Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Промисловість. На Японію припадає близько 12 % світового промислового виробництва. Розвиваються переважно нові й найновіші галузі промисловості, що базуються на передових технологіях: виробництво засобів зв'язку та інформатики, нових матеріалів, біотехнологія. Японії належить 1-ше місце у світі з виробництва суден (52 % світового обсягу), автомобілів (ЗО %), тракторів, металообробного устаткування, побутової електротехніки, зокрема відеомагнітофонів (80 %), роботів (більш як 50 тис. на рік). Японія дає 18,4 % світового виробництва телевізорів, 14,3 % — сталі, 12,3 % — штучного волокна.

Паливно-енергетичний комплекс базується на довізному паливі й відзначається досконалим режимом економії, скороченням обсягу енергоспоживання. У країні діють 43 атомних реакторів загальною потужністю 35 млн. кВт.

Чорна металургія використовує імпортну руду й вугілля (переважно з Австралії). Виплавляється близько 100 млн. т сталі. Металургійні комбінати відзначаються високим технічним рівнем. Вони розміщені на узбережжі, що забезпечує дешеве доставляння сировини й палива безпосередньо до домен н их печей, без перевантажень. Розвинена кольорова металургія. У тому числі виплавляння алюмінію, міді, цинку. Автомобільна промисловість виробляє 12 млн. автомобілів на рік, із них майже 8 млн. легкових. Автомобільні концерни "Тойота", "Ніссан", "Хонда" успішно конкурують з американськими компаніями. Японське суднобудування широко відоме у світі. За обсягом випуску електронно-обчислювальної техніки Японія поступається лише США. Частка Японії у світовому виробництві машин і устаткування досягла 10—11 %. Головні виробничі потужності машинобудування зосереджено в межах Тихоокеанського промислового поясу, особливо мегалополіса Токайдо. У районі Токіо випускається понад 30 % національної продукції галузі, в тому числі більш як половина радіоелектронної продукції та продукції машинобудування. В агломераціях Осака — Кобе — Кіото і Нагоя виробляється ще по 15 % продукції машинобудування. Інші важливі центри – Сідзуока, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі, Сендай.

Підприємства хімічної промисловості виробляють синтетичні смоли, пластичні маси, хімічні волокна, синтетичний каучук. Хімічні підприємства розміщуються в районі вугільних басейнів, поблизу сировинних ресурсів, а також у великих містах — центрах споживання продукції. Так, виробництво пластмас сконцентровано в районах Токіо, Осаки та Нагої. До найбільших центрів нафтохімії відносять Кавасакі, розміщений неподалік від Токіо, та Йоккаїті, який належить до територіального комплексу хімічної промисловості Нагої.

Серед галузей легкої промисловості вирізняється текстильна, в територіальній структурі якої домінує район Токіо з текстильними фабриками в Токіо, Йокогамі, а також район Осаки. Підприємства текстильної промисловості є в Кіото, Кобе, Нагої. Шовкоткацьке виробництво, виробництво тканин із хімічних волокон широко розвинуте на заході острова Хонсю. Серед галузей харчової промисловості пери ведуть рибоконсервна, цукрова, борошномельна, пивоварна. Японія не має значної м'ясної та молочної промисловості. Географічно харчова промисловість дуже розпилена. Проте виробництво рибних консервів зосереджено в декількох прибережних центрах. Переважно в приморських центрах знаходяться підприємства цукрової та борошномельної промисловості, оскільки переробляють сировину, що довозиться морем.

Сільське господарство. Питома вага сільського господарства у валовому національному продукті знизилася до 2,2 %. У 1990 р. в сільському господарстві було зайнято 5,7 мли осіб (6,6 % усіх зайнятих). Переважає дрібне

селянське землекористування. Обробляється 14 % площі країни, але Японія забезпечує свої потреби в продовольстві майже на 70 % за рахунок власного виробництва (втому числі повністю задовольняє попит на рис, якого виробляється більше 10млнт, 1992р.). Інші галузі — птахівництво, виробництво овочів і фруктів. За виловом риби (майже 12 млн. т) Японії належить 1-ше місце у світі. Приблизно 1/3 посівних площ дає по два врожаї на рік; у деяких районах отримують три врожаї. Основна зернова культура — рис, виробництво якого поширене скрізь, за винятком крайньої півночі Хоккайдо. Особливо великі врожаї цієї культури дають рівнини Канто, Нобі, Кінаї. Поширені технічні культури — цукрові буряки, чай, тютюн, соєві боби. Значні площі під тутовими деревами, садами і квітами.

Раніше населення майже не споживало м'яса, але наприкінці XX ст. положення змінилося, а роль тваринництва помітно зросла. Особливо швидко розвиваються свинарство і брой-лерне птахівництво. Японія — лідер світового риболовства — розвиває і аквакультуру: розведення риби у внутрішніх водоймах і молюсків на "морських плантаціях".

