Підгрунтям складання реалістичних обгрунтованих планів на підприємстві є нормування витрат живої та матеріалізованої праці, тобто дотримання заздалегідь установленої планової міри витрачання ресурсів праці, матеріальних ресурсів, засобів праці тощо.
У теорії і практиці нормування виокремлюють норми і нормативи.
Норма – це абсолютна максимально допустима величина витрачання певного виду ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії, живої праці) в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.
Норматив – це відносний показник, що характеризує ступінь використання певного виду ресурсів на прийняту одиницю часу, площі, обсягу, гривню витрат тощо, наприклад, коефіцієнт використання робочого часу, металу, площі, устаткування.
Слушною є думка О.О. Орлова про те, що варто розрізняти два види нормативів:
• а) нормативи як складові норми, що характеризують мікроелемент витрат виробничих і трудових ресурсів, наприклад, витрата часу на один прохід обробки, витрата матеріалу на одну операцію чи мікродеталь і т.п. Такі нормативи особливо характерні для витрат праці й нормування часу роботи устаткування;
• б) нормативи на укрупнені величини, розраховані відносно комплексного показника: норматив використання режимного часу, норматив оборотності оборотних коштів тощо. [103, с.41]
Норми і нормативи покликані забезпечувати економію всіх видів ресурсів. Реалізація цієї вимоги надзвичайно актуальна для вітчизняних підприємств за сучасних умов господарювання. На жаль, доводиться констатувати, що за роки становлення ринкових відносин в Україні на багатьох підприємствах увага до створення і вдосконалення прогресивних, обґрунтованих норм і нормативів істотно знизилася.
До норм і нормативів висуваються такі вимоги:
• прогресивність – урахування при їхньому формуванні заходів із впровадження та вдосконалення в плановому періоді нової техніки, технології виробництва та його організації;
• обгрунтованість – реальність для використання в конкретних умовах виробництва;
• динамічність – систематичний перегляд внаслідок впровадження заходів з організаційно-технічного розвитку підприємства;
• комплексність – слугує базою для проведення всіх видів планових розрахунків (планування витрат усіх видів ресурсів);
• зіставність – ідентичність норм і нормативів при розрахунках показників перспективних, поточних і оперативних планів.
Велика кількість різноманітних норм і нормативів, що використовуються на підприємстві, зумовлює необхідність їхньої класифікації за різними ознаками (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Класифікація норм і нормативів
Перспективні норми встановлюються за роками часового періоду перспективного плану. Вони також можуть бути єдиними на весь час виконання перспективного плану або діяти протягом більш тривалого періоду часу. При цьому можуть широко використовуватися проектні норми заново створених підприємств і продукції.
Поточні норми витрат ресурсів поділяються на річні, квартальні і місячні. На підставі цих норм проводиться робота з поточного планування на підприємстві: визначається потреба у працівниках, матеріальних ресурсах, укладаються договори на їхню купівлю, складаються внутрішньовиробничі плани розподілу ресурсів тощо. Поточні норми розробляються на підставі оперативних норм і заходів з економії ресурсів, впровадження яких передбачено в поточному плановому періоді.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планові норми і нормативи“ на сторінці 1. Приємного читання.
