Забезпечити максимально можливу ефективність господарювання спроможний тільки оптимальний план виробництва продукції. Оптимальним називають план, у якому взято до уваги можливості і резерви підприємства та обмежувальні фактори. У формуванні оптимальної виробничої програми вирішальну роль відіграє критерій оптимальності. Його вибір зумовлюється низкою факторів, зокрема: рівнем цін і політикою ціноутворення; місткістю ринку та ринковими позиціями підприємства; наявністю виробничих ресурсів тощо.
Вибір критерія оптимальності визначається конкретною ціллю, на досягнення якої спрямовується план виробництва продукції.
Цією ціллю може бути: найбільше завантаження наявного устаткування; максимальний обсяг виробництва продукції; найменші витрат праці; максимальний прибуток або мінімальна собівартість тощо. По відношенню до поставленої цілі один план зіставляється з іншим та обирається оптимальний, тобто найкращий.
Очевидно, що з розвитком ринку та конкуренції актуальність проблеми оптимізації виробничої програми для одержання максимально можливого прибутку зростає. Отримати максимальний прибуток можна за умови певного поєднання обсягу виробництва в розрізі номенклатурно-асортиментних груп виробів, ціни продукції та витрат на її виробництво і продаж.
Рис. 4.6. Схема цілей оптимізації виробничої програми
Світовою наукою розроблені різноманітні методи оптимізації виробничої програми. їх за певного умовністю можна об'єднати у дві групи (рис. 4.7):
• традиційні;
• екокоміко-математичні.
Рис. 4.7. Схема методів оптимізації виробничої програми
До традиційних методів зараховують бухгалтерсько-аналітичний, графічний, статистичний. Сутність цих методів докладно подано в роботі [133, с.350-352].
В основу бухгалтерсько-аналітичного методу покладено зіставлення граничного доходу і граничних витрат. У контексті максимізації прибутку підприємство має збільшувати обсяг виробництва до того часу, поки граничний дохід вищий за граничні витрати, і притінити розширення виробництва, як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний дохід.
Графічний метод оптимізації виробничої програми передбачає побудову графіка граничних витрат і граничного доходу на одиницю продукції. У точці перетину кривої граничних витрат з Прямою граничного доходу досягається максимальний прибуток. Докладніше про графічний метод оптимізації запасів матеріальних ресурсів подано в темі 6 цього підручника.
Сутність статистичного методу полягає в дослідженні залежності граничного доходу і граничних витрат від обсягу виробництва на підставі масових статистичних даних.
Метод "гілок і обмежень" характеризується спрямованим перебором з відсіюванням неефективних (неоптимальних) варіантів плану.
Метод інтегральних показників передбачає поступове формування плану оптимальної виробничої програми до виконання встановленого критерію оптимальності та характеризується відносною простотою і доступністю.
Найвідомішим економіко-математичним (економетричним) методом оптимізації виробничої програми є симплексний метод лінійного програмування. Сутність цього методу полягає в описі математичними засобами за допомогою алгебраїчних формул різноманітних процесів, явищ, задач. При цьому будується економіко-математична модель процесу чи задачі. Ця модель складається з двох частин:
• а) системи лінійних рівнянь (нерівностей), що характеризують обмеження чи умови взаємозалежності між змінними;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація виробничої програми“ на сторінці 1. Приємного читання.
