Розділ «3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ»

Ви є тут

Географія


3.1. Сонячна система та її будова


Сонячна система — це планетна система. До неї належать Сонце, 9 планет, їхні супутники, планетоїди (малі планети), або астероїди (зіркоподібні), комети і метеорична речовина. Всі вони рухаються за своїми орбітами навколо Сонця на різній віддалі від нього. На Сонце припадає 99,9 % загальної маси Сонячної системи.

Сонце—центральне тіло Сонячної системи, найближча до Землі зірка (середня відстань 149,6 млн.км); газоподібне, розжарене небесне тіло кулеподібної форми. Сонце обертається навколо власної осі з періодом біля 25 земних діб. У складі Сонця виявлено близько 70 хімічних елементів. Діаметр Сонця 1391 тис. км, маса 1,985 ∙ 1033 г. Поверхнева температура Сонця дорівнює приблизно 6000°. Загальна енергія, яку випромінює Сонце в простір, становить 4 ∙ 1023 ерг/с; із цієї кількості енергії тільки 1:2 200 000 000 частка потрапляє на Землю. Теплова енергія Сонця зумовлена термоядерними реакціями перетворення водню в гелій. Активність Сонця відновлюється в середньому через кожні 11 років. У періоди максимуму активності Сонця рівень ультрафіолетового рентгенівського і радіовипромінювання Сонця зростає в багато разів.

Навколо Сонця планети розмішені таким чином: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.

Планети мають неоднакові швидкості руху й обертання, розміри, об'єм, кількість супутників. Вони кулястої форм и і рухаються приблизно в одній площині майже по кругових орбітах і в одному напрямку — проти годинникової стрілки.

За своїми фізичними властивостями планети поділяються на дві групи: внутрішні планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс) і зовнішні планети юпітерової групи (Юпітер, Сатурн. Уран, Нептун, Плутон).

Меркурій невеликого розміру (0,38 діаметра Землі). У нього слабке магнітне поле і дуже розріджена гелієва атмосфера. Навколо осі обертається за 88 діб. Опівдні на екваторі Меркурія температура піднімається до 400—500 °С, а вночі падає до -160 °С,

Розміри Венери — 0,97 діаметра Землі. Час обертання навколо осі — 243 доби. Потужна газова оболонка Венерн створює на її поверхні "парниковий ефект", внаслідок чого температура там до 500 °С. Атмосферний тиск на її поверхні досягає 100 атм. Планета обертається навколо своєї осі в напрямку, протилежному обертанню інших планет.

На Марсі теж є атмосфера, але вона дуже розріджена, приблизно така, як на Землі на висоті 15 км, і за складом інша. Його розміри — 0,53 діаметра Землі, а час обертання навколо осі — 24,62 год. На Марсі виявлена найбільша гора в Сонячній системі—вулкан Нікс Олімпік (висота близько 27 км). У центрі — заглиблення діаметром 64 км, на дні якого видно структури, що нагадують застиглу лаву Небо над Марсом червонувато-оранжевого кольору. Це пояснюється тим, що в атмосфері є пил, який розсіює сонячні промені в червоній ділянці спектра. Навколо Марса обертаються два невеликих супутники — Деймос (16 км) і Фобос (27 км). Температура повітря змінюється від 0 °С удень до —100 уночі на екваторі і до — 130 °С на полюсах.

Між орбітами Марса і Юпітера багато астероїдів. Діаметр найбільшого з них — Церери — близько 770 км, а найдрібніших — менше 1 км. Вони обертаються навколо своїх осей і рухаються навколо Сонця за еліптичними орбітами.

Юпітер — найбільша планета Сонячної системи (11,26 діаметра Землі). Час його обертання навколо осі — 9,83 год. На нього припадає 70 % усієї маси планет. Планета оточена потужної шаруватою атмосферою біло-оранжевого кольору, що складається в основному з метану. Най більші супутники: Ганімед, Калісто, Іо та Європа.

Сатурн має величину 9,4діаметра Землі. Час обертання навколо осі — 10,24 год. Навколо нього виявлені кільця, які складаються дрібненьких силікатних частинок розміром від частки міліметра до десятків сантиметрів Атмосфера Сатурна значної товщини, скла дається в основному з метану.

Розмір Урану — 4,2 діаметра Землі, а період обертання навколо осі — 10,7 год. Його атмосфера складається переважно з метану. Він має 14 природних супутників і 10 кілець.

Діаметр Нептуна у 3,9 раза перевищує діаметр Землі. Час обертання навколо осі — 15,6 год Атмосфера за складом схожа на атмосферу Урана, але в ній є сильні вихори. Має 8 природніх супутників і 2 льодово-кам'яних кільця.

