Норма витрат живої праці встановлюється у вигляді норми часу на одиницю продукції (роботи) чи у вигляді норми виробітку в розрахунку на одиницю часу. Обидві ці норми взаємопов'язані і випливають одна з одної.
Норми витрат живої праці визначають трудомісткість одиниці продукції, тобто суму всіх трудових витрат, необхідних для її виготовлення відповідно до затвердженого технологічного процесу.
Норми витрат живої праці на одиницю продукції ухвалюються відділом головного технолога (ВГТ), технічним відділом (ТВ) чи відділом праці і заробітної плати (ВПЗП). Іноді технічне нормування децентралізується і реалізується безпосередньо в цехах.
За використання діючих норм часу (норм виробітку) в плануванні враховується рівень їх фактичного виконання. З цією метою до розрахунку вводять плановий коефіцієнт виконання норм. Числове значення цього коефіцієнта визначається відношенням нормованого часу до часу, який фактично буде витрачено в середньому на виконання певного виду робіт, певною професією тощо (чи відношенням середнього фактичного виробітку певної продукції до тієї її кількості, яку потрібно було виготовити за нормою за той самий період).
Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються окремо для сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів. Поряд з цим виокремлюють нормативи витрат матеріальних ресурсів на виготовлення основної продукції, ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення інструмента і спеціального технологічного оснащення, створення запасів матеріальних ресурсів тощо.
Норма витрат матеріальних ресурсів визначає планову величину витрат основних матеріалів, палива чи електроенергії та інших витрат, матеріалізованої праці на виробництво одиниці продукції чи виконання певного виду роботи. До складу норми витрат матеріальних ресурсів належать обґрунтовані планово-розрахункові величини корисного витрачання матеріальних ресурсів, а також зумовлені існуючою технологією й організацією виробництва відходи і втрати матеріалів.
Норми витрат матеріалів, палива, всіх видів енергії встановлюються при розробленні технологічних процесів відділом головного технолога чи технічного відділу.
Зазвичай об'єктом нормування витрат основних матеріалів на технічний виріб є деталь.
Більш докладно норми витрат матеріальних ресурсів та методи їх визначення розглядаються в темі 6 цього підручника.
У процесі нормування засобів праці розробляються нормативи режимів роботи устаткування, його ремонту та обслуговування. Ці нормативи застосовуються при розрахунках пропускної здатності устаткування, виробничої потужності підприємства і його основних виробничих підрозділів.
Нормативи і норми засобів праці містять нормативи і норми потреби в устаткуванні, його ремонті, обслуговуванні та використанні. Для окремих груп основних засобів (передавальних пристроїв, силових машин і устаткування, робочих машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо) розробляються нормативи обслуговування, режимів роботи, ремонту. На підставі зазначених нормативів визначають виробничу потужність основних підрозділів і підприємства в цілому.
Нормативи витрат засобів праці і виробництва визначають потреби підприємства у робочих місцях, виробничій площі, технологічному оснащенні, різальному і мірильному інструменті та інших основних засобах на виготовлення встановленого обсягу робіт або послуг. Засоби праці чи основні виробничі засоби являють собою ресурси довгострокового користування. Нормативи їх витрат визначаються, як правило, на річний обсяг виробництва чи інші планово-облікові одиниці. У деяких випадках їх величина може встановлюватись у розрахунку на тисячу або на один виріб.
До важливих нормативів, що характеризують плановий чи фактичний рівень використання основних засобів праці та виробництва, належать такі показники, як режим роботи обладнання, коефіцієнти змінності і завантаження устаткування, нормативи фондовіддачі і рентабельності основних засобів, коефіцієнти екстенсивного й інтенсивного використання обладнання, норми випуску продукції з одиниці виробничої площі, коефіцієнти оновлення обладнання і використання устаткування за потужністю, норми простою обладнання в ремонті та тривалість міжремонтних циклів.
У практиці планування діяльності підприємства також використовуються календарно-планові нормативи, що регламентують організацію виробництва. У першу чергу, вони є необхідною умовою і підґрунтям оперативно- виробничого планування. На їх підставі розробляються номенклатурні виробничі програми і складаються календарні графіки та змінно-добові завдання з виробництва продукції виробничими підрозділами підприємства. Склад, зміст і способи розрахунку календарно-планових нормативів визначаються типом організації виробництва, видом руху предметів праці та іншими чинниками. Основними планово-календарними нормативами є: тривалість виробничого циклу виготовлення виробів; величина запасів деталей і вузлів; час календарного випередження запуску-випуску деталей і вузлів за стадіями технологічного процесу; розмір партії деталей (вузлів); періодичність запуску (повторення у виробництві) партій, такт (ритм) роботи потокової лінії. Спрямованість календарно-планових нормативів, їх види, зміст, методи визначення та умови застосування в оперативно-виробничому плануванні докладно подано в темі 8 цього підручника. Проте, календарно-планові нормативи використовуються в розрахунках пропускної здатності устаткування.
Отже, розрахунки та відображення у планах діяльності підприємства показників економічної ефективності • є нагальною необхідністю. Показники ефективності використання окремих видів ресурсів та певні узагальнювальні показники господарювання можуть належати до відповідних розділів плану. Наприклад, показник витрат на гривню виробленої (реалізованої) продукції міститься в розділі плану "Витрати виробництва", показники прибутку і рентабельності визначаються у фінансовому плані. Сукупність усіх показників ефективності використання ресурсів і діяльності підприємства, в тому числі узагальнювальних (індекс ефективності господарювання, ефективності виробництва, прибутковості діяльності тощо), доцільно подати у вигляді таблиці згаданих планових показників, супроводжуючи її відповідними коментарями. Кількість показників та методи їхнього обчислення мають визначатися кожним підприємством самостійно з урахуванням особливостей його діяльності.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планові норми і нормативи“ на сторінці 4. Приємного читання.
