Собівартість нової продукції значною мірою визначає досконалість та ефективність технологічного процесу її виготовлення. У процесі планування оновлення продукції слід приділяти особливу увагу вибору її варіанта. Це пояснюється тим, що сучасна техніка дозволяє виробляти конкурентоспроможну продукцію чи виконувати однакову роботу різними методами, кожен з яких потребує різних витрат. Основним показником оцінки ефективності технологічного процесу є технологічна собівартість, під якою слід розуміти суму витрат лише за тими статтями калькуляції виробу, які є різними за варіантами технологічного процесу.
Витрати, які належать до технологічної собівартості, поділяють на змінні й постійні (умовно-постійні). До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, заробітну плату виробничих робітників з єдиним соціальним внеском, витрати на технологічну енергію, ремонт і утримання універсального устаткування, його амортизацію та інші. Ці витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва продукції. До постійних зараховують витрати на утримання та експлуатацію спеціального устаткування й оснащення, обслуговування виробництва й управління ним. Ці витрати не залежать від обсягу виробництва. Технологічна собівартість одиниці продукції () обчислюється за формулою:
(12.1)
де– змінні витрати на одиницю продукції;
- постійні витрати на обсяг продукції;
ОП – обсяг продукції в натуральних вимірниках.
Технологічпа собівартість усього виробництва продукції () визначається за виразом:
(12.2)
Вибір кращого варіанта технологічного процесу виготовлення нового виробу здійснюють за мінімальною технологічною собівартістю. На цей показник суттєво впливає обсяг виробництва продукції" оскільки частина постійних витрат у собівартості досить велика. Тому при виборі варіанта технологічного процесу доцільно визначити рівноважний (критичний) обсяг виробництва нового виробу (ОПр), за якого технологічна собівартість за двома зіставними варіантами однакова.
Для цього розв'язують систему таких рівнянь:
(12.3)
(12.4)
(12.5)
(12.6)
(12.7)
(12.8)
(12.9)
На рис. 12.4 подано графічне визначення точки рівноважного обсягу виробництва нового виробу.
Лінії 1 і 2 відображають постійні витрати за першим та другим варіантами технологічного процесу відповідно" а лінії 3 і 4 – технологічну собівартість за цих варіантами. Точка (ТР) перетину ліній (3 і 4) технологічної собівартості за першим та другим варіантами технологічного процесу відповідно відповідає рівноважному обсягові виробництва. З рис. 12.4 видно, що перший варіант технологічного процесу доцільний за умови якщо обсяг виробництва продукції менший за рівноважний, оскільки він забезпечує нижчу технологічну собівартість. Якщо обсяг виробництва нового виробу перевищує рівноважний, то перевагу слід надати другому варіанту технологічного процесу, за якого технологічна собівартість є меншою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вибір кращого варіанта технологічного процесу“ на сторінці 1. Приємного читання.
