Розділ «16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод»

Чорне море. Чорне море є нащадком велетенського Тетісу — океану, що займав простір від нинішніх Тихого до Атлантичного океанів. Це було 30—40 млн.років тому. Набагато пізніше, 3—7 млн.років тому океан Тетіс поділився на окремі морські басейни. Це сталося після горотворення, результатом якого було виникнення гірських систем альпійського поясу — власне Альпійських хребтів і вершин Карпат, Балканських гір, Кавказу. Одним з морських басейнів стало Сарматське море, на місці якого через мільйони років утворилися Каспійське, Чорне та Азовське моря.

Чорне море через Босфор, Дарданелли, Гібралтар сполучається з Атлантичним океаном, підтримує постійно свій рівень. Якби цього не було, то, за підрахунками доскіпливих гідрологів, для заповнення Чорноморської западини Дунай мав "працювати" 2700 років!

Такий баланс сприяє загальному опрісненню морської води. Солоність води в Чорному морі зростає з глибиною: 17— 18 %о біля дна.

Умови перебування в морській воді ікринок, планктону визначаються її температурою і щільністю, прозорістю. Поверхневий шар води влітку прогрівається до 25 °С. Взимку температура води знижується до 6 °С. Північно-західна частина акваторії може замерзати. А от на глибині температура води постійна —9 °С. Поверхневі шари води мають щільність 1,007— 1,015 г-см-3 (влітку) і 1,013—1,015 г-см3 (взимку). У відкритому морі прозорість води в середньому становить 15—20 м, а на прибережних ділянках зменшується до 7—5 м — тут збільшується вміст органічних і мінеральних часток. Зі стоком річок до моря надходять сполуки азоту, фосфору, необхідні для мінерального живлення морської флори.

З водами Дунаю, Дніпра, Дністра, Дону і Кубані в Чорне та Азовське моря потрапляють сполуки азоту і фосфору, якими живляться морські рослини. Ці ділянки акваторій опріснені й характеризуються багатьма видами морських рослин та їх біомаси. Цікаво, що там, де солоність води найбільша (вздовж Південного берега Криму), при найбільшій різноманітності видів їхня біомаса найменша.

Води моря до дна насичені сірководнем. Неймовірно, але факт: сірководень поширений у 87 % об'єму Чорного моря, тут є бактерії, які споживають сірководень. І лише ІЗ % об'єму води містять кисень, в них розвиваються мікроорганізми, тварини і рослини.

Важливий з геоекологічних позицій факт, сірководнева потужна товща Чорного моря багата фосфатами, мікроелементами, які потрапляють до вищих шарів з киснем і живлять фітопланктон. Саме тому була відкинута згубна для цієї акваторії ідея поховання тут радіоактивних відходів. Крім того, чорноморське дно багате запасами корисних природних ресурсів, які необхідно охороняти.

Екологічна ситуація в Чорному морі зумовлюється природними процесами в Світовому океані, атмосфері, характером стоку впадаючих у нього річок, господарською діяльністю, впливом курортно-рекреаційних та військових об'єктів.

Рослинні і тваринні ресурси Чорного моря різноманітні, тут нараховується до 665 видів рослин, 2000 видів тварин, з морем та його берегами пов'язано 300 видів птахів.

Для охорони біотичних ресурсів створені заповідники Дунайський і Чорноморський біосферні, природні Карадазький, Мис Мартьян, Кримський, які охоплюють ділянки суші та моря. 31966 р. заборонено промисел чорноморських дельфінів. До Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи занесено білочеревного тюленя. Ряд видів тварин опинилися на межі вимирання і потребують охорони. Це скумбрія, пеламіда, біла морська миша, морський котик, трав'яний краб, філофора, цистозсра бородата.

У Чорному морі здавна виловлювали хамсу, білугу, пеламіду, скумбрію, шпроти, ставриду та ін. Теперішній вилов складає 250 тис. т за рік, причому 90 % його припадає на хамсу і шпроти. Хамса використовується як сировина для виготовлення кормів для тварин, птахів. У Чорному морі добували також мідії, філофору, з корисних копалин — будівельний пісок, гравій, газ; перспективними є пошуки нафти в континентальному шельфі.

В улоговину Чорного моря течуть вони з річок, що беруть початок у горах Шварцвальду, Валлайської височини, Кавказу, Малої Азії (площа водозбору — 864 000 км1). Ці води формуються в різних фізико-географічних умовах, умовах різного господарського використання і приносять у морс в розчиненому стані мільйони тон різноманітних речовин, чим забруднюють його. Характерно, що з Дунаю надходить 83 млн.т речовин, а цс вдвічі більше, ніж з усіх інших річок. Води Дунаю, збагачені фосфатами, нітратами, органічними речовинами, сприяють евтрофуванню північно-західного шельфу Чорного моря.

