Розділ «35.6.1. Європа»

Розпад СРСР і всього комуністичного блоку ускладнив політичну карту Європи, в якій можна виділити такі субрегіони — країни Західної, Центральної та Східної Європи.

У Західній Європі (25 країн) знаходяться економічно розвинуті країни, причому чотири з них входять до "великої сімки": ФРН, Франція, Великобританія та Італія. Однак більше невеликих держав з населенням до 10 млн. осіб. Є п'ять "карликових країн": Андорра, Монако, Сан-Маріно, Ліхтенштейн, Ватикан (папська держава — теократична монархія), Гібралтар — британське володіння (спірна територія з Іспанією). Країни Західної Європи об'єднані не лише географічним положенням, а й тісними економічними та політичними зв'язками. Досить пригадати Європейський Союз (ЄС), до якого входить 15 країн.

До держав Центральної та Східної Європи (19 країн) належать колишні соціалістичні держави — Польща, Угорщина. Болгарія, Румунія, Чехія, Словаччина, Албанія, республіки, які утворилися після розпаду Югославії (Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Югославія у складі Сербії і Чорногорії), держави Балтії — Литва, Латвія, Естонія, а також нові незалежні держави — Україна, Молдова, Білорусь, Росія.

Сучасна політична карта Європи сформувалась в основному в XX ст., причому дуже великий вплив на її формування справили дві світові війни. Політична карта Європи зазнала значних змін. Досить пригадати лише деякі з них: розпад СРСР, утворення СНД, об'єднання двох німецьких держав, "оксамитові революції" в країнах Східної Європи, розподіл Чехословаччини на Чехію і Словаччину, громадянська війна в Югославії і розпад її на декілька держав. Досі зберігаються осередки напруженості в таких регіонах Європи, як Ольстер (Північна Ірландія), в Албанії, ряді країн СНД.