Розділ «6. ГІДРОСФЕРА»

Не так чітко виражені властивості центрального та канадсько-гренландського типів. Цим водам властиві проміжні значення характеристик між типами вод приатлантичної та при тихоокеанської частин океану.

Узимку кригою вкриваються дві третини поверхні океану, влітку — лише половина. Кригоутворення починається наприкінці вересня, але найбільшої потужності крига досягає у квітні.

Найпоширенішою є пакова крига. її поля завтовшки 3—4 м, а при торосах до 20—25 займають усю поверхню аж до полюса. Уздовж континентів простягається береговий припай шириною до кількох сот кілометрів. Між береговим припаєм і паком переважає однорічна дрейфова крига. Влітку вона значно руйнується, утворюючи широкі ополонки. Система таких ополонок від Шпіцбергену до острова Врангеля відома з давніх-давен. їхнє утворення спричинюється дією південних вітрів, які відганяють кригу від припаю. Влітку тут активно поглинається сонячне проміння, тане крига, розвивається планктон, збільшується кількість риби й тюленів.

Крига в океані постійно дрейфує від берегів Аляски і Чукотки через Північний полюс до Гренландії зі швидкістю 2—4 км на добу. Російські й американські полярні станції дрейфують до проток між Гренландією і Шпіцбергеном або потрапляють у кругообіг і часом повертаються в початкову точку дрейфу. Повний такий кругообіг триває приблизно п'ять років.

Крім морської криги, в океані трапляються айсберги і так звані льодові острови. Основна маса айсбергів утворюється з льодовиків Гренландії та острова Елемір. Льодові острови — це великі масиви криги, що здіймаються над морською поверхнею на висоту близько 10 м.

Деякі з них досягають 35 км довжини, 20 км ширини і 50 м товщини.

Органічний світ. Незважаючи на тривалу історію досліджень, недостатньо вивчені склад і поширення життя в океані. Про це свідчать нові й нові відкриття не відомих раніше представників його мешканців. За попередніми підрахунками, флора й фауна океану складається з 3000 видів, що належать до 1200 родів і 430 родин. Вони подібні до представників помірних широт Атлантичного і Тихого океанів, позаяк походять від них.

Багатоманітність життя та біоресурсів зменшується із заходу на схід приблизно вдвічі. Якщо в Баренцовому морі бентосних видів приблизно 2000, то в Чукотському їх лише 900, а планктонні зменшуються відповідно від 850 до 400 видів.

За розвитком біомаси Північний Льодовитий океан поділяють на три області: При атлантичну, Сибірсько-Канадську та Центрально-арктичну.

Приатлантична область найбільш біопродуктивна. У фітопланктоні переважають діатомові та ламінарії, а в зоопланктоні — трилобіти, форамініфери, копеподи та інші рачки. Серед нектичних представників промислове значення мають тріска, пікша, оселедці, сайра, навага, палтус та інші види риб.

Сибірсько-Канадська область за видовим складом та біомасою поступається попередній області. Найбільша біопродуктивність її у прибережній зоні. В опріснених водах цієї зони поширені нельма, муксун,таймень, сиг, омуль, а в гирлах річок — осетер і стерлядь. У Східносибірському та Чукотському морях промислове значення мають харіус, навага, камбала.

Центральноарктична область найбідніша. Фітопланктон, що часом селиться на кризі та під кригою, представлений холодноводий ми діатомеями, а зоопланктон — гідромедузами та ракоподібними.

Майже в усіх областях водяться моржі, тюлені, білухи, білий ведмідь. Колись тут були кити. На високих скелястих берегах островів чайки, фульмари, кайри, топірці, баклани утворюють масові гніздування — "пташині базари".