Розділ «13.6. Контроль та аудит за діяльністю комерційних банків»

- за джерелами даних: документальний (дані - з первинної документації та фінансової і статзвітності) і фактичний (дані інвентаризації, експертної оцінки);

- за методами здійснення: обстеження (збір інформації, виявлення проблемних питань); аналіз (дослідження, оцінка, розгляд складових з метою пошуку резервів покращення); моніторинг (нагляд та оцінка окремих операцій); перевірка (обстеження та вивчення окремих підрозділів банку, документів, облікових записів, фінансової і статистичної звітності, інформаційної системи, а також достовірності виконання вимог); ревізія (документальний контроль за діяльністю підрозділів банку, дотримання ними законодавства, достовірності обліку і звітності з метою виявлення нестач, розтрат, привласнень, крадіжок коштів); аудит (збір і оцінка незалежною компетентною особою інформації про фінансово-господарську діяльність банку для визначення ступеню відповідальності існуючим критеріям і надання результатів перевірки керівництву, а також зацікавленим користувачам). В структурі НБУ контрольну діяльність здійснює департамент пруденційного нагляду (prudence - франц. обережність, обачність, розсудливість), який підпорядковується заступнику Голови НБУ і діє в рамках політики, яка формується Радою та Правлінням НБУ. Крім департаменту пруденційного нагляду до складу служби нагляду входять також окремі самостійні управління НБУ:

1) реєстрації та ліцензування банків;

2) нагляду за великими банками;

3) питань роботи з проблемними банками.

Основні принципи і вимоги щодо діяльності наглядових органів визначені Базельським комітетом банківського нагляду - міждержавною організацією-координатором діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Створений наприкінці 1974 р. керуючими ЦБ 8 європейських країн а також США, Канади і Японії у м. Базелі (Швейцарія). Оскільки ідея створення такого організованого міжнародного банківського нагляду належала директору Банку Англії Пітеру Куку цей комітет неофіційно називають комітетом Кука. Цей комітет підтримує тісні зв'язки з професійними організаціями банківського нагляду, у тому числі і з Україною. Секретаріат групи банківського нагляду країн Центральної! Східної Європи (до якого входить Україна) знаходиться у Будапешті.

У останні десятиріччя набуває істотного значення банківський аудит. Він виник як послуга висококваліфікованих фахівців з бухгалтерського обліку та фінансового аналізу щодо підтвердження звітності та втрачених вигод банків. Потреба в ньому назрівала по мірі переходу Української економіки до ринкових методів. Юридично аудиторську справу в Україні було визнано ще у 1993 році прийнятим Законом України "Про аудиторську діяльність". Було започатковане формування ринку аудиторських послуг; сформувались спеціалізовані аудиторські фірми та самостійні аудитори. Почала діяти Аудиторська палата України (АПУ), яка видає відповідні сертифікати та ліцензії на право проводити цей вид діяльності. Поступово аудит став переходити від своєї зовнішньої до внутрішньої форми, організований як внутрішній аудит. Саме внутрішні аудитори здійснюють незалежне оцінювання управлінських функцій банку. Внутрішній аудит аналізує ситуації ризику, застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нових технологій, вживає заходи, що сприяють покращенню роботи банку.

Служба внутрішнього аудиту-це самостійний структурний підрозділ комерційного банку. Вона звітує перед правлінням банку не менше одного разу на рік. готує доповідну записку раді банку та зборам акціонерів (учасників) банку. Після підсумкові наради з керівництвом банку або його підрозділу звіт має включатися до пояснювальної записки при складанні річного звіту. Комерційний банк надає звіт про роботу служби внутрішнього аудиту до НБУ двічі на рік. За результатами аналізу звітності та матеріалами перевірок. НБУ надсилає банку лист із вимогами щодо приведення своєї діяльності у відповідність з чинним законодавством. В разі неналежного реагування до банку застосовуються санкції.

Проводячи наглядову діяльність. НБУ спирається на Конституцію України, де записано, що він як орган виконавчої влади з особливими функціями і засобами здійснює державне управління банківською системою, є посередником між державою та комерційними банками. Регулятивна діяльність НБУ прописана в Законі України "Про банки і банківську діяльність" (р. І У. ст.66).

Нормативно-правова діяльність НБУ по регулюванню банківської діяльності розкривається у таких формах:

- адміністративне регулювання:

реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; визначення нори обов'язкових резервів;

застосування санкцій;

нагляд за діяльністю банків;

рекомендації щодо діяльності банків;

- індикативне регулювання:

встановлення обов'язкових нормативів;

встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків;

проведення процентної політики;

рефінансування банків;