Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Рослинність у країні переважно пустельна. У Каракумах на пісках ростуть чагарники: чорний та білий саксаул, піщана акація, черкез, кандим тощо. На плато Устюрт переважають чагарникові солянки. У річкових долинах трапляються острівні тугайні ліси з різних видів тополі та лоха. На передгірних рівнинах—трав'яниста рослинність і ефемери. В ущелинах на заході Копетдагу — багато видів дикорослих плодових (фісташка, волоський горіх, гранат, інжир, мигдаль, алича, виноград тощо).

Тваринний світ Туркменистану своєрідний і досить багатий. У пустелі — численні гризуни: тушканчики, ховрахи, піщанки та ін. Трапляються швидкі джейрани, барханні та степові коти, лисиці, вовки, шакали. Багато різних плазунів, особливо змій (ефа, кобра, стріла-змія, степовий удавчик тощо). Серед безхребетних найвідомішими є скорпіони, фаланги, павуки-каракурти. У горах можна натрапити на леопарда, вовка, лисицю, архара, безоарового цапа, гвинторогого цапа тощо; з птахів — фазана, улара, кеклика. На крайньому півдні країни в підвищеному Бадхизі водяться кулан і гієна; в долині Амудар'ї — кабан та бухарський олень.

Найважливішими природними ресурсами Туркменістану є нафта і природний газ. Основні родовища нафти (Котурдепе, Челекен, Кум-Даг, Окарем та ін.) знаходяться на заході країни поблизу Каспійського моря. Великі родовища газу відкриті в Центральних Каракумах і на півдні країни (Агакське, Шатлик, Майське та ін.). Туркменістан багатий і на родопита різних мінеральних солей. У Копетдазі є родовища ртуті. Серед інших корисних копалин можна вирізнити запаси сірки, озокериту, будівельних матеріалів. Є значні джерела питної та мінеральної л і кувальної води. Великі запаси глауберової солі (міробіліту) в затоці Кара-Богаз-Гол.

Населення. У Туркменістані проживає 4,5млн.осіб (2000 p.). Туркмени становлять 77 % населення, проживають також росіяни, узбеки, казахи, татари та українці, азербайджанці, вірмени та белуджі. Середня густота населення — менш як 7 осіб на 1 км2. Населення розподілене територією республіки нерівномірно. В оазисах його густота — 260 осіб на 1 км2, у пустельних районах вона не досягає навіть 1 особи на 10 км2. Найбільші міста, крім Ашгабата, — Туркменбаші, Чарджев, Дашховуз, Небітдаг.

Чисельність економічно активного населення — приблизно 1,6 млн. осіб. Із них на державних підприємствах і в організаціях зайнято 55,7 %, на орендних підприємствах — 0,7, у громадських організаціях — 0,2; у колгоспно-кооперативному секторі — 26,2, у приватному підприємництві — 17,2 %.

Господарство. Економіка країни характеризується домінуванням у її структурі паливно-енергетичного комплексу, видобувних галузей, виробництва бавовни, вовни й каракулевих шкурок, а також виробництвом теплолюбної продовольчої продукції. У найближчому майбутньому нарощування економічного потенціалу країни відбуватиметься у двох напрямках: на базі розвіданих запасів мінеральної сировини, підвищення її комплексного використання з поглибленою переробкою; у сільському господарстві пріоритетним буде створення підприємств із повної переробки продукції аграрно-промислового комплексу.

Промисловість. На промисловість разом з будівництвом припадає 21 % зайнятих у народному господарстві. Більше 2/3 вартості основних виробничих фондів — у галузях паливно-енергетичного комплексу. У загальному обсязі виробництва продукція паливно-енергетичної галузі складає 27,5 %, машинобудівної — 5,1, хімічної — 5,4, легкої промисловості — 41 %. Найперспективнішою галуззю є паливно-енергетичний комплекс. У 1997 р. в Туркменістані видобуто 4,7 млн. т нафти, 17 млрд. м3 природного газу, вироблено 13,1 млрд кВт ∙ год електроенергії. Нафту видобувають на узбережжі Каспійського моря (Челекен, Кум-Даг), звідки нафтопроводом передають на переробку до

Туркменбаші. Природний газ видобувають у Каракумах (Шатлик, Майське) і експортують.

У хімічній промисловості, крім виробництва мінеральних добрив, ведеться видобування сірки і калійних солей (Гаурлак), глауберової солі (затока Кара-Богаз-Гол). Однак нерозважливе перекриття греблею затоки, що загрожує її існуванню, різко скоротило запаси солей.

