Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Промисловість. Провідні галузі промисловості — гірничо-видобувна, кольорова і чорна металургія, машинобудування, нафтопереробка і нафтохімія. У металургійному комплексі важлива роль належить кольоровій металургії — виробництву свинцю, цинку, срібла, титану, магнію. Мідь виплавляють на Балхаському і Джезказганському гірничо-металургійних комбінатах, а також Карсакпайському мідеплавильному заводі, свинець — на заводах Чимкента, Леніногорська та Усть-Каменогорська, цинк — в Усть-Каменогорську й Леніноорську. На бокситах Кустанайської області в Павлодарі працює алюмінієвий завод.

Чорна металургія представлена комбінатами в Темір-Тау та Єрмаку, Карагандинським металургійним комбінатом, який працює на місцевих сировині й паливі. У Казахстані розвинуті всі галузі паливно-енергетичного комплексу. Вугілля добувається в Карагандинському та Екібастузькому вугільних басейнах. На півострові Мангишлак сформувався складний комплекс виробництва у складі АЕС, Прикаспійського гірничо-збагачувального комбінату з виробництва урану, рідкоземельних металів, мінеральних добрив. Розвивається нафтова і газова промисловість на півостровах Мангишлак та Бузачі. Газова промисловість розробляється на базі великого Карачаганакського газоконденсатного родовища. Продовжується видобування нафти на Ембенському родовищі. Нафта переробляється на Гур'євському, Павлодарському і Чимкентському нафтопереробних заводах. На основі Тенгізького родовища нафти створюється комплекс хімічних виробництв. На базі дешевого вугілля Екібастузького басейну формується кущ великих теплових електростанцій. Гідроенергетика найбільше розвинена у Східному Казахстані, в басейні Іртиша.

На підприємствах хімічної промисловості продукуються фосфатні добрива (Каратау-Джамбульський комплекс), поліетилен (м. Атирау), пластмаси і синтетичний каучук (місто Теміртау). Машинобудівні підприємства виробляють різноманітні машини та обладнання. В Караганді та Усть-Каменогорську побудовано заводи гірничошахтного обладнання, в Алмати — електротехнічного машинобудування. Сільськогосподарське машинобудування розвивається в Акмолі, Павлодарі, Алмати.

Серед галузей харчової промисловості розвиваються м'ясна (переважно в Північномута Східному Казахстані), маслоробна (на півночі), борошномельно-круп'яна (південь Казахстану), соляна, тютюнова та ін. На північному заході (річка Урал, Каспійське море) — риболовство, рибоконсервна промисловість. Легка промисловість працює головно на місцевій сировині. Найважливіші її галузі — шкіряна, овчинно-шубна, переробка вовни, бавовноочисна її бавовняна; розвиваються взуттєва, швейна, трикотажна, меблева.

Сільське господарство. Його частка складає 24 % валового суспільного продукту. Більше половини сільськогосподарської продукції дає тваринництво, переважно відгінно-пасовищного типу (за винятком північних областей Казахстану), на базі численних пасовищ, здебільшого напівпустельних і пустельних. Найважливішою галуззю тваринництва є вівчарство. У пустельній зоні на півдні країни розводять каракулевих овець, у центрі й на заході Казахстану — вівчарство м'ясо-сального напряму. У північних областях і в приміських зонах розвивають м'ясо-молочне скотарство, птахівництво і свинарство. Основні посіви зернових культур розміщуються на півночі (понад 60 %) і півдні Казахстану; вирощують ярову пшеницю, яровий ячмінь, у посушливіших районах — просо, на півдні Казахстану — озимі пшеницю та ячмінь, кукурудзу на зерно, рис. Загалом зернові культури охоплюють 70 % посівних площ. Відносно невеликі площі зайняті технічними культурами, найважливіші з них — цукрові буряки, бавовна, тютюн; на півночі — соняшник, льон-кучерявець, гірчиця. Вирощують також, переважно у приміських зонах, картоплю та овочі, в низинах Сирдар'ї — баштанні; у південних і південно-східних областях розвинені садівництво й виноградарство.

Транспорт. Казахстан має відносно розвинуту мережу залізниць, автомобільних доріг і трубопроводів. Основа транспортної мережі — залізниці (95 % вантажообігу), протяжність шляхів — 14,5 тис. км. Основу залізничної мережі становлять широтні та меридіональні магістралі: Турксиб (Алмати—Чимкент, Кизил-Орда — Актюбінськ — Оренбург), Транс казахстанська магістраль (Петропавловськ — Караганда — Балхаш), Південно-Сибірська магістраль (Картали — Барнаул).

Велику роль у транспорті Казахстану відіграють автомобільні й повітряні шляхи, а також річкове судноплавство на Іртиші, Уралі та інших річках. Найбільші магістральні нафтопроводи: Атирау — Орськ, Мангишлак — Самара, Омськ — Павлодар — Чимкент. Територією Казахстану прокладено великі газопроводи Бухара — Урал і Туркменістан — Росія, Мубарек — Ташкент — Чимкент — Джамбул — Бішкек — Алмати.