Речовини, що потрапляють у море, переробляються морськими екосистемами: розбавляються водою, переносяться течіями, випадають в осад, трансформуються живими організмами, мінералізуються. Водні рослини, молюски, риби, краби містять ртуть та ін. Величини їх вмісту нижчі від ГДК. Однак здатність морських екосистем очищувати морські води не безмежна. Заданими досліджень, вони можуть виводити до 30 млн.т свинцю, саме стільки, скільки надходить у Світовий океан з атмосфери. Це означає, що екологічна ємкість океану щодо накопичення в ньому свинцю вичерпана. Під "екологічною ємкістю" розуміють той обсяг потоку забруднень, який може бути "перероблений" морськими екосистемами (руйнування органічних речовин, перехід у менш токсичні і нетоксичні сполуки, видалення за межі екосистем, зберігання в донних відкладах). Екосистема функціонує надійно, поки забруднюючий об'єм речовин не перевищить її ємкість або не зрівняється з нею.

Азовське море мас ряд особливостей: розташоване серед степових просторів, що зумовлює континентальність його кліматичних умов, воно незначних розмірів і глибин, має велику біологічну продуктивність, рівне дно, великі за площею мілководдя. Затоки на північному узбережжі відокремлені піщаними косами. Їхня довжина зростає зі сходу на захід: східна, Білосарайська, має довжину до 8 км, а західна. Бирюча, видовжена на 40 км. Своєрідною є коса Арабатська стрілка, що відокремлює від Азовського моря озеро Сиваш протягом ) 10 км. Ширина піщаної стрілки від 0,3 до 0,5 км. Над рівнем моря вона піднімається на 3—4 м, а 100-метровою Генічеською протокою відокремлюється від суші. її існування — результат тривалої роботи морських хвиль, які намивали вздовж берега ракушняк, утворюючи своєрідний береговий вал, яким від Азовського моря відмежовані сиваські мілководні лагуни. Коси вздовж північного узбережжя утворені прибереговими течіями, котрі зміщують наноси на південний захід; колові течії в затоках виносять донні відклади до кінців піщаних кіс.

Морські береги підмиваються, вони урвисті і мають висоту від 5—7 м (Обиточна затока) до 30—40 м (Бердянська затока). Береги Керченського півострова місцями скелясті. Такий, наприклад, мис Казантип, складений рифовими вапняками давніх морів. Урвища досягають тут висоти 100 м, окремі химерні групи скель видніються в морі. До Азовського моря на північному заході прилягають неглибокі Утлюцький і Молочний лимани, а на заході — Сиваш.

Особливістю Азовського моря є також те, що в його центральній частині дно мулисте, а на решті акваторії, пляжах і косах багато ракушнику. Він утворився на основі ракушок молюсків, які заселяли морське дно при значному прогріванні води та багатій їжі.

Характерні особливості температурного режиму вод Азовського моря. При середніх температурах липня — серпня плюс 24—25 °С і січневих 0 °С максимальні їхні показники влітку становлять +28,5 °С. Протягом року на мілководдях температура води може змінюватися від +32,5 °С у липні до +1,5 °С в січні. Лід починає утворюватися в грудні, смуга льодів уздовж північного узбережжя досягає 5—7 км. Товща криги в суворі зими становить 80—90 см. При штормових вітрах лід дрейфує, утворюються справжні тороси. Лід тане в кінці лютого (південна частина акваторії) та на початку березня (біля північних берегів).

Найбільша солоність вод біля дна Керченської протоки (17,6 ‰), її зменшення спостерігається в напрямку до Таганрозької затоки (8-4 ‰) та гирла річки Дон. Солоність морських вол збільшується взимку: в цей час зменшується стік в море прісних вод, цьому сприяє також льодоутворення, при якому солі виморожуються і їхня концентрація збільшується.

Напрям течій в Азовському морі зумовлюється напрямком і силою переважаючих вітрів, потоками вод з Таганрозької затоки вздовж північного узбережжя. Сильні вітри восени і взимку зумовлюють згінно-нагінні явища і переміщення водних мас, коливання рівня моря віл 1,0 до 3,0—3,5 м. З чого складається водний баланс Азовського моря? Річки, що впадають у нього в межах України (Кальміус, Берда, Обтічна та інші) дають 5 % річного стоку (2 км1). Основна ж його величина припадає на річки Дон і Кубань (34,5 км3). Разом з атмосферними опадами море отримує 4,3 км3 прісної води. Тобто, щорічно море отримує 50,9 км1 прісних вод, що становить майже 20% його об'єму.