Розділ «41. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»

Ви є тут

Географія

Сільське господарство — це важлива галузь світового господарства. Виникнення цієї сфери господарської діяльності людей 10 тисяч років тому постало як своєрідний революційний процес. Людина перейшла від збирання і полювання до цілеспрямованого вирощування рослин і розведення худоби. Це привело до створення культурних рослин і доместикації (одомашнення) тварин.

У світовому сільському господарстві зайнято 1,1 млрд осіб економічно активного населення (47 % від загальної його кількості). При цьому в економічно розвинутих країнах частка сільськогосподарських працівників складає 2—4 % (Великобританія, ФРН і США), а в слаборозвинутих вона досить висока — 60—75 % (Китай, Камбоджа, В'єтнам і більшість країн, що розвиваються).

Сільськогосподарське виробництво підрозділяється на дві галузі: землеробство і тваринництво. У землеробстві вирощують плодові й польові культури. Усі польові підрозділяються на зернові, зернобобові, баштанні, кормові, технічні. За способами виробництва землеробство включає рільництво, овочівництво, садівництво, баштанництво, ягідництво, виноградарство, луківництво, квітництво, лісівництво. Ця галузь забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, багато галузей промисловості (харчову, комбікормову, текстильну, фармацевтичну, парфумерну та ін.) — сировиною. Тваринництво включає таку групу галузей: скотарство (молочне, молочно-м'ясне, м'ясо-молочне, м'ясне), свинарство, вівчарство, козівництво, конярство, верблюдівництво, птахівництво, рибництво, бджільництво, кролівництво, звірівництво, оленярство, собаківництво, шовківництво, ослівництво.

У сільському господарстві 99 % продукції виробляє землеробство і тваринництво. Інші галузі — аквакультура (розведення риби, молюсків тощо), використання комах (шовківництво і бджільництво) — відіграють незначну роль.

Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від кількох чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці та Європі провідна роль належить високомеханізованому тваринництву), природних умов (пасовищне тваринництво домінує в посушливих степових і напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм — убивати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах перевага надається тваринництву, яке ведеться на передовій основі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зонах та зоні мусонного клімату — рослинництву.

Землеробство дає світові 1,5 тис. видів культурних рослин. Серед них — зернові (пшениця, рис, кукурудза, жито та ін.), технічні (олійні, цукристі, волокнисті), коренеплоди (картопля, маніок тощо), овочеві, баштанні та садові культури, а також тонізуючі (чай, кава, какао, кола тощо). Найважливіша галузь землеробства — зернове господарство. Під зерновими культурами зайнято 720 млн.га, або приблизно половину всіх оброблюваних площ. Ареали їхнього поширення збігаються з ареалами розселення людей. У багатьох країнах зернові посідають у посівних площах головне місце: у Великобританії, Франції, Італії (до 60 %), в Україні, Польщі, Японії, ФРН (60-70 %), у В'єтнамі, Монголії (до 80 %).

Найбільші посівні площі зайняті під трьома головними зерновими культурами: пшеницею (230 млн. га), рисом (140 млн. га) і кукурудзою (180 млн. га). Найбільш поширена і найважливіша продовольча культура—пшениця, яка вирощується в 70 країнах. Вона районована від південних областей Австралії та Південної Америки до Північного Полярного кола, від рівнин та низин — до високогірних районів (3500—4000 м). Головний пшеничний пояс простягається на багато тисяч кілометрів по території Європи, Азії і Північної Америки. У 2002 р. вироблено понад 500 млн.т пшениці (2002 р. — світове виробництво — понад 500 млн.т). Основні виробники пшениці: Китай, США, Індія, Канада. Рис культивують насамперед у країнах Південної, Східної та Південно-Східної Азії. На ці регіони припадає до 90 % світового збору рису. Посіви рису є також у Центральній Азії, південних районах Європи, на півдні Північної Америки та в окремих регіонах Південної Америки. Не зважаючи на значно менші посівні площі, за валовим збором рис майже не поступається пшениці. Це пояснюється тим, що у деяких районах збирають два — три урожаї рису на рік. Найбільші виробники рису — Китай, В'єтнам, Корея, Індія, Індонезія, Бразилія, Мексика та ін. Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окремих країнах вона вживається як продовольче зерно. Майже половина кукурудзи, що виробляється у світі, припадає на США. Великі виробники кукурудзи — США, Китай, Бразилія, Франція, Мексика, Україна.

