Функціонуючи за умов конкурентного ринку, свою діяльність підприємству слід розпочинати з визначення цілей і стратегії.
Поняття "стратегія" з'явилося в термінології управління в п'ятидесяті роки XX сторіччя, коли проблеми своєчасної реакції на раптові зміни в зовнішньому середовищі набули важливого значення.
Аналіз зарубіжної і вітчизняної літератури минулої та сучасної доби переконує, що науковці по-різному трактують це поняття. І. Ансофф зазначає, що за своєю суттю стратегія є набором правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності.
Стратегія – це комплексний план, який розробляється на перспективу і покликаний сприяти досягненню місії підприємства та цілей, що її конкретизують.
Стратегічне планування – це багаторазовий процес розроблення концепції розвитку підприємства, формулювання його генеральної цілі (місії), яка визначає довготривалу орієнтацію діяльності для досягнення стабільного положення на ринку, створення свого іміджу.
Цей процес передбачає також вивчення минулого практичного досвіду, періодичне обгрунтування і систему розрахунків для ухвалення ключових рішень на майбутнє щодо допустимого ризику, методів ведення конкурентної боротьби, розширення діяльності, бажаного рівня прибутковості.
Цей вид планування спрямований на визначення основних ідей, цілей і стратегії діяльності підприємства в умовах конкурентного ринку.
Стратегічне планування містить визначення та реалізацію таких провідних стратегій, як освоєння у виробництві нових виробів, стабілізація виробництва, зниження витрат, зміцнення ринкових позицій та інших функціональних чи цільових стратегій, а саме маркетингової, інвестиційної, виробничої, збутової, конкурентної, фінансової тощо.
Воно має багато спільного з процесом ухвалення рішень, оскільки розроблення стратегічного плану вимагає постійно вирішувати завдання, пов'язані з вибором альтернатив: місії, цілей підприємства, стратегії, розподілу ресурсів, стратегічних завдань. Пошук альтернативних рішень значною мірою зумовлений адаптивним характером стратегічного планування. Адаптивність – це обов'язкова його умова. Вона реалізується через ситуаційний підхід до планування і передбачає наявність альтернативного плану і стратегії, на які переходить підприємство. Це реакція на зміни, що відбуваються в зовнішньому оточенні підприємства.
Підсумовуючи вищезазначене, можна констатувати, що стратегічне планування є важливим інструментом ухвалення управлінських рішень. Воно зазвичай закінчується встановленням загальних напрямків діяльності, дотримання яких забезпечує розвиток і зміцнення стану підприємства в майбутньому.
Отже, стратегічне планування – це процес формулювання місії і цілей підприємства, вибору спеціальних стратегій для визначення та отримання необхідних ресурсів і їхнього розподілу з метою забезпечення ефективної діяльності в майбутньому.
Стратегічне планування на підприємстві можна розглядати з різних точок зору, а саме:
• як одну із загальних функцій управління;
• як вибір із кількох варіантів розвитку за умов невизначеності і ризику;
• як поведінку підприємства під впливом невизначеності зовнішнього середовища й особливостей розвитку його внутрішнього стану;
• як важливий засіб реалізації стратегії.
Стратегічне планування потребує виконання трьох умов:
• ґрунтування управління діяльністю підприємства на принципах управління інвестиційним "портфелем";
• оцінка перспектив кожного виду діяльності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегічне планування і його зміст“ на сторінці 1. Приємного читання.