За кількістю зайнятих перед ведуть галузі легкої промисловості — бавовноочисна, шовкова, килимова, швейна та ін. Килими — машинної та ручної роботи — відомі далеко за межами країни. Підприємства легкої промисловості продукують шовкові та бавовняні тканини, обробляють каракуль і вовну.

Харчова промисловість представлена галузями, які переробляють рибу, виноград, випускають овочеві та фруктові консерви. Розвиваються також олійна, м'ясна галузі, виноробство. Підприємства легкої і харчової промисловості розміщені в містах Ашгабат, Чарджоу, Мари.

Сільське господарство. Охоплює 40 % зайнятих у країні. Площа сільськогосподарських угідь — 39 млн.га. Земельний фонд, придатний для використання в сільському господарстві, досягає 17 млн.га, утому числі високородючих земель — 4,5 млн.га. У Туркменістані 1997 р. заготовлено 630 тис. т бавовни-спрцю. Виробляється 450 тис. т бавовняних волокон, більше чверті з них — цінні тонковолокнисті сорти. Урожай зернових перевищив 640 тис. т, овочів — 300 тис. т, баштанних — 280 тис. т, винограду — 150 тис. т. Туркменська диня вважається найсмачнішим плодом у світі.

Землеробство охоплює лише 1 % території країни. Бавовництво розвивається на зрошуваних землях, зокрема в зоні Каракумського каналу, довжина якого — майже 1100 км. Цей іригаційний канал — один із найбільших у світі, зрошує 200 тис. га. Великі водосховища споруджено на Амудар'ї. Зрошувані землі знаходяться в долинах рік Теджсн, Мургаб, уздовж Каракумського каналу. На зрошуваних землях, крім бавовни, вирощують кормові та в невеликих розмірах — зернові культури (рис, кукурудзу та ін.). У передгірній частині Копетдагу поливні землі — під садами, виноградниками, баштанними й зерновими культурами, У пониззі Амудар'ї — посіви рису. В оазисах розвивається шовківництво.

Важлива галузь сільського господарства — пасовищне тваринництво. На пустельних пасовищах Східних Каракумів вирощують каракулевих овець. У Західних Каракумах розводять тонкорунних овець, із вовни яких виробляють знамениті туркменські килими. Тут же розводять верблюдів, а в передгір'ях Копетдагу — всесвітньо відомих ахалтекінських коней.

Добривами АПК забезпечують суперфосфатний завод у Чарджеві, який використовує казахстанські фосфорити, та азотно-туковий завод у м. Мари.

Транспорт. Туркменістан має розвинуту транспортну систему, що охоплює залізничний, річковий, морський і повітряний транспорт, трубопроводи. Протяжність залізниць — 2530 км. Основна залізнична магістраль — Красноводськ — Чарджев — Кунград. Довжина автомобільних шляхів — 13,2 тис. км. Найважливіша автотранспортна магістраль — Туркменбаші — Ашгабат — Чарджев. На Каспійському морі розмішено порт Туркменбаші. Діє морська поромна переправа Туркменбаші — Баку. Річковий транспорт перевозить вантажі по річці Амудар'я впродовж 1000 км. Для судноплавства використовується також Каракумський канал протяжністю 500 км. Споруджена система нафто- і газопроводів. Туркменський газ експортується в Закавказзя і Україну.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Туркменістан має значний експортний потенціал. Більше половини торгового обороту країни припадає на Російську Федерацію. Туркменістан експортує енергоносії, бавовну, килими, золото, каракуль тощо. Імпортує машини, обладнання, продовольство, електротовари, засоби зв'язку.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. У країні діють 15 вищих навчальних закладів. Найпопулярніші газети: "Туркменістан", "Покоління", "Література і мистецтво", "Відродження" та ін. Інформаційне відомство "Туркменпрес" на правах міністерства. Функціонує служба радіо і телебачення.

Географічне положення та основні відомості про країну. Грузія знаходиться в центральній та західній частині Закавказзя. Має широкий вихід до Чорного моря. На півночі й північному сході межує з Росією, на сході й південному сході — з Азербайджаном, на півдні—з Вірменією і Туреччиною. З півночі від Росії Грузія відокремлюється могутнім природним бар'єром Кавказьких гір. Географічне положення країни недуже сприятливе, але поліпшуватиметься в майбутньому за рахунок приморського її положення та розміщення на шляхах транспортування нафти з басейну Каспійського моря до Європи.

Територія — 69,7 тис. км2. Столиця — Тбілісі (1,3 млн.жителів, 1993 р.). В адміністративно-територіальному відношенні поділена на 66 районів, об'єднаних в 11 країв. У складі Грузії дві автономні республіки — Абхазька та Аджарська. Державна мова — грузинська. Релігія: основна частина віруючих — православні християни, решта — мусульмани, католики. Грошова одиниця — ларі.