Провідним розділом планів на підприємстві є план виробництва продукції (виробнича програма). У цьому плані утримується сукупність конкретних завдань з обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції визначеної номенклатури й асортименту в натуральних і вартісних вимірниках на певний плановий період згідно з державними замовленнями, укладеними угодами та обсягами попиту на цю продукцію.
Номенклатура продукції – це перелік її найменувань, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва.
Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що вирізняються за відповідними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, марками, сортами, моделями, дизайном тощо). Іншими словами, асортимент – це деталізація конкретних найменувань продукції за певними споживчими параметрами.
Структура асортименту – це співвідношення у відсотках окремих видів продукції конкретного найменування, які характеризуються відповідними споживчими показниками, у загальному обсязі її виробництва чи продажу підприємством.
До речі, огляд літератури приводить до висновку, що серед науковців відсутня єдність щодо тлумачення сутності понять "асортимент" і "структура". "Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура – це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень" [69, с.356]. З точкою зору цих авторів можна погодитись, оскільки вони не лише чітко формулюють визначення понять "асортимент", "номенклатура" і "структура", а і розкривають відмінність між ними.
При складанні плану виробництва продукції важливого значення набуває вибір одиниць виміру, в яких визначається випуск виробів. Одиниці виміру, що використовуються при складанні виробничої програми, поділяються на натуральні, умовно-натуральні, трудові і вартісні (рис. 4.1).
Натуральні вимірники характеризують обсяг продукції у фізичних одиницях виміру (в мірах площі, об'єму, потужності, ваги тощо). Перевага натуральних вимірників у тому, що вони характеризують обсяг продукції як кількість конкретних споживчих вартостей., і як наслідок, найбільш точно визначають обсяги виготовлення виробів. Недолік цих вимірників – придатність для вираження обсягу лише повністю однорідної продукції. Застосування натуральних вимірників обмежене через велику різноманітність номенклатури й асортименту продукції переважної кількості сучасних підприємств.
Визначення планового обсягу продукції в натуральних вимірниках є підставою для обчислення її обсягів у грошовому вираженні.
Рис. 4.1. Схема вимірників обсягу продукції підприємства
Інколи" з метою більш тісного зв'язку плану виробництва з потребами ринку в конкретних видах продукції, застосовують подвійні натуральні вимірники (рис. 4.1). Вони дають більш наочне уявлення про обсяг конкретної продукції як конкретної споживчої вартості.
Подвійні натуральні вимірники використовують, у першу чергу, на підприємствах машинобудування, виробництва тканин та інших.
У випадках, коли продукція має однакове призначення, але відрізняється окремими споживчими характеристиками (розмірами, об'ємом, вагою, потужністю, вмістом корисної речовини тощо), для визначення планового обсягу виробництва використовують умовно-натуральні одиниці виміру (рис. 4.1). Сутність умовно-натуральних вимірників полягає в тому, що кількість усіх видів виробів визначається в кількості якогось одного чи кількох видів однорідної продукції – виробів представників, найхарактерніших для прийнятої спеціалізації підприємства. Здебільшого цей виріб виготовляють у великих обсягах. Одиницю цього виробу (чи виробів-представників) приймають за умовну одиницю. Перерахунок здійснюють множенням кількості кожного виду продукції на відповідні коефіцієнти переведення в умовні одиниці.
Наприклад, на машинобудівних, цементних, консервних, деревообробних підприємствах переведення кількості конкретного виду продукції в умовно- натуральні одиниці виміру можна здійснювати за середнім розміром чи середньою вагою виробу. В цьому випадку за умовно-натуральний вимірник (типовий виріб-представник) приймають виріб середнього розміру чи ваги для групи однорідних за конфігурацією і технологією виготовлення чи іншими ознаками виробів. Існують також інші способи переведення кількості окремих видів продукції в умовно-натуральні вимірники, наприклад, за "умовним комплектом". Але найпоширенішим способом обчислення обсягу виробництва різних видів продукції в умовно-натуральних вимірниках є трудомісткість виготовлення. Сутність цього методу полягає в переведенні кількості конкретних видів виробів в умовно-натуральні вимірники за допомогою коефіцієнта трудомісткості. Він визначається як співвідношення витрат часу в нормо-годинах на виготовлення одиниці конкретного виду продукції і нормативної трудомісткості виробу-представника, прийнятої за одиницю. Переведення обсягу продукції в умовно-натуральні вимірники здійснюють множенням кількості кожного її виду на відповідні коефіцієнти трудомісткості.
Трудові вимірники (нормо-години, людино-години, людино-дні) використовують для обчислення обсягів виробництва тих основних і допоміжних виробничих підрозділів, на продукцію (роботи, послуги) яких відсутні ціни. До них належать заготівельні, оброблювальні, ремонтні та інші підрозділи. Показники виробництва продукції в трудових вимірниках застосовують для обчислення чисельності робітників і продуктивності їхньої праці, виробничої потужності тощо.
Універсальним вимірником показників виробництва продукції є вартісні. Адже будь-який виріб, незалежно від призначення, можна оцінити в грошах, за наявності цін на нього.
Провідне місце виробництва продукції в перспективних і поточних штанах діяльності підприємства зумовлюється тим, що планування починається з визначення обсягів виробництва в натуральних вимірниках у номенклатурно-асортиментному розрізі. Ці обсяги є підставою для обчислення планових вартісних показників виробництва продукції та основних натуральних, трудових і вартісних показників інших розділів плану, які направлені на забезпечення умов продукції та реалізації виробництва (рис. 4.2). Наприклад, кількість, номенклатура й асортимент виробів, що передбачається виготовити у плановому періоді, визначає потребу підприємства в матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і фінансових ресурсах. Але для цього, крім кількості продукції (робіт, послуг), необхідно також знати норми витрат конкретних видів ресурсів на виготовлення виробу конкретного найменування.
Рис. 4.2. Місце показників виробництва продукції в плануванні на підприємстві
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність, вимірники, завдання і процес планування виробництва продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
