Розділ «36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ»

Сучасний світ — найскладніше і найсуперечливіше, як ніколи досі, людське суспільство. Воно нараховує тепер понад 6,1 млрд людей. У світі приблизно 235—240 країн: це число не залишається незмінним. З них 193 — суверенні держави. На черзі — надання, за рішенням ООН, незалежності Палестині, Західній Сахарі, Східному Тімору. Крім них, у списку ООН ще 15 країн (територій), що підпадають під дію Декларації про деколонізацію. Поки що вони — колонії Великобританії, США, Франції і Нової Зеландії. Деякі колонії "замасковані" як частина метрополій. Є ще ряд підопічних територій на островах Тихого океану. На Марокканському узбережжі Середземного моря віддавна зберігаються володіння Іспанії — портові міста Сеута і Мелілья, а також кілька прибережних островів (офіційно — під керівництвом Іспанії). У 1997 і 1999 pp. до складу Китаю повернутий Сянган (Гонконг) та Аомень (Макао), і число країн на карті світу зменшилося на дві одиниці. Залишається, однак, проблема Тайваню, який КНР офіційно вважає однієї зі своїх провінцій.

Фактично ж Тайвань живе як окрема держава. Він не може бути прийнятим в ООН всупереч думці КНР, але має дипломатичні відносини з 30 державами. Нарешті, нове явище — самопроголошені в 80—90-х роках XX ст. республіки, що реально існують і проводять власну політику: Турецька Республіка Північного Кіпру, Нагірно-Карабаська, Абхазія, Південна Осетія, Придністровська Молдавська Республіка.

Отже, є більше 200 країн зі своїми керівниками (правителями) — президентами, королями, главами урядів, парламентів, лідерами політичних партій (а їх — десятки тисяч!), безлічі конфесій та ін. Кожний з них має свою думку з будь-якого питання, свій погляд на існуючу ситуацію. У світі панує політика, що торкається інтересів усіх: соціальна, економічна, військова, культурна, демографічна і т. д.

Для вирішення окремих проблем, актуальних питань у своїх інтересах, для відстоювання цих інтересів держави, політичні партії, окремі людські колективи все частіше об'єднуються в різні організації. Це основна тенденція сучасного міжнародного розпитку. Багато політологів вважають, що тенденція до об'єднання, усе більш масштабного, з консолідацією на регіональній основі, буде помітно наростати у XXI ст.

Міжнародних організацій — багато сотень. До них відносять загальносвітові (глобальні), регіональні (Європи, Африки, Середнього і Близького Сходу та ін.), міждержавні, тобто об'єднання ряду держав за визначеними цілями чи ознаками. Найважливішою міжнародною глобальною Й універсальною організацією є, безперечно. Організація Об'єднаних Націй (ООН).

Мста ООН, відповідно до її Статуту: підтримувати міжнародний мир і безпеку; розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу самовизначення народів; здійснювати співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні поваги до прав людини і основних свобод; бути центром для узгодження дій націй у досягненні цієї мети.

Нині до ООН входить 190*2 держав. її штаб-квартира на чолі з Генеральним секретарем знаходиться в Нью-Йорку, а головні регіональні відділення, очолювані заступниками Генсека ООН, — у Женеві, Відні і Найробі (Кенія). Відділення ООН у Женеві має функцію центра для проведення дипломатичних конференцій, обговорення проблем роззброювання і прав людини. У Відні займаються питаннями міжнародного контролю за зловживанням наркотиками, попередження злочинності, карного правосуддя, міжнародного торгового права, а також використання Космосу в мирних цілях. Відділення в Найробі керує діяльністю ООН в області охорони навколишнього середовища, і там же створений Центр ООН з населених пунктів (ЦООННП, чи Хабитат). У Нью-Йорку розміщені основні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат. Економічна і Соціальна рада, Рада з опіки.

*2: {До неї не входять Швейцарія, Ватикан, а також поки що Держава Палестина, проголошена в 1988 p., яка має в ООН статус постійного спостерігача і визнана офіційно більше ніж 100 країнами.}

Один з основних органів ООН — Міжнародний Суд — знаходиться в Гаазі (Нідерланди). Він є головним судовим органом ООН: вирішує юридичні суперечки між державами і дає консультативні висновки ООН і всім її установам. Жодні приватні особи не можуть звертатися до цього Суду.

У систему ООН входить безліч різних організацій: комітети, ради, комісії, агентства, програми, департаменти та ін., що функціонують на постійній основі як у Нью-Йорку, так і в багатьох інших містах земної кулі. Неможливо навіть перелічити їх, назвемо лише найважливіші (у дужках — місцезнаходження штаб-квартири). Серед них виділяється, наприклад. Міжнародне агентство з атомної енергії (М АГАТЕ), що знаходиться у Відні, але прямо підлегле лише ГА ООН. МАГАТЕ служить головним світовим міжурядовим центром науково-технічного співробітництва у сфері використання ядерної енергії та ядерної безпеки. Відзначимо, що на нашій планеті (на початок 2001 р.) — 437 атомних реакторів. У10 державах на АЕС припадає більш як40% виробництва електроенергії (у Франції—15%, у Литві — 73 %, Бельгії — 58 %, Болгарії – 47 %, в Україні — 45,1 %).

У числі важливих організацій ООН також широко відомі: Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), (обидві — у Женеві), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) (Рим), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) (Париж). До організацій, безумовно, загальносвітових інтересів відносять так звану Групу всесвітнього банку: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), і Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БІГ). До Групи примикає Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Усі ці фінансові організації знаходиться у Вашингтоні. Вони створені за підтримки США відразу ж після Другої світової війни. Офіційно метою їхньої діяльності було проголошено "скорочення убогості у світі шляхом зміцнення економіки бідних країн", тобто сприяння економічному росту країн, що розвиваються.