Зовнішньоекономічні зв'язки. У структурі експорту переважають чорні і кольорові метали, мінеральні продукти, включаючи рудну сировину, паливо, нафту і нафтопродукти. У структурі імпорту значну питому вагу мають машини, обладнання, транспортні засоби, продовольчі товари. Основні постачальники імпорту в республіку — Німеччина, Австрія, Нідерланди, Китай, Туреччина, Росія. Основні споживачі продукції — розвинуті країни (близько 60 % експорту). У структурі імпорту переважають продовольчі товари, продукція машинобудування становить 12 %.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Виробництво валового національного продукту на душу населення становило 1350 дол. США

У республіці — декілька десятків вищих навчальних закладів, у тому числі Казахський університет в Алмати, Туркестанський міжнародний університет, Карагандинський університет; майже 40 театрів. Найбільші газети: "Егемен Казахстан", "Казахстанская правда", "Панорама". Створено Казахстанську телерадіомовну компанію. Національне інформаційне агентство — К1А (Казахське Інформаційне Агенство),

Географічне положення та основні відомості про країну. Туркменістан знаходиться в південно-західній частині Центральної Азії. Протяжність із заходу на схід — 1100, з півночі на південь — 650 км. На заході країна омивається водами Каспійського моря. На північному заході Туркменістан межує з Казахстаном, на півночі, північному сході та сході — з Узбекистаном; на півдні — з Афганістаном та Іраном. Останнім часом, завдяки розширенню економічних зв'язків з Іраном та іншими країнами, географічне положення Туркменістану помітно покращується.

Територія — 491,2 тис. км2, у тому числі площа пустелі — 375 тис. км2. Столиця — Ашгабат (600 тис. жителів). Туркменістан складається з 5 велаятів (областей), Ашгабат прирівняний до велаяту. Державна мова — туркменська. Релігія — іслам сунітського напряму. Грошова одиниця — манат.

Туркменістан — демократична, правова і світська держава, з президентською формою правління. Глава держави і виконавчої влади — президент обирається прямим усенародним голосуванням на строк 5 років. Вищим представницьким органом є Халк маслахаши (Народна рада) Туркменістану. До нього складу входять: президент, депутати меджлісу, голови Верховного і Вищого господарського суду, генеральний прокурор, члени Кабінету міністрів, глави адміністрацій. Халк маслахаши розглядає та виносить рішення про доцільність внесення поправок у Конституцію, проведення референдумів, про вироблення основних напрямів розвитку країни, ратифікації та денонсації договорів про міжнародні союзи та з інших питань. Рішення Халк маслахаши реалізуються президентом, меджлісом та іншими державними органами.

Законодавчий орган — меджліс (парламент) складається з 50 депутатів, які обираються територіальними округами. Кабінет Міністрів — виконавчий і розпорядчий орган, очолюється президентом.

У Туркменістані офіційно зареєстровано одну Демократичну партію Туркменістану (ДПТ).

Природні умови та ресурси. Більша частина країни має рівнинний рельєф. На сході центральної її частини висоти коливаються від 100 до 200 м, на заході територія опускається нижче 100 м над рівнем моря. Узбережжя Каспійського моря лежить нижче від рівня Світового океану (до —28 м). Такі ж окремі зниження трапляються і на південному заході Туркменістану. На півдні територія поступово піднімається до висоти понад 500 м. У південно-західній частині країни простягайся гори Копетдаг (до 2942 м).

Клімат Туркменістану різко континентальний. Літо жарке й сухе, весна коротка з опадами, осінь суха, зима переважно м'яка й малосніжна. Середні температури січня — від—5°С на півночі до +4 °С на крайньому південному заході біля Каспійського моря. Середні температури липня — від +28 °С на південному сході до +32 °С на півдні. Опадів випадає дуже мало: в пониззях Амудар'ї — 80 мм, у Каракумах — 150, у передгір'ях — 200—300 мм.

Майже 80 % території країни взагалі не має постійного поверхневого стоку. Річки течуть лише на півдні, південному заході, сході та

північному сході. Єдиною повноводною річкою є Амудар'я на сході країни. Від неї майже через усю південну частину Туркменістану простягнувся Каракумський канал. Води практично всіх річок, що стікають із Копетдагу й південних височин, розбираються для зрошення. У країні є доволі значні запаси підземних вод. Щоправда, часто-густо вони засолені. Великих озер немає. Невеликі озера, особливо на Каспійському узбережжі, солоні.

Більша частина території Туркменістану вкрита пісками. Сіро-бурі грунти покривають північно-західну частину країни. Вони різко солонцюваті, мають до 1 % гумусу. Біля підніжжя і на нижніх схилах гір поширені сіроземи, на передгірних рівнинах — світлі сіроземи. На гірських плато і хребтах Копетдагу переважають гірські коричневі грунти. У долинах річок найпоширенішими є лугово-сіроземні та алю-віально-лугові грунти.