаціями. А у липні 2005 р. ООН підтримала ініціативу урядів Іспанії та Турції зі створення глобального "Альянсу цивілізацій", метою якого є мобілізація колективної політичної волі щодо подолання розриву та зростаючої недовіри між цивілізаціями, у першу чергу між Заходом та ісламським світом. Координацією діяльності "Альянсу цивілізацій" займається Група високого рівня у складі 18 членів. За підсумками першого року роботи Альянсу було підготовлено спеціальний доклад Генеральному секретарю ООН, у якому міститься загальна оцінка ситуації та конкретні пропозиції з наведення мостів між різними культурними спільнотами [12, с. 95-97].

Гуманітарний чинник пояснюється тим, що цивілізаційний вимір історії у її центр ставить людину. Саме людина, з її світоглядом та світосприйняттям, з її системою цінностей та норм, поведінкою у суспільстві, людина в її проявах та сферах діяльності розглядається як ціль історичного розвитку.

Виходячи з наукової актуальності та практичного значення навчальної дисципліни побудована й структура курсу, яка складається зі вступу та трьох основних частин.

У першій частині "Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства" розглядаються глобалізаційний контекст розвитку цивілізацій та вплив глобалізації на формування цивілізаційного простору.

У другій частині "Історичний процес у світлі теорій цивілізації" подано тенденції розвитку цивілізацій крізь призму наукових поглядів М. Данилевського, О. Шпенглера, К. Ясперса, А. Дж. Тойнбі, П. Сорокіна, теоретиків євразійства та Л. Іумільова.

Третя частина "Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів" присвячена аналізу технологічної парадигми, світсистемного підходу, концепцій, представлених західною школою конфліктології, праць російських та вітчизняних фахівців та авторській багатовимірній моделі сучасного світового співтовариства, побудованої на засадах системного світосприйняття.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ
  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів