Одна з основних особливостей серійного виробництва полягає в тому, що кількість детале-операцій значно перевищує число робочих місць, необхідних згідно з плановими об'ємними розрахунками. За цих умов одночасне виготовлення всієї номенклатури деталей і вузлів неможливе. Для спрощення оперативно-виробничого планування і організації рівномірного випуску продукції необхідно намагатися максимально наблизити серійне виробництво до умов і методів роботи масового виробництва.
Це досягається об'єднанням різних деталей в групи за однорідністю окремих ознак (технологічної подібності, рівних виробничих циклів, періодів запуску тощо).
Об'єднання різнорідних деталей і вузлів у групи чи комплекти дозволяє істотно зменшити їхню планову номенклатуру, збільшити розміри партій і організувати серійно-потокові лінії, предметні і предметно-замкнуті дільниці, цехи, а отже, спростити оперативне планування.
У практичних умовах діяльності підприємств у переважній більшості випадків усі деталі, що входять до складу виробів, можна об'єднати в дві групи.
Перша група складається переважно з провідних трудомістких деталей з тривалим циклом виробництва. Ці деталі доцільно виготовляти щоденно протягом усього планового періоду чи дрібними партіями, чергуючи з обробкою інших деталей. Такі деталі зазвичай складають 15-20% від усієї номенклатури.
До другої групи входять нетрудомісткі деталі з коротким циклом виготовлення і простим технологічним процесом відповідно. Ці деталі складають основну кількість найменувань. Деталі другої групи виготовляють "на склад", встановивши максимальну і мінімальну норми запасу. Поповнення запасів здійснюється на підставі видачі у виробництво завдань на виготовлення певного найменування деталей при досягненні на складі "точки замовлення". Отже, внаслідок об'єднання деталей у дві групи їхня планова номенклатура зводиться до мінімуму, і значно спрощується оперативне планування виробництва.
Серійне виробництво характеризується тим, що продукція виготовляється партіями або серіями, які зазвичай повторюються. Партією називають певну кількість однойменних предметів праці (заготовок, деталей, вузлів, виробів), яка одночасно запускається у виробництво і обробляється з однократними витратами підготовчо-заключного часу. Серія – це партія виробів, усі частини якої обробляються (складаються) в однаковій послідовності на одних і тих самий технологічних операціях, перетворюючись із сировини, матеріалу чи напівфабрикату певної назви в однакову готову продукцію чи напівфабрикат.
Необхідно зазначити, що обробка деталей партіями здійснюється на тих робочих місцях, де виконується кілька операцій.
У серійному виробництві розмір партій предметів праці є основним календарно-плановим нормативом, який визначає всі інші нормативи.
Розмір партії деталей визначається за провідною операцією, найхарактернішою для технології обробки чи складання, і залежить від тривалості підготовчо-заключного часу на налагодження і переналагодження. Отже, необхідно обирати найбільш зручні і економічно вигідні розміри партій деталей, вузлів, виробів. Запуск у виробництво партій предметів праці, рівних і кратних місячній програмі, створює передумови для рівномірної роботи за стандартним графіком і сприяє підтриманню запасів на плановому рівні.
Розмір партії впливає на низку техніко-економічних показників у різних напрямках. Зокрема, збільшення розміру партії деталей приводить до зростання продуктивності праці робітників внаслідок скорочення підготовчо-заключного та штучного часу на обробки деталей. При цьому знижується собівартість виробів на підставі зменшення заробітної плати робітників в умовно-постійних витратах на одну деталь.
Водночас застосування великих партій деталей зумовлює зростання тривалості виробничого циклу виготовлення деталей та виконання складальних робіт, сприяє збільшенню обсягів незавершеного виробництва в запасах, що призводить до зростання величини оборотних коштів, інвестованих у діяльність підприємства, та потреби в додаткових виробничих і складських площах.
Ці суперечливі фактори можливо врахувати шляхом визначення оптимального розміру партії, що встановлюється як єдиний для всіх деталей та виробів і для всіх виробничих підрозділів. У навчальній і спеціальній літературі подаються різні формули розрахунку оптимального розміру партії, який, наприклад, можна обчислити в такий спосіб:
(5.18)
де- оптимальний розмір партії, шт.;
– річний обсяг виготовлення деталей, шт.;
– витрати на запуск однієї партії деталей, грн;
– повна собівартість однієї деталі, грн;
– нормативний коефіцієнт економічної ефективності витрат.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості оперативно-календарного планування в серійному виробництві“ на сторінці 1. Приємного читання.