Плутон — найдальша планета Сонячної системи. Обертається навколо осі за 6,3 доби. Вважають, що він складається з двох ізольованих небесних тіл невеликої маси, які обертаються близько одне від одного.


3.2. Розвиток уявлень про форму Землі


Уявлення про форму Землі змінювались протягом розвитку людства. Давні народи Землі уявляли її плоскою. В Давній Греції за часів Гомера (IX—VIII ст. до н. е.) Землю уявляли трохи випуклим диском, подібним до щита воїна, і вважали, що сушу звідусіль омиває океан.

За часів Піфагора (VI ст. до н. е.) передбачали, що Земля — куля, як і інші планети. Перші докази кулястості Землі належать давньогрецькому вченому Аристотелю (IV ст. до н. е.). До них він зараховував спостереження за місячними затемненнями, під час яких тінь від Землі, що потрапляє на поверхню Місяця, завжди кругла; зміну вигляду зіркового неба при просуванні по меридіану; розширення горизонту, коли стаєш вище.

Поступово уявлення про Землю як кулю стали базуватися не на спостереженнях, а на точних розрахунках і вимірах. Першим, хто встанови в розміри земної кулі, був давньогрецький вчений Ератосфен (III—II ст. до н. е.). Він виміряв довжину дуги 1° меридіана, а згодом на цій основі визначив довжину всієї Землі за меридіаном (близько 40 000 км).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Географія» автора Я.Б.Олійник на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

  • 2. ГЕОГРАФІЧНА КАРТА

  • 3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ
  • 4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

  • 4.5. Внутрішні сили, що зумовлюють зміни земної кори

  • 4.6. Утворення материків та океанів

  • 4.7. Форми земної поверхні: рівнини, низовини, плоскогір'я, гори і нагір'я

  • 4.8. Гори складчасті, брилові, складчасто-брилові

  • 4.9. Поняття про річкову долину

  • 4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини

  • 4.11. Мінерали і гірські породи, що складають земну кору

  • 4.12. Надра та їх охорона

  • 5. АТМОСФЕРА

  • 6. ГІДРОСФЕРА

  • 6.6. Температура і солоність води

  • 6.7. Рух води у Світовому океані. Морські течії

  • 6.8. Господарське значення морів

  • 6.9. Розчленованість берегової лінії

  • 6.10. Підземні води. Джерела

  • 6.11. Використання підземних вод і джерел

  • 6.12. Річка та її частини. Живлення річок

  • 6.13. Басейни і вододіли

  • 6.14. Канали та водосховища

  • 6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

  • 6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

  • 6.17. Болота та їх використання

  • 6.18. Льодовики

  • 7. БІОСФЕРА

  • 8. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

  • 9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ

  • 9.5. Австралія

  • 9.6. Антарктида

  • ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 10.3. Джерела географічної інформації

  • 11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

  • 12. КЛІМАТ І КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ

  • 13. ВНУТРІШНІ ВОДИ

  • 14. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ, ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

  • 15. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ

  • 16. ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 16.2. Зміни ландшафтів України за історичний час

  • 16.3. Класифікація ландшафтів

  • 16.4. Фізико-географічне районування України, його наукове і практичне значення

  • 16.5. Природно-господарська характеристика природних зон України

  • 16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 18. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

  • 19. ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

  • 20. ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • 21. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 22. МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

  • 23. МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС

  • 24. ХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 25. ЛІСОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • 26. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 27. СОЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 28. АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК)

  • 29. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 30. УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ

  • 32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

  • 33. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА ТА ЇХ ПРОЯВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

  • 34. ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

  • 35.6.1. Європа

  • 35.6.2. Азія

  • 35.6.3. Африка

  • 35.6.4. Америка

  • 36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

  • 37. ГЕОГРАФІЯ СВІТОВИХ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

  • 37.2.1. Мінеральні ресурси

  • 37.2.2. Земельні ресурси

  • 37.2.3. Лісові ресурси

  • 37.2.4. Водні ресурси

  • 37.2.5. Природні ресурси Світового океану

  • 38. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

  • 39. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 40. ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

  • 41. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

  • 42. ГЕОГРАФІЯ ТРАНСПОРТУ

  • 42.2.1. Залізничний транспорт

  • 42.2.2. Автомобільний транспорт

  • 42.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту

  • 43. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 44. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

  • 45. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

  • 45.2.1. Демографічна проблема

  • 45.2.2. Екологічна проблема

  • 45.2.3. Енергетична проблема

  • 45.2.4. Продовольча проблема

  • 45.2.5. Проблема війни і миру

  • 45.2.6. Проблеми освоєння ресурсів океану та способи їх вирішення

  • 46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • 48.8.1. Природні зони

  • 48.8.2. Моря

  • 49. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

  • 50. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 51. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ

  • ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

  • ПРОГРАМА З ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • ПРО АВТОРІВ