За ринкових умов господарювання кожне підприємство функціонує у високодинамічному зовнішньому і внутрішньому середовищі, відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази та розвитку своїх виробничо-збутових можливостей, стає перед викликом непередбачуваної поведінки конкурентів та ділових партнерів і низки інших складних проблем, що вимагають грамотного вирішення. За цих обставин запорукою успішної діяльності підприємства є передбачення його майбутніх доходів, джерел їхнього формування, раціонального розподілу та ефективного використання, потреби у фінансових ресурсах, їхнього руху та інших перспективних показників фінансового стану на підприємстві і розроблення прогнозів.
Прогноз (від грецького prognosis – передбачення) – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.
Процес розроблення прогнозу називають прогнозуванням, під яким розуміють передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, що ґрунтується на наукових методах та інтуїції, тобто це процес обгрунтування кількісних та якісних змін розвитку в майбутньому.
Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого є його складовою частиною, оскільки використовується на різних стадіях планової роботи, а саме на стадії аналізу середовища і визначення передумов для формування стратегій, на стадіях розроблення та реалізації планів.
Розроблення фінансових прогнозів спрямоване на передбачення майбутнього фінансового забезпечення підприємства і його фінансового стану та на розв'язання інших непростих завдань.
У фінансовому прогнозуванні доцільно застосовувати розроблені теорією і практикою різні методи, насамперед, економіко-математичні. Значне місце серед них посідають факторні моделі, сутність яких висвітлена в спеціальній літературі і в темі 1 цього підручника. Різновидом факторних моделей є кореляційні і регресійні моделі. Фінансове прогнозування з використанням кореляційних моделей полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв'язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов'язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки.
Форму взаємозв'язку прогнозних фінансових показників з іншими фінансовими показниками можна зобразити у вигляді регресійного рівняння типу:
(11.1)
Величина прогнозного показника визначається способом підставлення в таке рівняння величини чинників та оцінки очікуваної середньої величини результативного показника.
У процесі розв'язання кореляційних і регресійних рівнянь здійснюється пошук кількісних значень параметрів вихідних залежностей, які можна визначити за допомогою способу найменших квадратів. Сутність цього способу полягає в тому, щоб мінімізувати суми квадратичних відхилень між величинами, що досліджуються, та відповідними величинами, розрахованими за підібраними рівнями зв'язку.
Метод екстраполяції можна розглядати як один з основних для фінансового прогнозування на підприємстві. У його основу покладено припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток підприємства. Відтак, сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку підприємства в минулому на його майбутній стан.
Метод функцій належить до математико-статистичних методів прогнозування, що базуються на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція – вираження взаємного зв'язку між сусідніми членами часового ряду). Процес прогнозування з використанням автокореляційних функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спочатку формулюють завдання прогнозування й визначають критерій його вирішення, а потім, використовуючи часовий ряд, який відображає процес розвитку фінансових показників підприємства в часі, визначають прогнозну величину на перспективний період за умови мінімізації середньоквадратичних похибок передбачення.
Метод морфологічного аналізу грунтується на використанні комбінаторики, тобто дослідження всіх можливих варіантів із закономірностей побудови (морфології) об'єкта прогнозування, що вивчається та аналізується. Прогнозна оцінка розвитку підприємства здійснюється комбінуванням можливих варіантів розвитку об'єкта.
Метод побудови "дерева цілей" застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на часткові і створення системи "виважених" за експсртими оцінками зв'язків. Для відбору чинників до прогнозної моделі та побудови системи зв'язків широко використовуються матриці взаємовпливу і теорія графів.
Специфічним методом фінансового прогнозування є метод інформаційного моделювання. Він базується на тому, що характерні особливості масових потоків інформації створюють умови для прогнозування розвитку конкретних об'єктів на підставі таких джерел інформації, які містять необхідні, логічно впорядковані в певній послідовності документи. Одним з таких методів фінансового прогнозування є метод оптимізації рядів параметрів конкретних об'єктів на засаді аналізу максимально можливої кількості чинників, що пов'язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками та враховують міру їхньої взаємодії.
Можливі й інші методи фінансового прогнозування розвитку підприємства. Г.О. Крамаренко і О.Є. Чорна пропонують розробляти фінансові прогнози і плани на основі використання невласних задач математичного програмування. Невласними задачами називаються математичні моделі суперечливих економічних задач, які через певні причини не мають розв'язку. Справа в тому, що в задачах фінансового прогнозування часто виникають протиріччя, причинами яких можуть бути неточність і недостовірність інформації, невизначеність вимог, ресурсний дефіцит, суперечливість директив, ідеалізація чи викривлення співвідношень тощо.
Невласна задача немає властивості одночасного розв'язування прямої і двоїстої задач та визначення їхніх оптимальних значень. Для знаходження розв'язку невласної задачі лінійного програмування коригується і система обмежень, і сама функція. [66, с.251]
Необхідність практичного вирішення завдань фінансового прогнозування значною мірою зумовила розроблення теорії і методів аналізу (зокрема кількісного) невласних задач математичного програмування. Ситуація, за якої модель математичного програмування є невласною (нерозв'язаною) стосовно реального економічного завдання, виникає дуже часто. За цих умов доцільно використовувати об'єктивні процедури для перетворення нерозв'язуваної моделі в розв'язувану.
Характеризуючи методи подолання несумісних обмежень у задачах перспективного планування, Г.О. Крамаренко і О.Є. Чорна подають класифікацію невласних задач лінійного і випуклого прогнозування та моделі корекції апроксимації, симетричну корекцію задач лінійного програмування. [66, с.256-266]
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансове прогнозування діяльності підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
