Проте, на практиці оптимальні розміри партій деталей не визначаються через відсутність вхідної інформації та велику трудомісткість розрахунків.
У практичній діяльності машинобудівних підприємств користуються різними методиками визначення розміру партії, але всі вони відрізняються від зазначеної формули як складом вхідних показників, так і точністю розрахунків. Найчастіше на практиці вибір розміру партії предметів праці здійснюється методом емпіричного підбору. При цьому проводяться окремі розрахунки, які підтверджують придатність чи недоцільність визначеного розміру партії та варіанта календарного плану виробництва з точки зору використання устаткування і виробничих площ та інших техніко-економічних показників.
Розмір партії зазвичай встановлюють у два етапи:
– на першому етапі розрахунковим способом визначається мінімальний розмір партії (), що забезпечує найкраще використання виробничих потужностей підприємства, за такою формулою:
(5.19)
де – підготовчо-заключний і штучний (на оброблення однієї деталі) час відповідно;
а – нормативний коефіцієнт витрат часу на налагодження устаткування (0,05-0,2).
– на другому етапі отриманий розрахунковий мінімальний розмір партії коригують відповідно до виробничих умов.
Після коригування розмір партії повинен відповідати таким вимогам:
• 1) бути більшим чи меншим за місячний випуск у число разів, що відповідає досягненню більшої ритмічності виробництва і спрощує оперативно-виробниче планування. Залежно від конкретних умов встановлений розмір партії може дорівнювати 1/12; 1/10; 1/8; 1/6; 1/5; 1/4; 1/3; 1/2; 1; 2; 3-місячного випуску, що відповідає випуску 12, 10, 8, 6, 5,4, 3, 2, 1, партій на місяць і одній партії на два та три місяці;
• 2) бути більшим чи меншим в ціле число разів за ту кількість деталей, яка визначається стійкістю технологічного оснащення;
• 3) бути таким, щоб виробничі та складські площі були достатні для зберігання деталей на робочих місцях і в цехових складах;
• 4) бути кратним чи рівним розмірам партій у суміжних цехах, в яких здійснюється обробки деталей цього найменування.
Приклад 5.7. Визначити нормативний розмір і періодичність запуску-випуску партій деталей. Місячний випуск деталі кожного найменування – 1600 шт. Середньоденний випуск певної назви деталей – 80 шт. Коефіцієнт допустимих витрат на переналагодження верстата – 0,05. Склад операцій технологічного процесу обробки і норми штучного часу подано в табл. 5.9.
Таблиця 5.9
Вхідні данні
| Технологічні операції | Норма штучного часу оброблення деталі, хв. | Підготовчо-заключний час, хв. | ||
| А | Б | В | ||
| Фрезерна | 3 | 6 | 8 | 20 |
| Свердлильна | 5 | 4 | 5 | 20 |
| Стругальна | 1 | 8 | 4 | 20 |
| Зуборізна | 6 | 9 | 7,5 | 60 |
Стосовно цього технологічного процесу провідною операцією, за якою необхідно визначити мінімальний розмір партії деталей, є зуборізна операція. На цій операції відношення підготовчо-заключного часу до штучного часу має найбільше значення.
• 1. Визначимо мінімальний розмір партії деталей А, скориставшись формулою 5.19.
• 2. Визначимо кратність розміру партії деталей А () місячному замовленню в такий спосіб:
(5.20)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості оперативно-календарного планування в серійному виробництві“ на сторінці 2. Приємного читання.
