Інактивне планування грунтується на пристосуванні до існуючих умов функціонування підприємства за нехтування минулим досвідом і майбутніми змінами на підставі уявлення про те, що нормальний його стан досягається автоматично.
Прихильники цього типу планування не намагаються здійснювати будь- які відчутні зміни у діяльності підприємства, оскільки вважають їх загрозами для традиційного шляху розвитку.
Істотне місце в інактивному плануванні відведено зібранню та аналізу інформації про тенденції розвитку, стан і результати діяльності підприємства.
Його перевага полягає в обережному поступовому плануванні діяльності, що унеможливлює виникнення серйозних негативних наслідків.
До недоліків інактивного планування належать нездатність пристосуватися до змін умов господарювання і недостатнє використання творчого потенціалу працівників.
Преактивне планування націлене лише на майбутнє, тобто на виявлення можливих змін у майбутній діяльності і своєчасне пристосування до них для швидкого досягнення визначених цілей, які спрямовані переважно на виживання і розвиток підприємства. Основне завдання цього виду планування – вибір із кількох можливих варіантів економічно доцільного рішення.
Преактивне планування передбачає широке використання досягнень науки, техніки, нових методів планування. Механізм цього виду планування полягає в тому, що на вищому рівні управління підприємством досліджується зовнішнє середовище, формулюються цілі і стратегії його розвитку, на підставі яких розробляються цілі та плани діяльності структурних підрозділів.
Основна перевага преактивного планування – це об'єктивна оцінка факторів зовнішнього середовища та їхнє урахування при складанні планів. Основні недоліки – недостатнє використання минулого досвіду і надмірне захоплення новими методами планування.
Інтерактивне планування передбачає, що майбутнє підприємства підвладне контролю, і значною мірою є результатом творчої діяльності працівників. Його ціль полягає у проектуванні майбутнього. В основу інтерактивного планування покладено принцип участі та мобілізацію творчих здібностей працівників.
Основною особливістю і перевагою інтерактивного планування є спрямування на взаємодію кращого минулого досвіду, теперішніх умов існування підприємства та їхніх змін у майбутньому під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Головним недоліком цього типу планування є його ідеалізація, значне перебільшення здатності підприємства впливати на своє майбутнє. Адже будь-яке підприємство може лише адаптуватися до умов, що визначають майбутнє, а не проектувати його. Проте, цей тип планування під впливом багаточисельних зовнішніх факторів поступово поширюється в практичній діяльності підприємств. Поділ планів за об'єктами планування стосується переважно оперативно-виробничого планування. За цією ознакою виділяють міжцехові, внутрішньоцехові, бригадні та індивідуальні плани.
Міжцехові плани містять встановлення взаємопов'язаних планових завдань з виконання виробничої програми окремим цехам і підприємству, а також розроблення оперативних календарних планів-графіків випуску продукції кожним цехом і підприємством загалом.
Внутрішньоцехові плани є деталізацією міжцехових планів, вони призначені для розроблення і доведення до виконавців у межах цеху планових завдань з виготовлення продукції в установлені календарним графіком строки, і створення належних умов для високопродуктивної праці.
Бригадні плани – продовження і конкретизація внутрішньоцехових планів, вони передбачають розроблення і доведення до бригад (виробничих дільниць, потокових ліній) місячних програм і календарних графіків випуску продукції.
Індивідуальні плани є продовженням бригадних планів і спрямовані на встановлення переважно змінно-добових завдань з виробництва продукції робочим місцям і поточну оперативну підготовку до виконання цих завдань.
За стадіями розроблення виокремлюють попередні й остаточні плани.
Попередній план розробляють на першій стадії. Його називають проектом плану. В ньому містяться попередні завдання і показники.
Остаточний план складають на другій стадії на підставі проекту плану. Цей план отримують після коригування та затвердження попереднього плану.
За ступенем невизначеності розрізняють детерміновані й імовірнісні (стохастичні) плани.
Детерміновані плани розробляються за умов повної визначеності, передбачення і мають стовідсоткову гарантію виконання. Безумовно, на рівні підприємства в цілому такі плани не існують, оскільки підприємство функціонує за умов невизначеного, швидкозмінного середовища і не може бут и повністю впевнене в досягненні кінцевих результатів їхнього виконання. Детерміновані плани можливі на рівні робочого місця, дільниці, цеху, яким властива висока визначеність у передбаченні результатів їхньої реалізації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Система планів підприємства“ на сторінці 5. Приємного читання.
