Оперативні норми відповідають конкретним умовам виробництва не робочих місцях. їхня величина пов'язана із впровадженням усіх тих заходів, які призводять до зміни витрат живої та минулої праці.
Міжгалузевими вважають норми, які розповсюджені на підприємствах різних галузей економіки, що виготовляють певний вид продукції. Тепер таких норм мало.
Галузева норма придатна для підприємств однієї галузі, що виготовляють однойменну продукцію і працюють у зіставних умовах.
Переважна більшість діючих нормативів і норм призначена для використання у плануванні в межах лише окремого підприємства, оскільки організаційно-технічні умови виробництва на різних підприємствах не збігаються. Цехові норми придатні для складання плану лише в межах конкретного цеху.
Норма на готовий виріб містить загальну величину витрат певного виду ресурсу на його виробництво.
Вузловими називають норми витрат матеріального ресурсу чи витрат праці, необхідні для виготовлення певного вузла відповідно до креслень і технічних умов.
Подетальні (поопераційні) норми відображають витрати матеріального ресурсу чи витрати праці на виготовлення певної деталі (виконання окремої операції технологічного процесу), визначені на підставі нормативів, передбачених конструкторсько-технологічною документацією підприємства або спеціальними виробничими і лабораторними дослідженнями.
Ці первинні норми дозволяють аналізувати раціональність витрачання ресурсів у виробництві, планувати надходження матеріалів на підприємство і видачу їх виробничим підрозділам відповідно до планового завдання.
Грунтові норми визначаються на підставі індивідуальних норм як середньозважені величини. Вони встановлюються на групу однойменної продукції в натуральному чи вартісному вираженні.
Індивідуальні норми розробляються на конкретний вид готової продукції чи робіт. Стосовно нормування витрачання матеріальних ресурсів ці норми можуть визначатися як для основних матеріалів, так і для допоміжних. Індивідуальні норми можуть бути специфікованими і зведеними залежно від укрупнення номенклатури матеріалів.
Специфікована норма – це величина витрачання конкретного виду матеріалу (з відображенням марки, сорту, типорозміру тощо) на виробництво одного виробу.
За зведеними нормами витрати матеріальних ресурсів встановлюються на одиницю продукції в узагальнювальному вигляді для групи однорідних матеріалів (наприклад, прокату чавуну). Ці норми діють зазвичай в одиничному і дріб но серійному виробництві.
Розрахунково-аналітичні – це норми, що встановлені на підставі технічно й економічно обгрунтованих розрахунків за всіма нормоутворюючими факторами. При цьому часто-густо розробляються методики й інструменти розрахунку, на підставі яких формуються норми, що враховують передовий досвід виробництва й останні досягнення науки, техніки, організації виробництва й управління ним.
Дослідні норми розробляються на підставі експериментальних даних з урахуванням досягнутих передових методів роботи і всебічного аналізу резервів виробництва. Вони встановлюються в тому випадку, коли через відсутність відповідної вхідної інформації неможливо застосувати аналітичний метод.
Звітно-статистичні – це норми, що визначаються на підставі звітно- статистичної інформації за минулий період. Ці норми ке можна вважати прогресивними, оскільки вони відображають усі недоліки, що мали місце в минулому періоді і не враховують передбачених планом досягнень науки, виробництва і передового досвіду, не стимулюють використання наявних резервів. Звітно-статистичні норми доцільно застосовувати лише в тих випадках, коли неможливо визначити норму розрахунково-аналітичним чи дослідним методом.
Провідними методами нормування є досвідно-статистичний і аналітичний.
Досвідно-статистичний метод полягає в тому, що норма визначається на підставі досвіду працівників і звітно-статистичної інформації.
За його застосування наслідки організаційно-технічних недоліків, що відображені у звітних показниках, механічно можуть переноситися на умови та показники планового періоду. Ця обставина є основним недоліком досвідно- статистичного методу. Проте, цим методом користуються на практиці в тих випадках, коли відсутні вхідні дані для розрахунку технічно обгрунтованих норм. Це стосується, насамперед, планування науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт та одиничного типу виробництва, де вироби виготовляються одиницями чи малими партіями на замовлення.
Аналітичний метод передбачає встановлення норми на підставі докладного вивчення конкретних організаційно-виробничих умов її застосування, розроблення та впровадження заходів, спрямованих на покращення цих умов, а також узагальнення і використання прогресивного досвіду цього та інших підприємств. Існує кілька різновидів аналітичного методу нормування, які докладно розглядаються у літературі, зокрема в [68, с.476].
У плануванні діяльності підприємства формуються та застосовуються такі основні види норм і нормативів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планові норми і нормативи“ на сторінці 2. Приємного читання.
