Фінансування організаційно-технічного розвитку підприємства може здійснюватися на безповоротній та поворотній основі.
Джерелами безповоротного фінансування можуть бути кошти бюджету', підприємств, інвесторів, благочинні внески, гранти тощо. Зважаючи на надзвичайно складну соціально-економічну ситуацію, яка зараз склалася в Україні, безповоротне бюджетне фінансування вкрай обмежене. На переважній більшості підприємств також значно скорочено або цілком припинено фінансування організаційно-технічного розвитку за рахунок власних коштів. Отже, цей розвиток фінансування переважно на поворотній основі, тобто за рахунок позичкових коштів.
Необхідність фінансування конкретних проектів організаційно-технічного розвитку підприємства за рахунок позичкових коштів, обумовлена низкою об'єктивних і суб'єктивних причин. Основними серед них є: часова розбіжність між здійсненням конкретного проекту і надходженням на підприємство грошових коштів від його реалізації; брак власних коштів для фінансування проектів, насамперед великомасштабних, що стосуються освоєння нових видів діяльності і продукції, ринків збуту, розширення виробництва, модернізації техніки і технології та інших заходів, спрямованих на організаційно-технічний розвиток; існування за сучасних умов дебіторського-кредиторської заборгованості між підприємством, державою, органами місцевого самоврядування, діловими партнерами та іншими суб'єктами товарно-грошових відносин, що виникають і дають у процесі господарської діяльності підприємства загалом та його організаційно-технічного розвитку зокрема; забезпечення безперервності процесу відтворення тощо.
Зараз провідним джерелом поворотного фінансування є банківське кредитування у вигляді коротко- і довгострокових кредитів. Головне їхнє призначення – постійне фінансове забезпечення організаційно-технічного розвитку підприємства.
Банківське кредитування грунтується на принципах повернення, строковості, цільового спрямування, забезпечення і платності.
Повернення є важливим принципом кредитування який вирізняє його від безповоротного, наприклад, бюджетного фінансування. Необхідність повернення кредиту підвищує відповідальність підприємства за його цільове й ефективне використання. Конкретні строки повернення кредиту визначаються змістом, масштабами і строками реалізації проекту чи організаційно-технічного заходу.
Принцип строковості полягає в тому, що кредит надається на заздалегідь обумовлений строк, після закінчення його повинен бути повернений кредитору. Якщо позичальник не спроможний самостійно своєчасно повернути кредит, то це може зробити третя особа (гарант, поручитель, страховик). За порушення строку повернення кредиту до позичальника застосовуються штрафні санкції.
Цільове спрямування кредитування означає, що кредит надається підприємству – позичальникові на конкретну ціль, тобто на втілення певного проекту чи заходу щодо організаційно-технічного розвитку.
Принцип забезпечення виявляється у правовій можливості позичальника, оформленій відповідними документами (договором-гарантією, заставним зобов'язанням, договором-поручительством), гарантувати своєчасне повернення кредиту. Цільове спрямування цього принципу – недопущення збитків кредитора від неповернення кредиту через неплатоспроможність.
Принцип платності означає, що позичальник повинен сплачувати кредиторові плату за користування кредитом, передбачену кредитним договором. Керуючись принципами кредитування, банк – перевіряє необхідність та економічну доцільність видачі кредиту.
На підставі результатів перевірки і пакету необхідних документів між банком – кредитором і підприємством – позичальником укладається кредитний договір. Його зміст і всі умови кредитування визначаються за згодою кредитора та позичальника і конкретизуються залежно від окремої кредитної операції. У кредитному договорі відображені права, зобов'язання і відповідальність сторін, щодо надання та погашення кредиту, а також його ціль, обсяги, строк, порядок і форма видачі та погашення, вид відсоткової ставки, і обслуговування, валюта тощо. Кредитний договір украдається на строк одержання кредиту.
Відповідно до кредитного договору банк контролює цільове використання кредиту, своєчасне та повне його повернення і сплату відсотків за ним.
Визначальною передумовою надання кредиту підприємству на організаційно-технічний розвиток є наявність у нього поточних або майбутніх доходів.
Ефективним видом кредитування організаційно-технічного розвитку є лізинг. Його сутність полягає у наданні лізингодавцем власного рухомого і нерухомого майна у виключне користування на тривалий строк підприємству – лізингоодержувачу. Об'єктами лізингу не можуть бути: об'єкти оренди державного майна, земельні ділянки та інші природні об'єкти.
Організаційно-правові взаємовідносини між лізингодавцем і лізингоодержувачем регламентуються Законом України "Про лізінг", який набрав чинності у 1998 році. У цьому законі лізинг розглядається, як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу майна на певний строк і за відповідну плату. Отже, лізинговий кредит надається лізингоодержувачу в товар ній (майновій) формі.
Виокремлюють оперативний (із неповною окупністю) та фінансовий (із повною окупністю) лізинг. Найбільшого поширення набув фінансовий лізинг.
У зіставленні з банківським кредитом фінансовий лізинг характеризується низкою переваг. Зокрема, у новостворених підприємств з'являється можливість розпочати великомасштабні проекти, спрямовані, насамперед, на їхній організаційно-технічний розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази. Адже такі підприємства фактично позбавлені можливості отримати кредит на купівлю техніки чи інших видів засобів праці, оскільки банк позичає кошти під заставу, величина якої значно перевищує суму кредиту. У новостворених підприємств кошти для застави відсутні. Об'єкти фінансового лізингу є заставою. Фінансовий лізинг передбачає одночасність і
надання кредиту, і фінансування активів. На відміну від нього банківське кредитування здійснюється поетапно і вимагає більшого часу, фінансове навантаження на лізингоотримувача є комфортніше у порівнянні з банківським кредитом, строк погашення якого переважно коротший за строк використання нової техніки та інших об'єктів фінансового лізингу.
Питання банківського кредитування докладно розглядаються в літературі з фінансів підприємств, зокрема у праці [98, с. 174-189].
Висновки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансування за допомогою позичкового капіталу“ на сторінці 1. Приємного читання.
