Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Серед галузей харчової промисловості особливе місце належить м'ясохолодобійній.

Більшість великих високомеханізованих м'ясохолодобоєнь розмішено в Буенос-Айресі ("столиця м'яса") і поблизу нього. Експортне значення мають також виробництво олії (маслинової, соняшникової), борошномельна промисловість, виноробство. Переважно на внутрішній ринок орієнтуються цукрова, плодоовочева, консервна галузі.

Сільське господарство. Сільськогосподарських угідь — 180 млн.га, із них обробляється 28 мли га, решту складають луки і пасовища. На більшій частині території країни рослинництво можливе лише за штучного зрошення. Домінуючий тип спеціалізації сільського господарства — товарне виробництво зерна і м'яса.

Сільське господарство забезпечує практично всі потреби у продовольстві та промисловій сировині (за винятком тих їх видів, для виробництва яких у країні відсутні необхідні кліматичні умови) і значною мірою продовжує характеризувати місце Аргентини в міжнародному поділі праці. За обсягом виробництва зернових (понад 20 млн.т), яловичини, вовни, винограду країна посідає 1-ше місце в Латинській Америці.

Головна зернова культура — пшениця, за її збором і експортом Аргентина веде перед у світі. Важлива культура — кукурудза, використовується переважно на корм. Те ж призначення мають і інші зернові: жито, овес, ячмінь. Зернофуражні культури вирощують переважно в Пампі.

З-поміж технічних культур основними є льон і соняшник, що їх збирають у тій же Пампі. Культивують арахіс (провінція Кордова), одивкові дерева (в сухих субтропіках провінцій Мен-доса, Сан-Хуан), тунгове дерево (в Межиріччі). На північному заході вирощують цукрову тростину. Серед волокнистих культур переважає бавовна (на півночі, Чако). У Межиріччі культивують чай, у тому числі різновидність його — парагвайський чай (йєрба-мате).

Поширені садівництво, овочівництво, виноградарство. Виноградники тяжіють до передгірних районів сухих субтропіків в Андах. Кліматичні умови сприяють різноманітному садівництву: субтропічних плодових (Межиріччя, захід крани), плодових помірного поясу (Південна Пампа, Північна Патагонія).

Тваринництво (переважно пасовищне) — основна галузь у сільському господарстві країни. Його головний напрям — розведення великої рогатої худоби, переважно м'ясної. За його поголів'ям (близько 50мли голів) Аргентина посідає одне з перших місць у світі. Основний район розведення — Пампа.

Вівчарство — друга важлива галузь аргентинського тваринництва. Аргентина — одна з провідних вівчарських країн світу; поголів'ям овець (більш як 22 млн. голів) і настригом вовни (майже 150 тис. т) вона поступається лише Австралії та Новій Зеландії. У гірських районах розводять коней, кіз, мулів.

Транспорт. Країна вирізняється в Латинській Америці протяжністю залізничних колій (34,1 тис. км), автомобільних доріг із твердим покриттям (54,6 тис. км). В Аргентині склалася радіальна конфігурація транспортної мережі з центром у Буенос-Айресі. У внутрішніх перевезеннях переважають залізничний і автомобільний транспорт. Внутрішній водний транспорт великої ролі не відіграє, він розвинутий в основному лише на річках Парана та Уругвай. Значну роль відіграє трубопровідний транспорт. Значний торговий і танкерний флот. Головний морський порт — Буенос-Айрес. Діють 4 міжнародні авіакомпанії, 10 між народних аеропортів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Основні статті експорту—зерно, м'ясо, вовна, вино, фрукти, вироби обробної промисловості; імпорту – машини, устаткування, паливо, хімічні товари, обладнання для електростанцій. Основні торгові партнери — країни Західної Європи, США, Японія, Бразилія.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. В Аргентині виробництво національного продукту на душу населення перевищує 9000 дол. США. Середня тривалість життя населення — 71 рік.

У країні понад 50університетів, найбільший з яких — університет Буенос-Айреса налічує близько 200 тис. студентів. Серед найбільших періодичних видань — газети "Кларін", "Хроніка", "Насьйон" та ін. Діють більш як 200 радіостанцій і понад 60 телецентрів. Є урядове інформаційне агентство "Теленотісьйоса американа" (Телам) і два приватні.

Географічне положення та основні відомості про країну. Алжир знаходиться в Північній Африці. Географічне положення різних частин країни доволі відмінне. Північна її частина розміщена в південно-західному районі Середземного моря, південь — у самому серці Сахари. З давніх-давен Алжиром пролягали важливі шляхи, що сполучали Європу з Африкою та Близьким Сходом. На заході країна межує з Марокко, Західною Сахарою і Мавританією, на південному заході — з Малі, на південному сході — з Нігером, на сході — з Лівією і Тунісом. Узбережна північна частина країни мас дуже сприятливе для господарського розвитку географічне положення.

Територія — 2382тис. км2. Столиця — Алжир (більше 3 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 47 віл ай і столичний округ Великий Алжир. Населення — 31,8 млн.осіб (2003 p.). Офіційна мова — арабська, поширені також французька і берберська. Державна релігія — іслам, більшість населення — мусульмани-суніти. Грошова одиниця — динар (І динар = 100 сантимам).

Алжир — республіка. Глава держави — президент, який обирається загальним прямим і таємним голосуванням строком на 5 років. Законодавча влада належить парламенту, який складається із Національних народних зборів і Ради нації. Виконавча влада здійснюється Радою Міністрів на чолі з президентом. Президент назначає прем'єр-міністра і затверджує членів уряду, представлених прем'єр-міністром.

Політичні партії: Фронт національного визволення, Національно-демократичне об'єднання, Фронт соціалістичних сил, Об'єднання за культуру і демократію, Рух за громадський мир, "Нахда" та ін.

Основні громадські організації: Загальний союз алжирських трудящих, Національний союз алжирських селян, Національний союз алжирських жінок та ін.

Природні умови та ресурси. У північній частині Алжиру підносяться Атлаські гори (найвища точка — 2390 м), сильно розчленовані на окремі масиви долинами рік. В алжирській Сахарі переважають плато з висотами близько 500 м. На сході простерлася низовина з висотами до 200 м. У північній її частині поверхня опускається нижче рівня моря. На півдні країни — нагір'я Ахаггар (до 3003 м). У багатьох місцях поверхня Сахари вкрита високими дюнними пасмами.

Клімат Північного Алжиру субтропічний, середземноморського типу. Йому притаманні тепла й дощова зима та жарке й сухе літо. Середня температура січня на узбережжі Середземного моря становить близько +12 °С, липня — понад +25 °С. За рік випадає від 500 до 1000 мм опадів. У Сахарі клімат надзвичайно посушливий. За рік випадає менше 50 мм опадів. В окремі роки опадів узагалі немає. Добові коливання температури сягають 30 °С. Влітку температура піднімається вище +40 "С, вночі опускається до +20 °С. Взимку вдень близько +20 "С, вночі температура опускається до 0 °С і нижче.