Плани-програми націлені на розвиток одного важливого аспекту функціонування підприємства, наприклад, організація контролю якості продукції, модернізація виробів, удосконалення технології, автоматизація процесів, покращення інформаційного обслуговування тощо.
Проект на відміну від програми характеризується високим рівнем обгрунтування економічної доцільності, тобто розрахунками вартості й ефективності його втілення. Прикладом можуть бути різноманітні інвестиційні проекти, що потребують істотних витрат фінансових ресурсів.
Бізнес-план – це багатофункціональний перспективний документ, у якому розкривається сутність, ціль і обгрунтовується реалістичність, економічна доцільність та ефективність бізнес-проекту, визначаються шляхи і засоби його реалізації у просторі та часовому інтервалі.
Для різних видів планів приймаються різні горизонти. Горизонт – це часовий інтервал дії плану, необхідний для виконання планових завдань і досягнення передбаченого рівня показників. Що ближче горизонт планування, то пріоритетніші в ньому поточні цілі та завдання і тим більше він залежний від існуючих умов та обмежень, і навпаки, зі збільшенням спрямованості плану в часі більше уваги приділяється перспективним цілям і завданням.
Зазвичай виділяють три періоди планування за горизонтом: довгостроковий, середньостроковий, короткостроковий (поточний). Для кожного з цих горизонтів планування розробляються свої специфічні плани за методами, кількістю показників і точністю їхніх розрахунків та іншими ознаками.
У міру скорочення горизонту плану зростає його точність, економічна обґрунтованість та кількість показників.
Варто зазначити, що наведену класифікацію за тривалістю часового періоду слід розмежовувати від класифікації планів за часовою орієнтацією ідей. Поділ планів за часовим спрямуванням ідей ґрунтується на принципово іншій філософії планування, відповідно до якої плани поділяються залежно від відношення до минулого, сучасного і майбутнього. В основу поділу планів на довго-, середньо- і короткострокові покладено різні часові періоди, необхідні для досягнення планових показників. Цей поділ має технічний характер.
Серед науковців зараз немає єдності в розумінні критерію зазначеного поділу тривалості планового періоду. Зокрема, різні автори для довгострокового плану називають горизонт планування 5, 10 і навіть 15 років.
У доринковій планово-централізованій економіці, що характеризувалася відносною стабільністю, розроблялися перспективні (довгострокові плани) з тривалістю часового інтервалу дії 10-15 років. Горизонт середньострокових планів становив п'ять років. Часовим періодом дії поточних планів був рік. Горизонт оперативно-виробничих планів залежно від конкретних умов господарювання складав від години до місяця.
Аналіз інформації стосовно горизонту планування вказує на те, що теоретично визначено і практично застосовуються різні часові періоди реалізації планів.
Кожне підприємство визначає свій доцільний горизонт планування на підставі складності цілей і завдань, передбачених у планах, та умов їхнього виконання.
Беручи до уваги високий рівень непередбачуваності і мінливості сучасного ринку та інших факторів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, що зумовили скорочення горизонту планів, доцільно розрізняти три види планів за горизонтом (інтервалом часу їхньої дії):
Довгострокові – від трьох до п'яти, іноді до десяти років.
Середньострокові – від одного до трьох років.
Короткострокові, які поділяються на поточні – від кількох місяців до року й оперативно-виробничі – від години до місяця.
Довгострокові (перспективні) плани окреслюють провідні напрямки і програми розвитку підприємства на тривалий часовий період, що забезпечують досягнення поставлених цілей і завдань. Ці плани мають концептуальний характер і спрямовані на розв'язання комплексних проблем діяльності підприємства.
Особливого значення набувають довгострокові плани за створення і розвитку нових та розширення, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств внаслідок реалізації інвестиційних проектів.
Для складання реального, економічно обгрунтованого довгострокового плану необхідно зібрати, систематизувати та опрацювати великий обсяг інформації. Це зробити досить складно і тому, при обчисленні показників довгострокових планів ширше використовують економіко-математичне моделювання.
За умов високодинамічного стихійного розвитку ринку оцінювання перспектив діяльності підприємства є вкрай невизначений. З огляду на цю обставину в довгострокових планах утримується обмежена кількість найважливіших показників, які визначаються з істотним ступенем імовірності. Перевага надається якісним характеристикам. Розрахунки показників у цих планах використовуються для обгрунтування доцільності ухвалених рішень.
Певний час довгострокові плани ототожнювалися зі стратегічними. Проте, зараз ці два види планів розглядаються окремо. Головна розбіжність між довгостроковим і стратегічним планом полягає в підході до визначення майбутнього. Довгостроковий план складається на підставі передбачення перспективного стану підприємства шляхом екстраполяції тенденцій динаміки його розвитку в минулому. При розробленні й обгрунтуванні довгострокового плану керуються оптимістичним підходом, відповідно до якого майбутні результати діяльності підприємства будуть кращими, ніж у минулому. Наслідком зазначеного підходу є невиконання окремих планових показників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Система планів підприємства“ на сторінці 3. Приємного читання.