Іншу групу загальносвітових організацій ООН складають як старі, засновані ще в 60-80-х роках XIX ст., так і ті, що виникли після Другої світової війни. Це, насамперед. Статистична комісія Економічної! Соціально/ради ООН (ЕКОСОР), що діє з 1946 р. (Нью-Йорк) і покликана виробляти рекомендації з питань статистики, проводити усі великі міжнародні статистичні роботи (перепис населення, житлового фонду, розрахунок національного доходу, міжнародні зіставлення і т. ін. — значне коло діяльності). Потім більш вузькоспеціалізовані організації — Всесвітній поштовий союз (ВПС) з 1874 р. (Берн), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) з 1865 р. і Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) з 1873 р. (обидві — у Женеві), а також післявоєнні — Міжнародна морська організація (ІМО) (Лондон), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) з 1947р. (Монреаль, Канада), Організація ООН з промислового розвитку (ЮН1ДО) (Відень), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) (Рим), фінансово-кредитна і валютна організація, яка підтримує ФАО, і Всесвітня торгова організація (ВТО) (Женева), шо трансформувалася в 1995 р. з іншої — Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).

Основою діяльності ВМО служить програма Всесвітньої служби погоди, шо пропонує всьому світу щохвилинну інформацію про погоду за допомогою систем спостереження і телекомунікаційних зв'язків, задіяних державами-членами (їх — 185), з 9 супутниками, 10000 наземними станціями, 3000 літаками, а також 700 метеорологічними РЛС, 7300 судновими метеостанція ми і 700 заякореними і дрейфуючими буями, що несуть автоматичні метеостанції. Щодня через високошвидкісні релейні лінії передаються дані й метеокарти до трьох всесвітніх, 35 регіональних і 185 національних метеоцентрів. Географи знають, наскільки важливою є в нашому житті роль погоди і спостережень за нею. Зазначимо лише, що в деяких країнах утрати врожаю через погані погодні умови складають до 1/5 щорічного збору (Організація Об'єднаних Націй).

Варто звернути увагу на одну з порівняно нових організацій ООН (з 1970 р.) — Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) (Женева). її інтереси охоплюють дуже делікатну і спірну сферу діяльності, що стала актуальною в останній третині XX ст.: по-перше, право на промислову власність, переважно на винаходи, товарні знаки, промислові зразки, адреси виробників товарів; по-друге, на авторське право, головним чином на літературні, музичні, художні твори, фотографії та аудіовізуальні записи.

Крім того, у систему ООН входить багато інших установ, які займаються практично як глобальними актуальними проблемами, так і деякими регіональними. Програма розвитку ООН (П РООН) (Нью-Йорк), наприклад, служить головним каналом технічної допомоги країнам, що розвиваються, направляє туди експертів з усіх питань економічного розвитку, готує національні кадри на місцях і в ООН, постачає в ці країни устаткування і т. ін. Всесвітня туристська організація має штаб-квартиру в Мадриді, Управління Верховного комісара ООН зі справ біженців (УВБК) і Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) – у Женеві, Фонд ООН у сфері народонаселення (ЮНФПА), Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНІФЕМ), Дитячий фонд ООН (ЮН ІС ЕФ) та інші — у Нью-Йорку. На найвищому рівні, на чолі з Генеральним секретарем ООН і безпосередньо у підпорядкуванні ГА ООН, з 1949 р. активно діє Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт (БАПОР) (Амман, столиця Йорданії, сектор Газа, Палестина). Відтоді БАПОР надало істотну допомогу 3,5 млн. палестинців у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування, а також виділило значні кошти для тих, хто живе у таборах агентства (їх там більше 1,1 млн. осіб) у Йорданії, Лівані, Сирії, секторі Газа і на Західному березі ріки Йордан.

Економічними і соціальними світовими проблемами займаються багато організацій ООН, які згадувалися вище. Це саме є най важливішою турботою регіональних комісій ООН: Економічної комісії для Африки (ЕКА) (Аддис-Абеба), Економічної і соціальної комісії для Азії і Тихого океану (ЕС КАТО) (Бангкок), Економічної і соціальної комісії для Західної Азії (ЕСКЗА) (Бейрут, столиця Лівану), Економічної комісії для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) (Сантьяго, столиця Чилі), Європейської економічної комісії (ЄЕК) (Женева). Остання включає 54 країни Європи і Північної Америки, а також Ізраїль, тобто більшість економічно розвинутих країн.

Як вважає ООН, своєю політикою і фінансовими потоками кредитних установ вона впливає на економіку країн, що розвиваються, у першу чергу, найменш розвинутих країн (НРК). їх, за списком ООН, на 2001 р. нараховують 48, більшість—у Африці. У 1980 р. промислово розвинуті країни взяли на Генеральній Асамблеї ООН зобов'язання виділяти щорічно 0,7 % свого валового національного продукту (ВНП) на допомогу країнам, що розвиваються. Однак до 2000 р. ця задача виконана лише

Данією, Фінляндією, Швецією і Норвегією, і вони фактично забезпечують щорічно 1/5 усієї допомоги країнам, що розвиваються. Країни-донори, у першу чергу Японія, а також США, ФРН, Франція і деякі інші, виділяють близько 0,25 % відрахувань від свого ВНП, тобто майже втроє менше обіцяного.