Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Доволі різноманітні в Аргентині ґрунти. На півночі переважають коричнево-червоні й червоно-бурі ґрунти саван. Далі на південь їх заступають червонувато-чорні ґрунти прерій. На захід від них лежить смуга сіро-коричневих ґрунтів чагарникових степів. Ще далі на захід, у більш посушливих передгірних районах, їх витісняють сіроземи напівпустель. У Патагонії переважають бурі напівпустельні ґрунти.

Рослинний світ у тропіках на північному сході та на східних схилах Анд представлений вологими тропічними лісами. У Гран-Чако переважають сухі рідколісся. У субтропічному поясі на півдні між річками Параною та Уругваєм знаходиться савана. На схід лежать вологі лучні степи — пампаси. Вони розорані або використовуються як пасовища. Далі на захід простерлася чагарникова напівпустеля. Вона ж переважає і в Патагонії. Східні схили Анд на півночі вкриті вічнозеленими лісами, на південь від 41° з'являються мішані, а ще далі на південь—листопадні ліси.

Тваринний світ Пампи, а також межиріччя Парани та Уругваю майже винищений. У чагарникових напівпустелях збереглися лами, страуси нанду. Подекуди трапляються броненосці. Промислове значення мають нутрія, віскаша, видра уільїн.

Найбільші заповідні території (національні парки): Ігуасу, Ланін, Науель-Уапі.

З-поміж природних ресурсів у Аргентині вирізняються родючі ґрунти. Річки, які беруть початок в Андах, у верхів'ях мають великі запаси гідроенергії (Ріо-Негро, Ріо-Колорадо та ін.). Територія Аргентини перспективна для пошуку найрізноманітніших корисних копалин. На півночі країни є поклади поліметалевих руд, нафти й природного газу. На заході, в Андах, виявлено родовища міді та уранових руд. У передгір'ях Анд, на південно-східному узбережжі Атлантичного океану та на острові Вогняна Земля видобувають нафту і природний газ. Аргентина має одне з найбільших у світі родовищ природних боратів. Поки що недостатньо використовуються значні рекреаційні ресурси.

Населення. Аргентинська нація сформувалась із креолів, які частково змішалися з місцевими індіанцями, а в XIX ст. — і з численними європейськими іммігрантами. Основна частина іммігрантів приїхала в країну на зламі XIX-XX ст. Європейська імміграція була дуже різноманітна за національним складом: переважали іспанці та італійці, значну частину складали французи, українці, німці, англійці. Аргентина (поряд з Уругваєм) належить до самих "білих" країн Латинської Америки, оскільки індіанське населення було майже повністю винищене. За існуючим законом кожний, хто народився на території країни, вважається аргентинцем; вони складають понад 90 % сучасного населення. Живуть тут також італійці, українці, іспанці, поляки, німці, євреї, переселенці з Азії. Корінне

індіанське населення — нечисленне і збереглося в окремих прикордонних місцевостях.

Характерні велика концентрація населення в прибережному районі Пампи та висока урбанізація. Густота населення в провінціях Буенос-Айрес і Санта-Фе — 20 осіб на 1 км2, а в промислових районах поблизу Буенос-Айреса і в пониззях Парани — 100, за середньої у країні — 16 осіб. Внутрішні території заселені досить рідко: густота населення не перевищує 5— 6, а на південь від Ріо-Негро — навіть менше, ніж 1 особа на 1 км2.

Частка міського населення сягає 90 %; 70 % із них — у містах із числом жителів понад 100 тис, половина — у Великому Буенос-Айресі. Тому Аргентину нерідко називають аграрною країною без селян. Найбільші міста — вже згадуваний Буенос-Айрес, Росаріо, Кордова, Мендоса, Ла-Плата.

Господарство. Аргентина — високорозвинута індустріальна держава. її економіка має різко виражену експортну орієнтацію. Ще до кінця XIX ст. країна посіла міцні позиції серед найбільших світових виробників та експортерів м'яса, зерна, вовни. Після Другої світової війни сталися структурні зміни в економіці. Вони знайшли вияв у прискореному розвитку промисловості, диверсифікації сільського господарства. Більше половини економічно активного населення зайнято в сфері послуг, 10 % — в сільському господарстві, біля третини — в промисловості й будівництві. Серед латиноамериканських країн Аргентина вирізняється високим рівнем економічного розвитку, має різноманітну структуру господарства, пристосовану до ринкових умов.

Промисловість. Понад 1/2 промислової продукції випускається у Великому Буенос-Айресі; важка індустрія зосереджена в основному в пониззях Парани, у промисловому поясі між Буенос-Айресом і Росаріо.

Енергетика базується головно на газовому й нафтовому паливі за зростаючої ролі гідро-та атомної енергетики. Основні райони видобутку нафти й газу — Патагонія, а також провінції Мендоса і Сальта. Розвинута нафтопереробна промисловість у центрах нафтодобування (Кампо-Дуран на півночі, Комодоро-Рівадавія і Ріо-Гранде — на півдні, Пласа-Уїнкуль —у провінції Неукен, Лухан-де- Куйо — в провінції Мендоса), але найбільші заводи зі складнішою структурою виробництва розміщені в індустріальних центрах Пампи — містах Ла-Плата, Баїя-Бланка, Кампана, Буенос-Айрес, Кампо-Дуран.

Співвідношення ТЕС і ГЕС змінюється в бік останніх. Цьому сприяє освоєння гідроенергоресурсів рік Уругвай (ГЕС Сальто-Гранде), Парана (ГЕС Ясірета), Неукен і Лімай (Чокон-Серрос-Колорадос). Розвивається атомна енергетика.

Чорна металургія працює головно на девізній сировині, тому тяжіє до портових міст. Металургія повного циклу зосереджена в Сан-Ніколасі, Енсенадіта Пальпалі (провінція Жу-жуй). Заводи переробної металургії та з виробництва прокату розміщуються в пониззях Парани, де склався "металургійний" пояс між Буенос-Айресом і Росаріо. Найбільші центри — Вілья-Констітусьйон (виплавляння сталі та виробництво безшовних труб), Росаріо, Кампана.

З-поміж галузей кольорової металургії вирізняється виробництво свинцю (Пуерто-Віле-лас), цинку (Комодоро-Рівадавія, Саратс, Ріо-Тсрсеро) на власній сировині. Діє алюмінієвий завод (Пуерто-Мадрін). Налагоджено виробництво олова.

Розвиваються транспортне й сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, виробництво металорізальних верстатів, електротехніка, електроніка, судно- і авіабудування.

Найбільші нафтохімічні комплекси розміщені в Сан-Лоренсо й Кампані. Традиційні галузі — лакофарбова, парфумерна, фармацевтична — працюють на сільськогосподарській сировині та відходах лісової промисловості. Фармацевтична продукція випускається з відходів м'ясохолодобійного виробництва. Налагоджено також випуск технічних масел — тунгового і лляного.

Із галузей лісової промисловості вирізняються целюлозно-паперова (Пуерто-Пірая, Сарате) і виробництво квебрахового екстракту (із лісових ресурсів квебрахо в Чако).

Текстильна промисловість представлена лляною, вовняною, бавовняною; зростає значення нових виробництв — хімічних і синтетичних волокон.

Шкіряно-взуттєва — одне з найпоширеніших по всій країні виробництв, пов'язане з розвитком тваринництва. Вона забезпечена багатою сировинною базою, в якій особливо цінне поєднання шкіряної сировини і гарного дубителя — квебрахового екстракту. Аргентина — один із провідних світових експортерів шкіряної сировини.