Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

П'ять основних експортних культур—кава, какао-боби, бавовна, цукрова тростина і соя — охоплюють більш як 30 % посівних площ і складають понад 35 % вартості продукції рослинництва. За виробництвом кави Бразилія посідає 1-ше місце в світі. 2-ге місце належить їй за виробництвом какао, цукрової тростини, сої. Збір бананів та апельсинів — найвищий у світі.

Головні продовольчі культури, під якими 1/2 всіх посівних площ, — кукурудза, коричнева квасоля і маніока. Вони поширені повсюдно. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, овес. А втім, збір пшениці покриває лише 40 % внутрішніх потреб, тому країна постійно вдається до імпорту пшениці.

Тваринництво, переважно м'ясного напряму, забезпечує майже 2/5 (за вартістю) продукції сільського господарства. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Деяка частина продукції (м'ясо, вовна, шкури) експортується, переважно зі штату Ріу-Гранді-ду-Сул.

Лісове господарство. Під лісами — понад 60 % території Бразилії, яка за запасами цінних деревних порід посідає 1-ше місце у світі. Серед галузей лісового господарства найбільше значення мають збір латексу дикоростучих каучуконосів у лісах Амазонки, бразильських горіхів, плодів пальми та олійного дерева на північному сході, парагвайського чаю та заготівля хвойної деревини на півдні. Значна частина продукції галузі експортується.

Транспорт. Основний вид транспорту — автомобільний. Автодоріг—близько 2 млн.км, із них 8 % — асфальтовані. Довжина залізничних колій —130тис. км. Протяжність річок, судноплавних протягом року, перевищує 31 тис. км. Найзручніші водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсиску, Парана, Парагвай) знаходяться далеко від основних господарських центрів країни. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж Атлантичного узбережжя. Основні морські порти: Сантус, Ріо-де-Жанейро, Ресіфі, Ріу-Гранді.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Основними товарами експорту є залізна руда, соя та продукти борошномельної промисловості, кава, какао, цукор, апельсиновий сік, боксити. Зростає частка промислових виробів (автомобілі, морські судна, електрообладнання, літаки, сталь). Бразилія імпортує нафту, машини та устаткування, зерно, вугілля, кольорові метали, її основними торговими партнерами є країни — члени ЄС (27 % товарообігу), США (20 %), країни Латинської Америки (21 %), країни Азії (15 %).

Туризм. Щорічно Бразилія приймає близько 1 млн. туристів. Міста, що їх відвідують найбільше, — Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Соціальний розвиток {соціальна інфраструктура. Дохід на душу населення складає близько 4,7 тис. дол. США (1997 p.). Умови життя більшості трудящих лишаються тяжкими.

Найбільшими університетами країни є Університет штату Сан-Паулу та Федеральний університет Ріо-де-Жанейро.

Серед найвпливовіших періодичних видань — газети "Естаду ді Сан-Паулу", "Фолья ді Сан-Паулу", "Глобу", журнал "Вежа".

Діють п'ять телевізійних каналів. Провідні телекомпанії: "Глобу", "Маншсті", СБТ, "Бан-дейрантіс".

Інформаційна служба — Емпреза Бразилей-раді Комунікасан, СА(Радіубраз).

Географічне положення та основні відомості про країну. Аргентина охоплює південно-східну частину Південної Америки. Крім того, їй належить східна частина острова Вогняна Земля та декілька менших островів в Атлантичному океані. На заході Аргентина має дуже протяжний кордон із Чилі. На півночі вона межує з Болівією, на північному сході — з Парагваєм, Бразилією та Уругваєм. Серед країн Південної Америки Аргентина поступається площею лише Бразилії. Тому географічне положення різних її частин можна оцінити по-різному. Найсприятливіше воно на узбережжі океану та в долині річки Парани.

Територія — 2,8 млн.км2. Столиця — Буенос-Айрес (Великий Буенос-Айрес, 12,58 млн.жителів (2000 р.)). Адміністративно-територіальний поділ: 22 провінції, І національна територія та 1 федеральний столичний округ. Населення — 38,4 млн.(2003 p.). Офіційна мова — іспанська. Релігія: більшість населення (93 %) сповідує католицизм. Грошова одиниця — песо (1 песо = 100 сентаво).

Аргентина — федеративна республіка. Глава держави — президент. Вищий законодавчий орган — Національний конгрес, який складається з сенату і палати депутатів. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом.

Політичні партії: Хустисіалістська партія, Громадянський радикальний союз, Союз демократичного центру, Християнсько-демократична партія, Партія непримиримості.

Серед профспілкових організацій найвідоміша — Загальна конфедерація праці.

Природні умови та ресурси. У рельєфі Аргентини можна вирізнити рівнинну північну і східну та гірську західну і південну частини. Весь північний захід — це Лаплатська низовина, лише на крайньому північному сході між річками Парана та Уругвай — окремі ділянки Бразильського плоскогір'я. На півдні країни — Патагонське плоскогір'я з висотами до 2000 м. Північно-західна частина Аргентини найвища. Тут поблизу кордону з Чилі підноситься найвища вершина Анд і всієї Південної Америки гора Аконкагуа (6960 м).

Аргентина знаходиться в трьох кліматичних поясах — тропічному, субтропічному й помірному. Крім того, особливості клімату визначають гірські системи Анд, які відокремлюють країну від Тихого океану. Водночас більша частина Аргентини відкрита для впливу Атлантичного океану. У тропіках на півночі з віддаленням від Атлантики вологий і жаркий клімат поступово змінюється континентальним високогірно-пустельним. Те саме відбувається й далі на південь, у субтропіках. Середні температури найтеплішого місяця — січня від +28 °С на півночі до + І0°С на Вогняній Землі. У липні в цих самих місцевостях температури відповідно — від +18 до +1 °С. Річна сума опадів — від 1600 мм на північному сході до 100 мм в Патагонії та Пуні.

Найгустішу річкову мережу має північний схід Аргентини. Тут течуть повноводні й судноплавні річки Парана, Парагвай та Уругвай. На заході багато річок, що беруть початок в Андах і до океану не доходять — губляться в посушливих районах. В Андах лежать великі льодовикові озера.