Сутність та умови застосування окремих комплектних систем планування докладно описані в навчальній літературі з оперативно-виробничого планування. Проте, незалежно від конкретної системи планування основними планово-обліковими одиницям для обробляючих цехів є відповідні комплекти заготовок і деталей, а для складальних цехів – виріб чи партія виробів.
Зокрема, машино-комплект застосовується переважно за умов дрібно- і середньосерійного виробництва, коли виготовляються прості вироби з невеликою кількістю деталей. Він містить повний комплект усіх вузлів чи деталей, що входять до певного виробу (машини) і виробляються в тому чи іншому цеху.
Груповий комплект – це технологічно і конструктивно однорідна група деталей, якій притаманні загальні планово-організаційні ознаки: повторювана черговість подачі на складання, однакова періодичність запуску-випуску тощо.
Добо-комплект містить деталі, вузли і всі вироби, які належить виготовити протягом доби, і застосовується за відсутності у виробничій програмі провідного виробу.
За умов серійного виробництва, переважно великосерійного, використовують також подетальні системи оперативного планування. Однак, вони більш властиві масовому виробництву. Основною обліково-плановою одиницею для обробляючих цехів у цих системах є деталь.
А.П. Наливайко в роботі [42, с.322-329] вказує, що найпоширенішими різновидами подетальної системи оперативного планування є такі: складська, за нормами технологічних запасів, за строками подачі, за тактом потоку.
Справа в тому, що в певних виробах, навіть у тих, які виготовляються за замовленнями, поряд з оригінальними використовуються нормалізовані і стандартні деталі.
Стандартні і нормалізовані деталі застосовуються для складання різноманітних вузлів чи виробів, строки виготовлення яких різні. Виробляються ці деталі переважно в спеціалізованих цехах або дільницях. Відразу після завершення обробки їх відправляють безпосередньо на склад. Оперативне планування виробництва стандартних і нормалізованих деталей здійснюється за системою "на склад" з таким розрахунком, щоб їхня кількість, необхідна для складання вузлів і виробів у наступному місяці, була виготовлена в попередньому місяці. Ці деталі недорогі, і таке випередження перед складанням не зумовлює значного негативного впливу на ефективність використання ресурсів та показники діяльності підприємства.
Уніфіковані деталі доцільно виготовляти також відразу для всіх виробів, до складу яких вони входять.
Сутність системи планування "на склад" полягає в тому, що запаси нормалізованих і стандартних деталей на складі постійно підтримуються на рівні, що гарантує безперебійне постачання складального цеху шляхом запуску партій деталей у виробництво. Ця система передбачає збереження запасу по кожній деталі у визначеній межі між точками максимум і мінімум. Максимальний запас дорівнює мінімальному запасу плюс розмір партії випуску цих деталей. Мінімальний – це страховий чи гарантійний запас. Порушення цих меж вказує на відхилення параметрів руху виробничих процесів від планових.
Складська система доцільна за умов застосування великої кількості уніфікованих, нормалізованих і стандартних деталей, строки запуску-випуску яких не пов'язані з випуском основних виробів. За цієї системи рівномірний випуск продукції та завантаження устаткування і площ визначаються через наявність складських запасів певних розмірів. За складською системою планується робота заготівельних та оброблюючих цехів.
Взагалі, в цьому контексті ми повністю поділяємо думку Л.М. Швайки, що "за умов ринкової нестабільності та невизначеності щодо обсягів робіт на найближчий період на одних підприємствах і постійних типових замовлень на інших, проблеми черговості запуску робіт у виробництво, визначення режимів роботи структурних підрозділів, залучення до виробничого процесу субпідрядників, виконання роботи "на склад" набуло особливого значення. Однак, на практиці вона виконується з використанням трудомістких і малоефективних систем ручного планування черговості на основі здорового глузду та оцінки виробничої ситуації". [162, с.225-226]
Організація виготовлення укрупнених партій нормалізованих і стандартних деталей передбачає, перш за все, виявлення номенклатури цих деталей і їхнього застосування в різних виробах, що виготовляються підприємством. Номенклатура і потреба в цих деталях на виріб визначається на підставі певної конструкторської документації.
Система планування за нормами технологічних запасів ґрунтується на забезпеченні та суворому дотриманні всіма виробничими підрозділами постійної величини запасів деталей, вузлів, комплектуючих виробів на всіх стадіях виробничого процесу. Корисна ця система в серійному і великосерійному виробництві.
У системі оперативного планування за строками подачі беруть до уваги визначені строки запуску-випуску партій деталей з урахуванням строків міжцехових подач і величини технологічних запасів. За умов серійного і великосерійного виробництва ці строки можна коригувати відповідно до складених оперативних планів, а в масовому виробництві зазвичай вони стандартні.
На великих підприємствах з багаточисельною номенклатурою продукції у виробництві одночасно знаходяться сотні, а інколи й тисячі деталей різних найменувань. За цих умов планування ускладнюється навіть за використання сучасних методів і комп'ютеризації розрахунків. З метою скорочення номенклатури виробів та спрощення оперативного планування одне з основних планових найменувань продукції підприємства приймають за умовний виріб. Усі інші найменування продукції умовно (як вузли) входять до складу умовного виробу пропорційно плановому завданню в штуках. Цей спосіб доцільно застосовувати лише тоді, коли у виробничій програмі підприємства є основний виріб з тривалим виробничим циклом, що виготовляється стабільно. Проте, за ринкових умов господарювання у виробничій практиці значно частіше зустрічаються підприємства з великою нестійкою номенклатурою продукції. На таких підприємствах в оперативному плануванні необхідно використовувати умовний комплект, який визначається як співвідношення кількості виробів кожного найменування за планом та кількості робочих днів у плановому періоді. Склад умовного добового комплекту дорівнює добовій програмі всіх найменувань виробів.
За умов серійного виробництва і стійкої номенклатури виробів на великих предметно-замкнутих дільницях можна застосовувати стандартні плани. Вони встановлюють найбільш раціональне завантаження верстатів партіями деталей, які чергуються. Слід зауважити, що за сучасних умов динамічного ринку таких підприємств у вітчизняному машинобудуванні мало, і стандартні плани в практичній діяльності підприємства застосовуються в спрощеному вигляді або взагалі не розробляються.
На кінцевому етапі внутрішньоцехового оперативного планування майстрами складаються змінні завдання на кожне робоче місце на підставі фактичної трудомісткості праці конкретного робітника. До змінного завдання включаються тільки роботи, до виконання яких повністю завершена організаційна підготовка. Отже, ці роботи забезпечені технологічною документацією, справним устаткуванням і технологічним оснащенням, матеріально-енергетичними ресурсами та робітниками.
У масовому виробництві застосовується подетальна система оперативно-календарного планування. За конкретних умов виробництва можуть використовуватися такі різновиди подетальної системи:
• за тактом потоку чи ритмом випуску;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність, зміст, завдання та особливості оперативно-виробничого планування“ на сторінці 5. Приємного читання.
