Завдання оперативно-виробничого планування – це розроблення для виробничих підрозділів і безпосередніх виконавців завдань у натуральних вимірниках відповідно до обсягу, номенклатури, строків, ритму випуску продукції за найменшої тривалості виробничого циклу та мінімальних витрат ресурсів, а також організація злагодженої роботи щодо їх виконання.
На підставі теорії, досвіду та практики діяльності успішних підприємств пропонуються різні методи оперативно-виробничого планування. Серед цих методів найрозповсюдженішим є ланцюговий метод, за якого складання оперативних планів здійснюється послідовно від складальних до заготівельних цехів, тобто спочатку встановлюється завдання з випуску виробів складальному цеху відповідно до плану реалізації продукції. Далі визначається кількість деталей, вузлів та інших складальних одиниць, що повинна бути передана до складального цеху, потім – до механічного цеху тощо.
Підприємствами також часто використовується метод цехових специфікацій, за якого план виробництва (з урахуванням нормативної величини запасів) складається одночасно для всіх цехів на підставі цехових специфікацій. У них вказується кількість деталей кожного найменування, що входять до кожного вузла, та кількість вузлів, що входять до складу виробу. За цеховими специфікаціями і програмою випуску виробів визначають потребу в кожному виді вузлів і деталей по цехах і підприємству в цілому.
Основними вхідними даними для складання оперативно-виробничих планів є такі:
• 1) річні та квартальні плани виробництва продукції;
• 2) конструкторська документація про склад виробу;
• 3) технологічні маршрути і технологічні процеси обробки деталей, складання вузлів та виробів;
• 4) норми верстатних і ручних витрат часу на виконання окремих технологічних операцій;
• 5) трудомісткість виготовлення виробів;
• 6) нормативи для визначення планових обсягів незавершеного виробництва і дані про його стан на початок планового періоду;
• 7) наявні виробничі потужності цехів, устаткування і виробничі площі;
• 8) план ремонту устаткування;
• 9) заходи щодо підвищення організаційно-технічного рівня виробництва;
• 10) режими роботи цехів і виробничих дільниць тощо.
Особливості оперативного планування значною мірою залежать від типу виробництва. На підприємствах різних типів виробництва по-різному організовується оперативне планування, своєрідним способом вирішуються питання спеціалізації робочих місць, істотно відрізняються системи планування.
Тип виробництва – це організаційно-технологічна характеристика виробничого процесу, зумовлена його спеціалізацією, повторюваністю і ритмічністю в межах робочого місця, потокової лінії, дільниці, цеху та підприємства в цілому.
Основними факторами, що визначають тил виробництва, є:
• річні обсяги випуску продукції;
• номенклатура продукції і її складність;
• стійкість номенклатури;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність, зміст, завдання та особливості оперативно-виробничого планування“ на сторінці 2. Приємного читання.
