Важливим етапом складання плану з витрат виробництва є розрахунки можливого зниження собівартості продукції внаслідок реалізації заходів, розроблених на підставі виявлених резервів за результатами аналізу. Економічною наукою і практикою запропоновано різні методи планування зниження собівартості. Найпоширеніші два методи: факторний – грунтовніший та індексний – укрупнений. За умов адміністративно-планової економіки провідним був факторний метод, який і тепер часто використовується українськими підприємствами. Факторний метод планування зниження собівартості продукції широко висвітлений в літературі та . методичних матеріалах доринкового періоду, зокрема, в "Типовій методиці розроблення техпромфінплану виробничого об'єднання (комбінату), підприємства". Відповідно до цієї методики розрахунок планової собівартості за факторами здійснюється в такій послідовності:
• визначаються витрати на одну гривню товарної продукції звітного року;
• обчислюється собівартість товарної продукції планового року на підставі рівня витрат звітного року. Для цього витрати на одну гривню товарної продукції звітного року множаться на обсяг товарної продукції планового року, обчислений за цінами й умовами звітного року;
• виявляється вплив кожного фактора на рівень витрат за цінами й умовами звітного року;
• від собівартості товарної продукції, визначеної за рівнем витрат звітного року, віднімається загальна сума економії, отриманої під впливом усіх факторів, і обчислюється собівартість товарної продукції планового року;
• розраховується рівень витрат на одну гривню товарної продукції планового року і зниження цих витрат у зіставленні з їхнім рівнем у звітному році;
• визначається зміна гуртових цін і умов, що впливають на обсяг і собівартість товарної продукції, з урахуванням передбачених на плановий рік змін цін на продукцію, яка виготовляється, споживану сировину, матеріали, паливо, енергію, а також умов оплати праці та інші зміни, що зумовлюють підвищення чи зниження витрат виробництва;
• обчислюється рівень витрат на одну гривню товарної продукції з урахуванням відзначених вище змін. [147, с. 153-154]
Зміна (зниження, зростання) собівартості за факторами визначається з урахуванням планового строку реалізації конкретного організаційно-технічного заходу. Практично це здійснюється через урахування того обсягу продукції, який передбачається виробити від початку впровадження заходу до кінця планового року.
Факторний метод планування зниження собівартості продукції за Типовою методикою складний. Він передбачає виконання значного обсягу трудомістких робіт і не дозволяє отримати точні результати розрахунків. До того ж зараз істотно змінилися умови господарювання. Беручи до уваги високу динамічність великої номенклатури й асортименту продукції підприємства, цін на ресурси та умов виробництва, за сучасних ринкових умов проблематично об'єктивно визначити обсяг і собівартість товарної продукції планового року за цінами й умовами звітного року. Цей метод не позбавлений інших вад. Проте, він у різних інтерпретаціях нерідко пропонується і в сучасній навчальній та спеціальній літературі. Справа в тому, що за часів становлення незалежності України не приділялася належна увага методам обчислення зниження собівартості продукції та плануванню витрат взагалі.
Доказом цьому твердженню є незначна кількість публікацій з даної тематики. Однак, аналіз літературних джерел переконує, що в останні роки науковцями приділяється більше уваги дослідженню цієї актуальної проблеми. [38,58,70,74, 86,90, 103,148,161,168, 173]
Зокрема, О.О. Орлов, аргументуючи недосконалість факторного методу, пропонує планувати зниження собівартості продукції "від нормативної бази на початок планового періоду". Цей метод містить п'ять послідовних етапів робіт.
На першому етапі на підставі, чинних на підприємстві нормативів на початок планового року складаються нормативні калькуляції планового обсягу продукції як конкретних видів виробів, так і за всією номенклатурою підприємства за "методом величини покриття". Нормативні калькуляції за цим методом містять лише змінні витрати і маржинальний прибуток. На першому етапі також обчислюються умовно-постійні витрати, повна собівартість продукції і прибуток загалом по підприємству на початок планового року.
Другий етап містить розрахунок витрат і собівартості товарної продукції в цілому по підприємству окремо за статтями змінних і постійних витрат без складання калькуляцій за окремими виробами.
Третій етап передбачає визначення на початок першого кварталу планового року нормативних калькуляцій одиниці і всього обсягу окремих видів виробів та загалом по підприємству на підставі номенклатури, асортименту, цін і нормативів. Розрахунки здійснюються методом калькулювання за величиною покриття. Умовно-постійні витрати також обчислюються в цілому по підприємству. Потім на підставі планових заходів щодо зниження змінних і постійних витрат аналогічно визначається планова собівартість на перший квартал.
На четвертому етапі аналізується виконання плану за перший квартал. Для цього "нормативна собівартість" першого кварталу, перерахована на фактичний випуск продукції в цьому кварталі тільки за змінними витратами, зіставляється із фактичними витратами на одиницю продукції (і на фактичний обсяг виробництва). Аналіз умовно-постійних витрат здійснюється зіставленням плану і факту в цілому по підприємству. Докладно сутність цього етапу розглядається в [103, с. 123-1 30].
П'ятий етап містить планування витрат виробництва і собівартості продукції на другий квартал. Алгоритм розрахунків повністю збігається з розрахунками показників за перший квартал. Проте, в процесі розроблення плану варто ретельно врахувати результати аналізу фактичного виконання плану за перший квартал і ринкову кон'юнктуру, що складається на початок цього періоду.
Плани на наступні квартали складаються за алгоритмами третього і четвертого етапів.
Отже, найважливіша і принципово відмінна риса методу планування витрат "від нормативної бази на початок планового періоду" полягає в тому, шо калькуляції складаються "методом величини покриття", умовно-постійні витрати плануються тільки в цілому по підприємству, а використання на всіх етапах як вихідної бази "нормативної собівартості продукції на початок планового періоду" дозволяє в планах кварталів безпосередньо враховувати заходи щодо впровадження нової техніки, технології тощо. [103, с. 120-125]
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи обчислення зниження собівартості продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
