У плануванні поточної діяльності підприємства важливу роль відіграє план витрат виробництва і собівартості продукції. Основними його показниками є собівартість одиниці окремих видів продукції і всього її обсягу, загальна величина витрат виробництва та підприємства, витрати на гривню виробленої чи реалізованої продукції. Відзначений розділ плану не тільки дозволяє зіставити витрати з фінансовими результатами, а П с засобом перевірки обгрунтування решти розділів плану. Це пояснюється тям, що показники плану витрат виробництва і собівартості продукції формуються на підставі показників усіх інших розділів плану. Винятком є фінансовий план, показники якого значною мірою зумовлені величиною витрат виробництва і рівнем собівартості продукції.
Планування витрат виробництва спрямоване на встановлення їхнього складу і кількісного виміру, визначення загальної вартості ресурсів, що споживаються в процесі виробництва і діяльності підприємства загалом, проведення аналізу й оцінювання роботи структурних підрозділів.
Калькулювання собівартості необхідне для визначення рентабельності окремих видів продукції, оптимізації асортименту і структури виробничої програми, розрахунків економічної ефективності організаційно-технічних та виробничих рішень, встановлення цін на продукцію тощо.
Безпосередньою метою планування собівартості продукції є визначення у грошовому виразі обгрунтованого рівня витрат виробництва планового обсягу конкурентоспроможних виробів за найбільш раціонального й ефективного використання всіх виробничих ресурсів підприємства.
Цей розділ плану покликаний розв'язувати низку завдань. Проте, основне його завдання полягає у виявленні та мобілізації наявних на підприємстві резервів можливого зниженій витрат виробництва і собівартості продукції, визначенні максимально допустимого їхнього рівня в плановому періоді.
План витрат виробництва містить такі підрозділи:
• обчислення величини зниження собівартості продукції внаслідок впровадження у плановому періоді організаційно-технічних заходів;
• розроблення кошторисів витрат виробництва допоміжних підрозділів і кошторисів непрямих витрат;
• калькулювання собівартості окремих видів і всієї номенклатури планового обсягу продукції;
• складати кошторису витрат підприємства.
Витрати виробництва класифікуються за різними ознаками. У плануванні основною ознакою є поділ виробництва: за економічним змістом і призначенням.
Кожне підприємство зацікавлене в зниженні собівартості продукції, оскільки її рівень безпосередньо впливає на величину прибутку. У цьому контексті важливе місце в плануванні витрат виробництва посідають розрахунки можливого скорочення собівартості виробів внаслідок здійснення організаційно-технічних і виробничих заходів.
Існують різні методи планування зниження собівартості продукції. Основним з них був і залишається факторний метод. Економічною наукою і виробничою практикою пропонуються різні варіанти факторного методу. Кожному з них властиві недоліки і переваги. Основною перешкодою застосування в практичній діяльності досконалого факторного методу є відсутність обґрунтованої нормативної бази. За неможливості його застосування – користуються укрупненим індексним методом.
Підприємство самостійно обирає метод планування зниження собівартості продукції, беручи до уваги особливості умов господарювання, наявність та досконалість норм і нормативів та інші чинники.
Важливу роль у плані витрат виробництва і собівартості продукції відіграє калькулювання, результатом якого є калькуляція. Вона містить усі статті витрат у грошовому виразі на виробництво одиниці продукції окремого найменування чи всієї номенклатури виробів.
Передумовою грамотного обчислення калькуляцій є обгрунтований вибір об'єкта калькулювання і калькуляційної одиниці. Для підприємства в цілому головним об'єктом калькулювання є профільна готова продукція, призначена для продажу на ринку.
Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру певного об'єкта калькулювання, що використовується при обчисленні його собівартості. При виборі калькуляційної одиниці слід брати до уваги особливості галузі, призначення та споживчу вартість продукції.
У плануванні розробляються планові, проектні (кошторисні), норматив ні (стандартні) калькуляції. Основними є планові калькуляції.
Обчислення планових калькуляцій може здійснюватися різними методами. На вітчизняних підприємствах найбільш розповсюджені нормативний, на замовлення, попроцесний та параметричний методи. Зарубіжні підприємства застосовують переважно "стандарт-кост", який є різновидом традиційного нормативного методу, "директ-кост" та на основі діяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 1. Приємного читання.
