Розділ «7.3. Платіжний баланс і золотовалютні резерви у валютному регулюванні»

в) резервної позиції;

г) спеціальних прав запозичення.

Золоті запаси використовуються як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Оцінка вартості запасів золота орієнтується на ринкову ціну, а її треба проводити у зв'язку з коливанням цієї ціни на міжнародних валютних ринках. Вільно конвертовані валюти (ВКВ) - це основа золотовалютних резервів будь-якої країни. ВКВ - це по-перше, залишки на поточних та коррахунках у закордонних банках, а також короткострокові банківські депозити в них; по-друге, високоліквідні фінансові інструменти: казначейські векселі, короткострокові та довгострокові урядові цінні папери; по-третє, — це боргові документи, які не обертаються на ринку, але є результатом офіційних операцій країни з Центральними банками та урядовими організаціями інших країн. Резервна позиція - це частка країни у МВФ. Згідно з Статутом МВФ, ця установча частка дорівнює 25% (квота)заробленого в резервних активах (а не в національній валюті) доходу, у вільно конвертованих валютах інших країн-учасниць. Спеціальні права запозичення(СПЗ) — це міжнародні резервні та платіжні кошти, що випустив МВФ та розподілив між країнами пропорційно їх квот. Вони існують для відтворення валютних резервів та відновлення платіжного балансу (сальдо балансу), розрахунків з МВФ та визначення співвідношення вартостей валют країн — учасників МВФ. Сьогодні СПЗ використовуються обмежено у основному тому, що перебудови офіційних золотовалютних резервів на базі СПЗ не відбулось по суб'єктивних і об'єктивних причинах і головне - протидії з боку США.

З чого формується валютний резерв України? Такий резерв концентрується у НБУ а також у Міністерстві фінансів України.

Джерелами формування валютного резерву у НБУ є:

- кошти, отримані від продажу чи виторгу національних експортерів;

- кошти від операцій на внутрішньому валютному ринку;

- кредитні кошти, отримані від МВФ, МБРР, Світового банку, ЄБРР, міжнародних валютно-фінансових організацій і іноземних держав;

- доходи від власних операцій зі своїми коштами на валютних ринках; Джерелами валютних ресурсів Міністерства фінансів України є:

- надходження від централізованого експорту;

- митні надходження у інвалюті;

- кошти, що отримані як іноземні кредити.

Для чого потрібний золотовалютний запас України?:

Для покриття дефіциту платіжного балансу України. У разі виникнення дефіциту платіжного балансу (тобто баланс є пасивним) курс національної валюти знижується. По досягненні рівня падіння курсу гривні НБУ. або Мінфін України, продає іноземну валюту із своїх резервів в обмін на національну валюту (гривню). Цим не допускається обезцінювання гривні. Це. звичайно, призводить до зменшення обсягів валютних запасів. Однак, активне сальдо має відповідно протилежні дії: іноземна валюта купується в обмін на гривню. При цьому збільшуються обсяги валютних резервів країни. На сучасному етапі розвитку економіки України для покриття дефіциту бюджету в Україні (як і у світі) використовуються тільки запаси іноземної валюти. Інші складові резервів мають бути перетворені в іноземну вільно конвертовану валюту. І золото, як резерв, має бути перетворено у ВКВ завдяки продажу його на міжнародному ринку та за ринковими цінами. Тим більше, що МВФ продає частини золота для надання пільгових кредитів слабо розвинутим країнам, а це призводить до падіння ціни золота. Зараз ВКВ купується у МВФ через обмін гривні на ВКВ.

Важливо відзначити, що золотовалютні резерви є також фактором формування грошової бази держави, а грошова база впливає на внутрішній грошовий обіг у країні. Ось чому зміна резервів під впливом зміни платіжного балансу впливає на розміри грошової маси і інколи дестабілізує як грошовий обіг так і економіку країни. Про грошову базу та грошову масу йшлось раніше.

Мета управління золотовалютними резервами полягає у максимальній ефективності їх використання. Це досягається:

1) вибором оптимальної величини резервів:

2) вибором співвідношення між елементами резерву

3) диверсифікацією валютного запасу.

Треба враховувати, що постійне зниження резервів є наслідком тривалого дефіциту платіжного балансу і може призвести до неможливості задоволення своїх потреб імпорту. З другого боку тривале зростання резервів веде до постійного переважання зовнішніх надходжень над видатками. А це збільшує національну грошову масу, що провокує інфляцію та відплив грошей із сфери виробництва у грошову сферу та розвиток спекулятивних операцій на грошовому ринку. Як показує досвід управління золотовалютними резервами, якихось універсальних рекомендацій немає: використовуються показники: суми зовнішніх боргових зобов'язань, співвідношення обсягу резервів на певні дати, суми зовнішніх витрат, розмірів пасивного або активного сальдо торгівельного і платіжного балансів, інші. Окрема країна визначає для себе показники, однак світова практика свідчить, що достатнім г обсязі резервних активів, який відповідає вартості імпорту товарів та послуг за три місяці. При падінні резервів нижче критичного рівня треба проводити заходи направлені на зниження валютного курсу; при непомірному зростанні резервів, навпаки - на підвищення курсу національної валют (або розширення внутрішнього споживання).