де- маржинальний прибуток одного виробу і-го виду;
ПОВ – постійні витрати в цілому по підприємству.
Обмеження:
(4.17)
Маржинальний прибуток (маржа покриття) – це прибуток у сумі з постійними витратами підприємства. Він визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та змінними витратами, віднесеними на реалізовану продукцію. Чим більше величина маржинального прибутку, тим більша ймовірність покриття постійних витрат і одержання прибутку від виробництва та продажу продукції.
Однак, практичне застосування моделі максимізації маржинального прибутку ускладнюється через відсутність на підприємствах об'єктивної планової та облікової інформації щодо поділу витрат на змінні й умовно- постійні. Переважна більшість підприємств при плануванні та обліку витрат виробництва і собівартості продукції виділяють у калькуляції прямі і накладні витрати. Залежно від обсягів виробництва їх називають змінними та постійними. На підприємствах машинобудування до змінних витрат зараховують витрати основних матеріалів і комплектуючих виробів, заробітну плату основних виробничих робітників з нарахуваннями, паливо на технологічні цілі тощо. Витрати на управління та обслуговування виробництва вважають постійними. При калькулюванні собівартості окремих видів виробів їх розподіляють пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робітників. Аналогічний механізм застосовують при розподілі адміністративних витрат та витрат на збут, які практики традиційно вважають постійними.
У цій ситуації оптимізацію структури асортименту продукції доцільно проводити за критерієм рентабельності продукції.
Приклад оптимізації виробничої програми
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація виробничої програми“ на сторінці 3. Приємного читання.