Склалися добре виражені зони приміської тазональної спеціалізації сільського господарства. Зоною приміської спеціалізації стала територія мегалополіса від долини Канто до долини Кінкі. Найбільш характерні пояси зональної спеціалізації: "рисовий пояс" — сільськогосподарський район північного сходу Хонсюта узбережжя Японського моря; північний схід Хоккайдо спеціалізується з молочного тваринництва та буряківництва; центральний високогірний район перейшов від шовківництва до вирощування овочів і фруктів.

Транспорт. Основним видом транспорту є автомобільний. Протяжність автодоріг — 1,2 млн.км, із них близько 5 тис. км — швидкісних. Протяжність залізниць — до 30 тис. км. Тоннаж морського торгового флоту — 57 млн.бр.-рег. т (2-ге місце у світі). Мережа швидкісних залізниць і швидкісних шосейних доріг поєднує всі основні районо-утворювальні центри країни. Унікальними тунелями й мостом зв'язані Хонсю і Кюсю, а 1988 р. було споруджено найбільший у світі підводний тунель "Сейкан" через Сангарську протоку (довжина лише підводної частини тунелю 23 км). В Японії більш як 100 портів, у тому числі такі величезні, як Кобе, Нагоя, Йокогама та ін. У міжнародних зв'язках велике значення повітряного транспорту.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Японія — одна з найбільших торгових держав світу. Сировина надходить сюди зусібіч. Одначе сегментація ринку надходження сировини склалася з урахуванням потреб економічної безпеки держави — на ринку Японії немає монополістів у постачанні окремих видів сировини. Найважливіші постачальники сировинних ресурсів — Південно-Західна Азія (нафта), США і Канада (вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя, кольорові метали), Південно-Східна Азія (ліс, нафта, кольорові метали, продукція тропічного рослинництва тощо). Латинська Америка (залізна руда, кольорові метали, бавовна, продовольство).

Частка Японії у світовому експорті становить 6,5 %. 98 % її експорту — готові промислові вироби. Дедалі більшого значення набуває експорт продукції високої технології. Основні торгові партнери: США (понад 26 % товарообігу), країни Південно-Східної Азії (28%), ЄС (до 14 %). Більш як 6 % припадає на КНР. Японія експортує головно машини та обладнання, електроніку, метали й металовироби, хімічні продукти, імпортує промислову сировину й напівфабрикати, паливо і і продовольство.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. У Японії — найнижчий серед промислово розвинутих країн рівень інфляції та безробіття. Середньомісячна заробітна плата приблизно 4 тис. дол. США.

Найбільші державні університети — Токійський, Кіотський, Осакський, Хоккайдський. Із приватних найвідоміші — токійські університети Ніхон, Васеда, Мейдзі, Токай, Хо-сей, Кейо.

В Японії видається 420 газет сумарним тиражем близько70 млн.примірників. Найбільші газети — "іоміурі" (14 млн.примірників), "Асахі" (12,7 млн), "Маіїніті" (10 млн.), "Ніхон кейдзай сімбун" (4 млн.).

Налічується понад 100 телекомпаній; серед них — напівдержавна телерадіомовна корпорація Ей-ейч-кей. Найбільші комерційні телекомпанії — Ей-Ті-Ві, Ті-Бі-Бс, Фудзі, ТВ-Асахі.

Загальнонаціональні інформаційні агентства — Кіодо Цусін і Дзідзі Цусін.

Географічне положення та основні відомості про країну. Китай знаходиться в Центральній та Східній Азії. На сході країна має вихід до

Жовтого, Східнокитайського й Південно-Китайського морів. Вони е частинами Тихого океану. На півночі Китай межує з Монголією, на півночі й північному сході — з Росією. На північному заході країна має кордон з Казахстаном і Киргизією. Західні кордони відокремлюють Китай від Таджикистану, Афганістану та Індії. На південному заході пролягають кордони Китаю з Непалом та Індією, на півдні — з М'янмою, Лаосом і В'єтнамом. На північному сході Китай має кордони з КНДР. Географічне положення є найсприятливішим для господарського розвитку східних узбережних районів країни. Величезні території центральної та особливо — західної частини Китаю все ще значною мірою ізольовані від основних транспортних магістралей.

Територія — 9,6 млн.км2. Столиця — Пекін (12,6 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 23 провінції, 5 автономних районів і 4 міста центрального підпорядкування — Пекін, Шанхай, Тяньцзінь і Чунцін. У 1997 р. колишня англійська колонія Гонконг, повернута Великобританією під суверенітет Китаю, ввійшла в склад Китаю як спеціальний а д м і н і страти вн и й район. Офіційна мова — китайська. Релігії — конфуціанство, даосизм, буддизм. Грошова одиниця — юань (1 юань = 100 феням).