На початку 90-х років XX ст. у світі вироблялось 1900 млн.т зерна, що складає 350 кг на душу населення. На світовий ринок надходить приблизно 200 млн.т зернових культур (90—100 млн.т пшениці і 60—70 млн.т кукурудзи). Експортують пшеницю і кукурудзу США, Канада, Франція, Австралія, Аргентина. Головні експортери рису — Таїланд, Індія і США (світова торгівля рисом — 10 млн. т). Великими імпортерами зерна (понад 50 % світового імпорту) є країни, що розвиваються. Але найбільші імпортери зерна — Японія (до 30 млн. т шо-року) і Росія (27—35 млн. т).

Зернобобові рослини (соя, квасоля, горох, чечевиця) мають різноманітне застосування як продовольчі, кормові і технічні культури. У харчуванні населення країн Азії (Індія, Індонезія, Пакистан та ін.) вони здавна відіграють велику роль.

До технічних культур належать волокнисті (бавовник, льон, джут, сизаль), цукроносні (цукрова тростина, цукровий буряк, цукрова пальма), олійні (соняшник, арахіс, оливи, рапс, конопля, соя), крохмалоноси (картопля, маніока, ямс, рис, кукурудза, батат), каучуконоси (гевея), а також тонізуючі (чай, кава, шоколадне дерево), лікарські рослини та ін.

Волокнисті культури є сировиною для текстильної промисловості. Найважливіша волокниста культура—бавовник. Його посіви займають до 35 млн. га і зосереджені у північній півкулі між 20° пн. ш. і 40° пн. ш. Світове виробництво бавовни постійно зростає і сягає 18 млн. т. Найбільші виробники бавовни — Китай (4,5 млн. т), США (3,4 млн. т), Індія і Пакистан (по 1,5 млн. т), Узбекистан (1,5 млн. т), Таїланд (1 млн. т). Багато бавовнику виробляють також Іран, Ірак, Сирія, Афганістан, Єгипет, Судан, Камерун, Мексика, Австралія та ін. Експортери бавовнику — США, Узбекистан, Китай, Пакистан, Індія, країни Африки. Імпортери — країни Східної і Північно-Східної Азії та Європи.

Льон-довгунець вирощують лише в Європі: у Білорусі, Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині та ін. Такі твердо волокнисті культури, як джут, сизаль, абака, кенаф використовуються для виробництва грубої тканини: мішковини, парусини, брезенту. Джут впрошують у Китаї, Індії, Бангладеш, Таїланді, Бразилії, Ірані. Основні виробники та експортери абаки — Філіппіни, сизалю — Бразилія, Мексика, Таїланд, кенафу — Таїланд.

Виробництво цукру в світі становить понад 110 млн. т. Більше половини його виробляється з цукрової тростини, яку вирощують у США, Індії, Бразилії, Мексиці, Австралії, на Кубі, Філіппінах, ПАР, Перу, Китаї. Головні експортери тростинного цукру-сирцю — Куба, Бразилія, Мексика, Ямайка, Філіппіни, Австралія. Основні імпортери — країни Європи, Японія, Канада.

Цукровий буряк вирощують головним чином у країнах Європи та Північної Америки. Головні виробники цукру з цукрового буряку — Україна, Франція, Німеччина, Росія, Польща, Туреччина, Італія, Великобританія та ін.

Загальне виробництво олійних культур на початку 90-х років XX ст. досягло більше 200 млн. т. У тому числі на соєві боби припало понад 100 млн. т, на бавовникові — 35 млн. т, рапс — 25 мли т, арахіс — 20 млн. т, копру (висушена м'якоть кокосового горіха) — 5 млн. т. До 60 % збору соєвих бобів і 80% виробництва соєвої олії припадає на США. Ця олія виробляється також у Китаї, Кореї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії. Арахіс поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Рапс вирощують у Польщі, Угорщині, країнах Північної Європи, США, Канаді, Китаї. Соняшник вирощується в Україні, Росії, країнах Південної Європи, США, Аргентині, Китаї. Посіви олійного льону концентруються переважно в зоні помірного клімату. Головний ареал поширення оливкового дерева — Середземномор'я, олійної пальми — західна Африка, Малайзія; копру виробляють у Південній і Південно-Східній Азії, в Океанії.

Серед крохмалоносів найвідоміша культура — картопля. Площі під нею становлять 18 млн.га. Валовий збір досягає 280 млн. т. Основні виробники — Польща, Росія, Китай, Україна, ФРН, США, Індія, Білорусь, Нідерланди, Франція, Канада, Італія, Румунія та ін.

Головні райони вирощування каучуконосів — Малайзія, Індонезія, Таїланд, Шрі-Ланка, Ліберія, В'єтнам.

