Розділ «7.3. Платіжний баланс і золотовалютні резерви у валютному регулюванні»

Щодо співвідношення між елементами запасу, оскільки такі елементи як резервна позиція у МВФ, а також запас СПЗ є невеликими частками у загальному обсязі резервів (до того ж вони регулюються МВФ), вирішальну позицію займає співвідношення іноземної валюти та золота у складі резервів. Однак, і тут є протиріччя: золото відрізняється від інших валютних активів тим, що не приносить прибутків у вигляді відсотків; навпаки, його утримання потребує витрат, особливо при його переміщенні; з другого боку, вартість золота відносно паперово-кредитних грошей, які знецінюються, постійно зростає, особливо у довгостроковому періоді. До того ж, золото використовують як заставу при наданні зовнішніх валютних кредитів. Слід також врахувати, що Центральні банки здійснюють продаж золота за ВКВ при одночасній його купівлі через певний період і не втрачають таким чином права власності на золото (операції "своп").

Нарешті, диверсифікація валютного запасу постає перед Центральними банками та урядом як проблема вибору конкретних валют та їх співвідношення у цьому запасі. Перехід від "стандарту долара" до "мультивалютного стандарту" призводить до необхідності формування такого "валютного кошика", який би відповідав зовнішній політиці України, зокрема, розвитку торгівлі з країнами, з якими Україна домовилась і уклала відповідні угоди.

Яке майбутнє у валютних відносинах, валютного ринку, нарешті яка валюта майбутнього нас чекає?

З початку світової фінансової кризи (2008 р.) виникла потреба у створенні світової резервної валюти (правда, вона була ще набагато раніше), яка має прийти на зміну долару США. Прив'язка всієї економіки планети до країни, що переживає довгостроковий економічний спад, явно недоцільна, однак зробити реальні кроки на шляху створення нової резервної валюти ніхто не наважився. Світове віртуальне співтовариство придумало цифрову валюту - (bit- одиниця інформації, — монета) яка є непідконтрольною одній владі і одному банку. Тобто, мова йде про розподіл валюти і економічної системи країни, а також чіткий алгоритм її емісії та обігу на програмному рівні при виключенні впливу економічних, політичних, інших факторів на котирування валюти. Власне кажучи, таким вимогам і мас відповідати майбутнього. Bitcoin існує з 2009 року, його приймають у платежі за товари та послуги, вільно конвертують у електронні (EasyPay, Qiwi, Rapida. RBKMoney, Web-Money, Яндекс. Деньги і навіть Сантози Накамото) і реальні валюти у більшості країн планети. Однак, за оцінками МВФ країни світу 64% своїх резервів тримають у доларах США, приблизно 27% у євро. Британський фунт стерлінгів - менше 5%, японська йєна-3% швейцарський франк - 0,5%. Більш того, вважається аномалією, що вибір робиться на користь мінімальної кількості валют, не гарантованих золотом. Сучасна валютна система є системою фінансової залежності одних країн від інших. І євродоларовий стандарт резервних валют не забезпечує стабільності та стійкості фінансових систем країн. Спроби Росії, Китаю, Ірану переломити ситуацію не дають видимих результатів. Спроби ввести таку валюту на основі SDR (Shecial Drawing Richts - спеціальних прав запозичення) також не знайшли шляху до життя.

Звідси беруть початок спроби знайти таку валюту у світових електронних грошах, бо вони здатні замінити у розрахунках готівкові гроші. Окрім цього, забезпечити швидкість та зручність використання, безпеку, найнижчі трансакційні витрати та нові можливості бізнесу з його переносом у Internet.

Чому Центральні банки бояться електронної світової валюти? Перерахуємо: по-перше, не знайдено ясного тлумачення того, що таке "електронні гроші" самі по собі (а за ним і правове їх тлумачення): як вказувалось раніше — це засоби розрахунків, з одного боку, а з другого - виплати по зобов'язаннях емітента, які мають бути здійснені і у неелектронних грошах. По-друге, електронні гроші слід розділити на фіатні та нефіатні. Перші обов'язково виражені у одній з національних валют і є різновидом грошової системи держави. Остання законодавчо зобов'язує приймати їх до сплати. Емісія, обіг і погашення електронних фіатних грошей ведеться за правилами внутрішнього регулятора, тобто ЦБ країни, інших органів влади. Нефіатні гроші є одиницями вартості недержавних платіжних систем: їх емісія, обіг, та погашення (у обмін на фіатні гроші) проходить по правилах платіжних недержавних систем. Контроль та регулювання у окремій країні зменшується;головне у тому, що часто недержавні платіжні системи у різних країнах прив'язують свої нефіатні гроші до курсів світових валют. А держава інколи ніяк не забезпечує надійності та реальної цінності таких вартісних одиниць1. Тим більше, що рівень контролю нефіатних грошей у різних країнах дуже відрізняється.