Процес створення нового виробу містить сукупність стадій і етапів робіт, їхній зміст і обсяг зумовлений складністю та новизною виробу, його Призначенням, обсягом наявної Інформації, прийнятим розподілом стадій розроблення нового виробу між замовником, спеціальною науково-дослідною, дослідно-конструкторською організацією та підприємством-виробником, типом виробництва, за умов якого виготовлятимуться виріб, та іншими чинниками. Наприклад, продукція підприємств приладобудівної промисловості за складністю поділяється на три групи.
Вироби першої групи складності порівняно прості, компонуються як уніфікованими елементами (вузлами), так і оригінальними. Вони складаються переважно з готових модулів.
Загалом ці вироби мають відносно складну принципову схему. Інколи окремі елементи розробляються індивідуально. У технологічному та конструкторському відношенні вироби нескладні. У виробництві вони дещо складніші через велику кількість елементів, які входять до схеми. Налагоджувати вироби на виробництві можуть робітники I1I-IV розрядів.
Зазвичай вироби другої групи складності мають оригінальне виконання, складаються з низки самостійних вузлів, з'єднаних з блоками. Принципова схема складна, має велику кількість елементів.
У конструктивному відношенні ці вироби належать до пристроїв середньої складності та потребують індивідуального підходу до розв'язання низки завдань. У технологічному відношенні вироби складні. Налагодження цих виробів належить до середньої категорії складності і може виконуватися на виробництві висококваліфікованими працівниками під керівництвом провідних спеціалістів.
Вироби третьої групи складності мають оригінальне технічне рішення. Уніфіковані елементи застосовуються зазвичай рідко. Принципова схема складна. Ці вироби складаються із самостійних вузлів, число яких перевищує 10, мають складну електричну схему, потребують безпосередньої участі співробітників лабораторій для налагодження, а для виготовлення – докладної технологічної підготовки. Високі вимоги висуваються до монтажу виробів. Зазвичай в процесі проектування необхідно виконувати макетування.
За рівнем новизни технічні вироби, що підлягають конструюванню, можуть бути поділені на такі групи:
перша група – вироби, що є відтворенням існуючих зразків моделей без суттєвих конструктивних і габаритних змін;
друга група – вироби, що є конструктивними похідними існуючих базових моделей з використанням уніфікованих вузлів та механізмів;
третя група – вироби, що мають нові параметри розмірів у зіставленні з існуючими конструкціями та окремі нові вузли;
четверта група – нові за конструктивним виконанням варіанти існуючих виробів, у яких при конструюванні окремих вузлів і механізмів необхідна експериментальна перевірка конструктивних рішень;
п'ята група – принципово нові вироби, що вимагають попереднього проведення прикладних науково-дослідних робіт.
Для визначення загальної трудомісткості проектування в більшості випадків використовують нормативи трудомісткості за так званою умовною деталлю, тобто деталлю певної групи складності, яка прийнята за умовну одиницю трудомісткості.
Конструкція нового (технічного) виробу містить оригінальні, запозичені з інших конструкцій, нормалізовані та стандартні деталі. Найбільші витрати праці необхідні при проектуванні оригінальних деталей, найменші – при стандартних. Уся номенклатура деталей (елементів), які належать до майбутньої конструкції, розподіляється за цими ознаками. За одиницю береться оригінальна деталь, а інші прирівнюються до неї за допомогою коефіцієнтів.
Таким чином, використовуючи низку коригуючих коефіцієнтів, усі деталі конструкції, що проектується, приводять до числа умовних одиниць. Помноживши одержане число умовних одиниць і трудомісткість однієї одиниці, визначають планову трудомісткість проектних робіт.
Планування технологічної підготовки виробництва також потребує відповідних нормативів. До них зараховують кількість аркушів технологічних процесів або кількість оснащення (за видами), а також нормативи трудомісткості проектування технологічних процесів або їхнього оснащення.
Технологічні процеси поділяються на групи залежно від складності деталей. З урахуванням поділу технологічних процесів за групами складності встановлюють нормативи часу на їхнє розроблення.
Користуючись даними про середню кількість аркушів технологічної документації та середньої трудомісткості одного аркуша (для кожної групи технологічної складності), можна підрахувати загальне планове число аркушів для всього об'єкта і загальну трудомісткість технологічної документації.
Загальну трудомісткість робіт із розроблення нового виробу також можна обчислити на підставі базової трудомісткості, яку визначають експертним шляхом безпосередні виконавці, що мають досвід виконання аналогічних робіт і добре обізнані з їхніми особливостями та умовами виконання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Об'ємно-календарне планування розроблення та освоєння виробництва нового виробу“ на сторінці 1. Приємного читання.