Світове виробництво кави складає 6 млн. т, чаю і какао — по 2,5 млн. т. Найбільші виробники чаю — Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія. Індонезія. Розвивається чаївництво також у Кенії, Уганді, Мозамбіку, Танзанії, Аргентині, Грузії та ін. Виробники кави — Бразилія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Уганда, Кот-Д'Івуар, Ефіопія, Камерун, Ангола. Головні виробники какао-бобів, плодів шоколадного дерева — Гана, Нігерія, Кот-Д'Івуар, Камерун, Бразилія, Еквадор.

Тваринництво складається з таких галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, верблюдівництво, конярство, оленярство та ін. Розведення великої рогатої худоби поширене: а) в лісовій і лісостеповій зонах помірного поясу — інтенсивне молочно-м'ясне і м'ясо-молочне (на природних кормах); б) у засушливіших районах помірного і субтропічного поясів (екстенсивне тваринництво — відгінно-пасовищне). Світове поголів'я складає до 1,3 млрд. голів. Найбільші виробники молока — країни Європи, але виробляють його і в Африці, в Азії, на інших континентах. Молокопродукта експортуються з країн Європи і Нової Зеландії. М'ясний напрям скотарства домінує в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Основними експортерами м'яса великої рогатої худоби — яловичини — є Австралія, ФРН, Франція, Аргентина, Уругвай, Нова Зеландія. Імпортери — Великобританія, США, Японія.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Географія» автора Я.Б.Олійник на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „41. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

  • 2. ГЕОГРАФІЧНА КАРТА

  • 3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ

  • 4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

  • 4.5. Внутрішні сили, що зумовлюють зміни земної кори

  • 4.6. Утворення материків та океанів

  • 4.7. Форми земної поверхні: рівнини, низовини, плоскогір'я, гори і нагір'я

  • 4.8. Гори складчасті, брилові, складчасто-брилові

  • 4.9. Поняття про річкову долину

  • 4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини

  • 4.11. Мінерали і гірські породи, що складають земну кору

  • 4.12. Надра та їх охорона

  • 5. АТМОСФЕРА

  • 6. ГІДРОСФЕРА

  • 6.6. Температура і солоність води

  • 6.7. Рух води у Світовому океані. Морські течії

  • 6.8. Господарське значення морів

  • 6.9. Розчленованість берегової лінії

  • 6.10. Підземні води. Джерела

  • 6.11. Використання підземних вод і джерел

  • 6.12. Річка та її частини. Живлення річок

  • 6.13. Басейни і вододіли

  • 6.14. Канали та водосховища

  • 6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

  • 6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

  • 6.17. Болота та їх використання

  • 6.18. Льодовики

  • 7. БІОСФЕРА

  • 8. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

  • 9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ

  • 9.5. Австралія

  • 9.6. Антарктида

  • ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 10.3. Джерела географічної інформації

  • 11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

  • 12. КЛІМАТ І КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ

  • 13. ВНУТРІШНІ ВОДИ

  • 14. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ, ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

  • 15. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ

  • 16. ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 16.2. Зміни ландшафтів України за історичний час

  • 16.3. Класифікація ландшафтів

  • 16.4. Фізико-географічне районування України, його наукове і практичне значення

  • 16.5. Природно-господарська характеристика природних зон України

  • 16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 18. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

  • 19. ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

  • 20. ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • 21. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 22. МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

  • 23. МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС

  • 24. ХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 25. ЛІСОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • 26. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 27. СОЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 28. АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК)

  • 29. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 30. УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ

  • 32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

  • 33. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА ТА ЇХ ПРОЯВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

  • 34. ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

  • 35.6.1. Європа

  • 35.6.2. Азія

  • 35.6.3. Африка

  • 35.6.4. Америка

  • 36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

  • 37. ГЕОГРАФІЯ СВІТОВИХ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

  • 37.2.1. Мінеральні ресурси

  • 37.2.2. Земельні ресурси

  • 37.2.3. Лісові ресурси

  • 37.2.4. Водні ресурси

  • 37.2.5. Природні ресурси Світового океану

  • 38. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

  • 39. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 40. ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

  • 41. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
  • 42. ГЕОГРАФІЯ ТРАНСПОРТУ

  • 42.2.1. Залізничний транспорт

  • 42.2.2. Автомобільний транспорт

  • 42.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту

  • 43. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 44. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

  • 45. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

  • 45.2.1. Демографічна проблема

  • 45.2.2. Екологічна проблема

  • 45.2.3. Енергетична проблема

  • 45.2.4. Продовольча проблема

  • 45.2.5. Проблема війни і миру

  • 45.2.6. Проблеми освоєння ресурсів океану та способи їх вирішення

  • 46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • 48.8.1. Природні зони

  • 48.8.2. Моря

  • 49. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

  • 50. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 51. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ

  • ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

  • ПРОГРАМА З ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • ПРО АВТОРІВ