Розділ «3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ»

3.1. Сонячна система та її будова

Сонячна система — це планетна система. До неї належать Сонце, 9 планет, їхні супутники, планетоїди (малі планети), або астероїди (зіркоподібні), комети і метеорична речовина. Всі вони рухаються за своїми орбітами навколо Сонця на різній віддалі від нього. На Сонце припадає 99,9 % загальної маси Сонячної системи.

Сонце—центральне тіло Сонячної системи, найближча до Землі зірка (середня відстань 149,6 млн.км); газоподібне, розжарене небесне тіло кулеподібної форми. Сонце обертається навколо власної осі з періодом біля 25 земних діб. У складі Сонця виявлено близько 70 хімічних елементів. Діаметр Сонця 1391 тис. км, маса 1,985 ∙ 1033 г. Поверхнева температура Сонця дорівнює приблизно 6000°. Загальна енергія, яку випромінює Сонце в простір, становить 4 ∙ 1023 ерг/с; із цієї кількості енергії тільки 1:2 200 000 000 частка потрапляє на Землю. Теплова енергія Сонця зумовлена термоядерними реакціями перетворення водню в гелій. Активність Сонця відновлюється в середньому через кожні 11 років. У періоди максимуму активності Сонця рівень ультрафіолетового рентгенівського і радіовипромінювання Сонця зростає в багато разів.

Навколо Сонця планети розмішені таким чином: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.

Планети мають неоднакові швидкості руху й обертання, розміри, об'єм, кількість супутників. Вони кулястої форм и і рухаються приблизно в одній площині майже по кругових орбітах і в одному напрямку — проти годинникової стрілки.

За своїми фізичними властивостями планети поділяються на дві групи: внутрішні планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс) і зовнішні планети юпітерової групи (Юпітер, Сатурн. Уран, Нептун, Плутон).

Меркурій невеликого розміру (0,38 діаметра Землі). У нього слабке магнітне поле і дуже розріджена гелієва атмосфера. Навколо осі обертається за 88 діб. Опівдні на екваторі Меркурія температура піднімається до 400—500 °С, а вночі падає до -160 °С,

Розміри Венери — 0,97 діаметра Землі. Час обертання навколо осі — 243 доби. Потужна газова оболонка Венерн створює на її поверхні "парниковий ефект", внаслідок чого температура там до 500 °С. Атмосферний тиск на її поверхні досягає 100 атм. Планета обертається навколо своєї осі в напрямку, протилежному обертанню інших планет.

На Марсі теж є атмосфера, але вона дуже розріджена, приблизно така, як на Землі на висоті 15 км, і за складом інша. Його розміри — 0,53 діаметра Землі, а час обертання навколо осі — 24,62 год. На Марсі виявлена найбільша гора в Сонячній системі—вулкан Нікс Олімпік (висота близько 27 км). У центрі — заглиблення діаметром 64 км, на дні якого видно структури, що нагадують застиглу лаву Небо над Марсом червонувато-оранжевого кольору. Це пояснюється тим, що в атмосфері є пил, який розсіює сонячні промені в червоній ділянці спектра. Навколо Марса обертаються два невеликих супутники — Деймос (16 км) і Фобос (27 км). Температура повітря змінюється від 0 °С удень до —100 уночі на екваторі і до — 130 °С на полюсах.

Між орбітами Марса і Юпітера багато астероїдів. Діаметр найбільшого з них — Церери — близько 770 км, а найдрібніших — менше 1 км. Вони обертаються навколо своїх осей і рухаються навколо Сонця за еліптичними орбітами.

Юпітер — найбільша планета Сонячної системи (11,26 діаметра Землі). Час його обертання навколо осі — 9,83 год. На нього припадає 70 % усієї маси планет. Планета оточена потужної шаруватою атмосферою біло-оранжевого кольору, що складається в основному з метану. Най більші супутники: Ганімед, Калісто, Іо та Європа.

Сатурн має величину 9,4діаметра Землі. Час обертання навколо осі — 10,24 год. Навколо нього виявлені кільця, які складаються дрібненьких силікатних частинок розміром від частки міліметра до десятків сантиметрів Атмосфера Сатурна значної товщини, скла дається в основному з метану.

Розмір Урану — 4,2 діаметра Землі, а період обертання навколо осі — 10,7 год. Його атмосфера складається переважно з метану. Він має 14 природних супутників і 10 кілець.

Діаметр Нептуна у 3,9 раза перевищує діаметр Землі. Час обертання навколо осі — 15,6 год Атмосфера за складом схожа на атмосферу Урана, але в ній є сильні вихори. Має 8 природніх супутників і 2 льодово-кам'яних кільця.

Плутон — найдальша планета Сонячної системи. Обертається навколо осі за 6,3 доби. Вважають, що він складається з двох ізольованих небесних тіл невеликої маси, які обертаються близько одне від одного.

3.2. Розвиток уявлень про форму Землі

Уявлення про форму Землі змінювались протягом розвитку людства. Давні народи Землі уявляли її плоскою. В Давній Греції за часів Гомера (IX—VIII ст. до н. е.) Землю уявляли трохи випуклим диском, подібним до щита воїна, і вважали, що сушу звідусіль омиває океан.

За часів Піфагора (VI ст. до н. е.) передбачали, що Земля — куля, як і інші планети. Перші докази кулястості Землі належать давньогрецькому вченому Аристотелю (IV ст. до н. е.). До них він зараховував спостереження за місячними затемненнями, під час яких тінь від Землі, що потрапляє на поверхню Місяця, завжди кругла; зміну вигляду зіркового неба при просуванні по меридіану; розширення горизонту, коли стаєш вище.

Поступово уявлення про Землю як кулю стали базуватися не на спостереженнях, а на точних розрахунках і вимірах. Першим, хто встанови в розміри земної кулі, був давньогрецький вчений Ератосфен (III—II ст. до н. е.). Він виміряв довжину дуги 1° меридіана, а згодом на цій основі визначив довжину всієї Землі за меридіаном (близько 40 000 км).