Планування діяльності підприємства грунтується на чіткій системі показників. У широкому розумінні показник – це виражена числом характеристика певної властивості, економічного об'єкта, явища, процесу. Планові показники визначають кількісну міру завдань і якісні зміни в діяльності підприємства та його підрозділів у плановому періоді в умовах конкретного місця та часу і є їхньою числовою характеристикою. Сукупність показників всебічно характеризує план підприємства за умов ринку. За допомогою системи показників планують діяльність підприємства загалом та конкретні її напрямки, оцінюють їхній рівень і взаємозалежність між ними. Система планових показників повинна не тільки фіксувати поставлені завдання і способи їхнього розв'язання, й забезпечувати всебічне обгрунтування плану і, насамперед, його економічну доцільність та ефективність.
До системи планових показників ставляться такі вимоги:
• система повинна містити сукупність часткових і узагальнювальних показників; Кожний узагальнювальний показник повинен інтегрувати кілька часткових і забезпечувати єдність системи;
• системі повинна бути притаманна інтегрованість, яка давала б змогу застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою підприємства і будувати "дерево цілей" його економічного та соціального розвитку;
• необхідна достатня кількість показників для оцінювання окремих розділів плану підприємства;
• усі показники системи повинні бути адекватними, тобто відображати реальні процеси і явища, повинні зводитися та забезпечувати однозначне розуміння явищ і процесів, що відбуваються в плановому періоді.
Кількість і зміст показників визначається метою та напрямком планування, наявною вхідною інформацією. Причому за сучасних умов господарювання застосовуються як традиційні, так і нові планові показники ринкової діяльності підприємств. До традиційних показників ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів належать: продуктивність праці, матеріаловіддача, фондовіддача, оборот оборотних коштів та інші.
Базою для обчислення планових показників є нормативні, облікові, звітні, експериментальні, спостережні, науково-дослідні документи та інша інформація. У процесі планування розраховують ті чи інші виробничі, технічні, економічні та фінансові показники, необхідні для ефективного управління діяльністю підприємства. Сукупність планових показників класифікується за низкою ознак (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Класифікація планових показників
Абсолютні показники характеризують розміри економічних явищ і процесів у конкретних умовах місця та часу і можуть вимірюватися в одиницях довжини, ваги, об'єму, площі, вартості тощо. У плануванні абсолютні показники використовуються самостійно, а також як база для обчислення відносних показників, які відображають Кількісні відношення між явищами і процесами, що досліджуються. Відносні показники можуть характеризувати співвідношення величини явища з величиною цього ж явища, але взятого за інший період часу або за іншим об'єктом, чи з величиною будь-якого іншого явища. Наприклад, відносним показником є плановий індекс виробленої (реалізованої) продукції, який може визначатися відношенням цього показника на одному підприємстві за будь-які два періоди чи на двох однотипних (наприклад, цукрових або молокопереробних) підприємствах за один і той самий період. Результатом відношення обсягу виробленої конкретним підприємством продукції і його середньооблікової чисельності працівників за один плановий період є середня продуктивність праці одного працівника.
Отже, відносні показники отримують діленням одного показника на інший. Ці показники вимірюють відношення двох однотипних або різнойменних показників, здебільшого абсолютних. Відносний показник оцінює, в скільки разів зіставний плановий показник більший чи менший за звітний, або яку частину узагальнювального показника він становить. За допомогою відносних показників вимірюються індекси зростання і приросту окремих показників. Відносні показники на відміну від абсолютних дозволяють об'єктивно оцінити планову структуру, координацію, динаміку розвитку, інтенсивність поширення явищ і процесів тощо.
Відносні показники структури характеризують склад досліджуваного економічного явища чи процесу. їх визначають як відношення абсолютної величини кожного складового елемента явища до абсолютної величини цього явища загалом, тобто як відношення частини до цілого. Відносні показники структури можуть виражатися у відсотках, якщо базу порівняння беруть за сто, або у вигляді коефіцієнта, якщо базу порівняння беруть за одиницю. Зіставлення структури одного показника за різні періоди часу дозволяє оцінити структурні зміни.
У плануванні широко використовують структурні відносні показники. Вони дозволяють дослідити структуру ринків збуту, продукції, чисельності працівників, основних засобів, фонду робочого часу, заробітної плати, витрат виробництва тощо.
Відносні показники координації – це співвідношення частин цілого. Вони вказують на те, у скільки разів порівнювана частина цілого є більшою чи меншою від тієї частини, яка взята за базу порівняння. Наприклад, у плановому році підприємство передбачає виробити соків з давальницької сировини на 736 тис. грн, а з власної сировини на 348 тис. грн. Якщо за базу прийняти обсяг соків, вироблених з власної сировини, то відносний показник координації складе 2,11 (736/348), тобто обсяг виробництва соків з давальницької сировини у 2,11 раза перевищує обсяг їхнього виробництва з власної сировини.
Планова середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності становить 89S осіб, а інших видів діяльності – 174 особи. Прийнявши за базу порівняння середньооблікову чисельність працівників інших видів діяльності, обчислимо відносний показних координації: 895/ 174 = 3,14. Це означає, що чисельність працівників основного виду діяльності більша в 5,14 раза, ніж чисельність працівників піших видів діяльності.
Кількісні показники визначають планову величину економічного процесу, явища чи певного фактора, а також кількісні зміни, що в них відбуваються. Прикладом кількісних показників може бути чисельність працюючих, вартість основного капіталу, обсяги виробленої і реалізованої продукції. Якісні показники відображають суттєві властивості об'єктів планування, рівень і закономірності розвитку явищ та процесів. Вони характеризують діяльність підприємства з точки зору істотних ознак певних об'єктів планування, міри досягнення ними позитивних значень. Ці показники оцінюють економічну ефективність виробництва і його окремих факторів, наприклад, показники ефективності використання технічних, матеріальних, людських і фінансових ресурсів. Між кількісними і якісними показниками існує взаємозв'язок. Наприклад, обсяг виробництва продукції – це кількісний плановий показник. Проте, визначати його слід з урахуванням потреб споживачів у певній номенклатурі, асортименті та рівні конкурентоспроможності виробів і можливості отримання підприємством прибутку від їхнього продажу.
Узагальнювальні (підсумкові) показники відображають результати діяльності в цілому або наслідки конкретного виду діяльності підприємства, його окремих структурних підрозділів чи використання конкретного виду ресурсу. Вони оцінюють розміри ознаки окремих груп чи всієї сукупності явищ, що плануються, і процесів. їх отримують внаслідок підсумку часткових (індивідуальних) показників і використовують для характеристики складних економічних явищ і процесів.
Узагальнювальні показники є базою для планування діяльності загалом і прогнозу економічного розвитку підприємства, наприклад, показники ефективності господарювання, виробництва, живої праці, оборотних коштів, прибутковості діяльності та інші. У процесі розроблення плану від узагальню вальних показників переходять до часткових. Вони характеризують окремі напрямки діяльності, потребу та забезпечення окремими ресурсами тощо. За їхньою допомогою докладно вивчають об'єкти планування, визначають способи та шляхи реалізації планів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система планових показників“ на сторінці 1. Приємного читання.
