Невід'ємною складовою планування виробничої потужності є визначення потреби підприємства в устаткуванні для виконання виробничої програми і зіставлення її з наявним устаткуванням. Для цього складається баланс завантаження устаткування за формою, наведеною в табл. 7.3.
Результати розрахунків (табл. 7.3) показують, що для токарних верстатів коефіцієнт завантаження складає 0,95, що є меншим за одиницю. Теоретично є надлишок 6520 верстато-годин. На цю кількість верстато-годин можна збільшити виробничу програму на плановий рік або виконати інші роботи за замовленнями, наприклад, допоміжних підрозділів цього підприємства або інших підприємств.
Коефіцієнт завантаження устаткування визначають діленням кількості верстато-годин, яка потрібна для виконання виробничої програми з урахуванням коефіцієнта виконання норм, на ефективний фонд часу роботи верстатів.
Ефективний фонд часу роботи одного верстата визначається на підставі кількості робочих днів у плановому році, встановленого на підприємстві режиму роботи (одна, дві чи три зміни) устаткування та витрат робочого часу на його ремонт і переналагоджування. У розрахунках, наведених у табл. 7.3, передбачено роботу устаткування у плановому році у дві зміни та втрати робочого часу 5%.
При складанні табл. 7.3 планову трудомісткість виробничої програми в нормо-годинах ділять на плановий коефіцієнт виконання норм. Справа в тому, що норми часу на оброблення одного виробу на багатьох підприємствах України є недосконалими, не змінюються тривалий час і не враховують усіх факторів, що зумовлюють підвищення продуктивності устаткування. Отже, фактичний час обробки виробів зазвичай менший за передбачену планом норму.
Сучасні промислові підприємства України переважно оснащені взаємоузгодженими високопродуктивними системами машин. Однак, зміна номенклатури та асортименту продукції, удосконалення технології, розширення масштабів механізації та автоматизації, оновлення і модернізація верстатів зумовлюють порушення одного з найважливіших принципів раціональної організації виробництва – пропорційності, тобто рівня узгодження пропускної спроможності устаткування, робочих місць і виробничих підрозділів.
Таблиця 7.3
Фрагмент планового балансу завантаження і пропускної спроможності устаткування механічного цеху на плановий рік (цифри умовні)
| Показники | Кількість виробів за планом, шт. | Нормо-год. для токарних верстатів | Нормо-год. для фрезерних верстатів | Нормо-год. для шліфувальних верстатів | |||
| на одиницю продукції | на програму | ІІЯ одиницю продукції | на програму | на одиницю продукції | на програму | ||
| Виріб А | 10000 | 4 | 40000 | 5 | 50000 | 3 | 30000 |
| Виріб Б | 5500 | 5 | 27500 | 3 | 16500 | 4 | 22000 |
| Виріб В | 15000 | 6 | 90000 | 4 | 60000 | 2 | 30000 |
| інша продукція | X | X | 7000 | X | 6000 | X | 3000 |
| Збільшення залишків незавершеного виробництва | X | X | 5000 | X | 3000 | X | 2000 |
| Усього машино-год. на програму | X | X | 169500 | X | 135500 | X | 87000 |
| Коефіцієнт виконання норм за планом | X | X | 1.25 | X | 1.2 | X | 1,15 |
| Машино-год. з урахуванням коефіцієнта виконання норм | X | X | 135600 | X | 112917 | X | 75652 |
| Ефективний фонд часу роботи одного верстата | X | X | 3740 | X | 3740 | X | 3740 |
| Потреба у верстатах | X | X | 36 | X | зо | X | 20 |
| Кількість наявних верстатів | X | X | 38 | X | 27 | X | 18 |
| Фонд часу роботи верстатів | X | X | 142120 | X | 100980 | X | 67320 |
| Коефіцієнт завантаження устаткування | X | X | 0,95 | X | 1.12 | X | 1,12 |
| Результати розрахунків: | X | X | X | X | |||
| нестача верстато-год. | X | X | X | 11937 | X | 8332 | |
| надлишок верстато-год. | X | X | 6520 1 X | X | |||
Істотний вплив пропорційності на величину виробничої потужності та її використання зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції є багатостадійним і здійснюється шляхом комбінації різного устаткування і робочих місць виробничих підрозділів. Враховуючи цей фактор, а також випуск продукції за замовленнями, низки інших важливих особливостей, притаманних практичній діяльності підприємств України, за сучасних умов прийнятним є числове значенням коефіцієнта завантаження устаткування механічних цехів машинобудівних підприємств 0,85-0,9. Отже, менеджери з планування виробництва мають ухвалити рішення стосовно 6520 надлишкових токарних верстато-годин, беручи до уваги конкретні виробничі обставини.
Як видно з табл. 7.3, для фрезерних та шліфувальних верстатів коефіцієнт завантаження устаткування перевищує одиницю (1,12). Отже, ці групи устаткування неспроможні забезпечити виконання виробничої програми за існуючого режиму їхньої роботи та продуктивності.
Збільшенню пропускної спроможності фрезерного та шліфувального устаткування можуть сприяти різнобічні організаційно-технічні заходи, спрямовані на покращення його використання за часом та продуктивністю. Серед них скорочення простоїв, зростання продуктивності шляхом підвищення рівня досконалості та кращого використання устаткування, впровадження прогресивних технологій, встановлення обгрунтованих норм оброблення предметів праці, підвищення кваліфікації робітників, покращення обслуговування робочих місць, придбання нового устаткування, якщо це економічно доцільно.
Практично у більшості випадків розрахунки використання виробничої потужності полягають у визначені планового завантаження основного устаткування і площ та зіставлення результатів з наявним ефективним фондом часу роботи відповідних груп обладнання і площ.
Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності визначається відношенням планового річного випуску продукції (чи обсягу перероблюваної сировини) до планової середньорічної потужності. У процесі аналізу досягнутого рівня використання потужності визначається коефіцієнт змінності роботи діючого устаткування, ступінь використання внутрішньозміиного фонду часу роботи, наявність надлишкового та невстановленого устаткування, причини недовикористання устаткування тощо.
Якщо потужність підприємства (цеху, дільниці) визначається переважно наявністю площ складання виробів, то застосовується показник їхнього використання – випуск продукції на один квадратний метр площі за останні два-три роки.
Для зіставлення й аналізу необхідної для виконання виробничої програми та наявної виробничої потужності доцільно проводити розрахунки в три етапи.
На першому етапі – визначати необхідну виробничу потужність.
На другому етапі – визначати наявну виробничу потужність.
На третьому етапі – проводити зіставлення необхідної і наявної виробничих потужностей.
Для заготівельних та оброблювальних цехів (дільниць) завантаження устаткування (), пропускну здатність устаткування (
) і коефіцієнт завантаження устаткування (
) визначають за такими виразами:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення потреби в устаткуванні та коефіцієнта його завантаження“ на сторінці 1. Приємного читання.
