Мета бізнес-плану – переконливо довести, як грошові кошти інвестора, вкладені в бізнес-проекг, перетворяться на ще більшу суму грошей для нього (рис. 14.4). Іншими словами, інвестор повинен побачити прибуток не після, а до того, як авансує грошові кошти в конкретний бізнес-проект.
У цьому контексті особливого значення набуває обгрунтування економічної доцільності і ефективності бізнес-гтроеюу. Це стосується, першою чергою, визначення собівартості нового виробу та показників економічної ефективності бізнес-проекту. Розглянемо методи обчислення цих показників більш докладно.
Через недостатність вхідної інформації прогнозна чи планова собівартість продукції при складанні бізнес-планів розраховується наближеними методами. Усі ці методи грунтуються на аналізі собівартості аналогічних за конструкцією і призначенням виробів, що вже виготовляються підприємством і використовуються споживачами.
Найбільш поширені наближені (спрощені) методи обчислення собівартості технічних виробів довготривалого використання – параметричний метод і метод структурної аналогії.
Рис. 14.4. Рух грошових коштів, інвестованих у бізнес-проект
В основу параметричного методу покладено розрахунок собівартості нового виробу на підставі його найважливіших характеристик. Різновидами параметричного методу є кореляційне моделювання і метод питомих витрат.
Метод кореляційного моделювання грунтується на теорії кореляції і передбачає побудову парної чи багатофакторної моделі. Ця модель відображає форму залежності та щільність кореляційного зв'язку між собівартістю виробу й основним Його параметром (парна модель) чи кількома важливими параметрами (багатофакторна модель). Уже на початкових стадіях розроблення виробу можна скористатися цією моделлю, якщо відомі певні його параметри.
Сутність методу питомих витрат полягає в обчисленні собівартості на одиницю основного конструктивного параметра виробу (маса, потужність, продуктивність тощо).
Більш докладно сутність методів кореляційного моделювання й питомих витрат подано в роботі [44, с. 172-173].
Метод структурної аналогії грунтується на зіставленні й аналізі структури виробничої чи повної собівартості нового й аналогічного за конструктивними ознаками виробу. Застосування цього наближеного методу правомірне з огляду на те, що в новому та аналогічному виробах зберігається в певних межах структура окремих калькуляційних статей витрат.
При застосуванні методу структурної аналогії собівартість нового технологічного виробу (верстата, приладу, машини тощо) () визначається за виразом:
(14.1)
де– витрати за певного калькуляційною статтею в новому виробі;
– частина витрат за певного калькуляційною статтею в собівартості аналогічного виробу.
Як відомо, найбільшу частину в структурі собівартості технічних виробів складають витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Інформація для розрахунку цих статей витрат відома вже на початкових стадіях розроблення нового виробу. Тому саме за цими статтями витрат зазвичай визначають собівартість.
Отже, у випадку структурної аналогії за статтями калькуляції формула розрахунку собівартості нового виробу набуде вигляду:
(14.2)
де- витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати і
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показники бізнес-плану і методи їхнього розрахунку“ на сторінці 1. Приємного читання.
