Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впливали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Нові наукомісткі галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі, півночі Каліфорнії. Але й поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва також набули значного розвитку.

Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому сприяє природне середовище та ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 га землі, то один фермер США — 50— 60 га. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 га землі не витримують конкуренції й розорюються. їх стає дедалі менше. У 1950 р. налічувалось 5,6 млн.ферм, нині — 2,1 млн. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн. осіб. їх доповнюють майже 20 млн. тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє та реалізує його продукцію.

Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і рослинництво, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн.га (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ — майже 220 млн.га. Понад 18 млн.га земель у посушливій західній частині країни штучно зрошуються.

У рослинництві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіяні трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200—230 млн.т кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пшениці, як продовольчого зерна, одержують 60—80 млн.т. її посіви зосереджено у преріях, у "пшеничному" поясі, який розпростерся від Канади до Техасу. і "кукурудзяний", і "пшеничний" пояси належать до найвідоміших зернових районів світу. їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. З середини XX ст. кукурудзяний пояс трансформувався в кукурудзяно-соєвий. Природні умови мало впливають на валові збори зерна й посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік з огляду на кон'юнктуру на внутрішньому і особливо — на світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії; тепер, завдяки сої, вони стали головним її експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки; в дельті Міссісіпі, у Флориді та на Гавайських островах — цукрову тростину. Збір картоплі порівняно незначний, оскільки її, як і хліба, споживають мало. Головним районом картоплярства став штат Айдахо. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна частина їх іде на переробку, особливо на виготовлення соків. Колись овочі та фрукти вирощували на кожній фермі, нині — лише у спеціалізованих районах, як-от: узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида і Каліфорнія. Овочі та фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.

Із технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Приатлантичній низовині та по інший бік Aппалачських гір, а надто у штатах Північна Кароліна й Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, що призначається для виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовласницьких плантаціях півдня. Південь і "бавовниковий" пояс були синонімами. Тепер "бавовниковий" пояс розпався на розрізнені ареали: алювіальну долину Міссісіпі та оазиси зрошуваних земель від Техасу до Каліфорнії.

Тваринництво має чудову кормову базу: кормове зерно, сіяні та природні пасовища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо — важливий елемент харчування американців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб. М'ясо не експортується, його навіть завозять з інших країн. Поголів'я великої рогатої худоби становить близько 100 млн. голів, свиней — 55 млн. Бройлерів щорічно вирощують до 5,5 млрд. штук. Найбільше великої рогатої худоби вирощують на фермах і ранчо Великих рівнин, що простерлись) меридіональному напрямі від Канади до Мексики. Свинарство характерне для "кукурудзяного" поясу, вирощування бройлерів — для південних штатів. Частка молочного стада порівняно невелика. Найбільше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї та на північному сході.

Заготівлю лісу в США зосереджено в Кордильєрах північного заходу і на південному сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, а й активно поновлюються, особливо за вологого й теплого клімату Південного Сходу.

США — одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в акваторіях Атлантичного і Тихого океанів.

Транспорт. США мають розвинену транспортну систему. Саме завдяки їй цю велику країну добре освоєно. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Довжина залізничних шляхів біля 200 тис. км, половина з яких знаходиться на Півночі. Основу залізничної системи складають 7 трансконтинентальних магістралей, які простягнулися від Атлантичного до Тихого океану. В число основних магістралей входить 10 меридіональних і 10 діагональних ліній. Найбільший залізничний вузол — Чикаго. Будівництво автомобільних шляхів триває й нині. Практично немає населених місць, утому числі й ферм, до яких не було б прокладено доріг. Найбільш ефектно виглядає система швидкісних автострад між штатами — хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. км, і вони сполучають між собою всі міста з населенням понад 50тис. осіб. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці та автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву "транспортних коридорів", їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а всередині країни — Чикаго, Сент-Луїс і Атланта.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки й канали. З'єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія є найдовшим у світі внутрішнім водним шляхом від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена система трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Загальна довжина трубопроводів досягає 650 тис. км. Серед трубопроводів — нафто-, газо- і пульпороводи. Більшість трубопроводів бере початок на Північному Заході і спрямовані на Північний Схід, Північ і Захід (в Каліфорнію). Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни і в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення та його господарській діяльності. США мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. У морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни.

У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього в країні майже 189 млн.автомашин, у тому числі 144 млн.легкових. Власна машина стала традицією та елементом престижу ще в 20-х роках XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації та встановлення міського способу життя в позаметрополітенській Америці. Автомобілебудування вже багато десятиліть посідає 1-ше місце в обробній промисловості. У ньому зайнято 750 тис. робітників. Крім того, понад 5 млн.осіб працюють у системі автосервісу. Автомобільний транспорт щороку споживає 400—500 млн.т бензину і є головним забруднювачем атмосфери в містах. У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків (3,2 тис.) і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Головні аеропорти: Нью-Йорк, Чикаго, Даллас — Форт-Уерт, Атланта й Лос-Анджелес вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.

Широкого розвитку набули телекомунікації, які базуються на волоконній оптиці, яка дозволяє здійснювати більш потужні, стійкі та швидкі передачі інформації. США являють собою найбільший ринок телезв'язку (обладнання і послуги). В обширну і різноманітну систему телекомунікацій входять телефонний зв'язок, телеграф, електронна пошта, факс і телекс, радіо- і телевізійні станції, супутниковий зв'язок. У США на 100 зайнятих припадає більше 60 персональних комп'ютерів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Внутрішній ринок завжди був головним для господарства

США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їхня частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче устаткування й машини, літаки та аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукомістких товарів, патентів та інформації, США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту й нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку й вироби, газетний папір, продукти тропічного рослинництва. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так, американські заводи випускають 11—-12 млн.автомобілів на рік. Ще 5—6 млн.автомобілів країна імпортує. Головні торговельні партнери США — індустріально розвинуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада та Латинська Америка.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Населення США має високий життєвий рівень, що забезпечується високорозвинутими економікою та сферою послуг.

Розміщення галузей сфери послуг у США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля та громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

"Верхні поверхи" фінансових і професійних послуг сконцентровані територіально. Вони тяжіють до великих міст, значення і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним виробництвом, скільки розмірами сфери послуг. Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні й туристичні компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо- й телевізійні студії, культурні та спортивні заклади. Центральні ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США. Вони охоплюють значні площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих місць інтересу: фешенебельних магазинів і салонів, театрів, концертних залів, музеїв тощо.

Національні парки знаходяться переважно в гірських і тихоокеанських штатах. Серед курортних місцевостей найпопулярніші — Флорида й Гаваї. Культурна спадщина США, порівняно з країнами Азії і Європи, — молола. Ставлення до неї дуже дбайливе. Визначною пам'яткою історії США є будинок "Індепен-денс-Холл" у Філадельфії, де 1776 р. було проголошено незалежність країни.

До провідних вищих навчальних закладів США належать: Гарвардський, Стенфорлський, Прінстонський, Колумбійський, Йєльський університети, Массачусетський технологічний інститут та ін.

За кількістю періодичних видань США посідають провідне місце у світі. У1997 р. у США виходило 22 928 видань, у тому числі більше 10 тис. газет, більше 10 тис. журналів та інших періодичних видань. Найбільшими газетами є: "Уолл-Стріт джорнал", "Ю-Ес-Ей тудей", "Лос-Анджелес таймс", "Нью-Йорк таймс", "Вашингтон пост". Серед найбільш впливових загальнополітичних щотижневиків широко відомі "Тайм", "Ньюсуїк", "Ю. С. Ньюсенд уорлд ріпорт", "Лайф".