Світовий досвід формування моделей економічної політики

Державне управління в економічній сфері

Діяльність держави стосовно забезпечення економічної безпеки України. З огляду на це, економічна програма і напрямки подальшого розвитку держави повинні зазнати змін за наступними показниками:

• учасникам господарської діяльності треба чітко дотримуватися вимог економічних законів, і насамперед - прав власності, закону вартості, пропозицій грошового обігу, контрактного права тощо. Виникнення значної різниці між цінами у промисловості та сільському господарстві стало наслідком недотримання закону вартості. З іншого боку, це призвело до виникнення негативних тенденцій в аграрній сфері. Результатом ігнорування законів грошового обігу стали криза неплатежів, заборгованості по заробітній платі, брак готівки, уявна фінансова стабільність тощо;

• у сфері державного регулювання економіки слід відмовитися від спрощеної консервативної моделі змішаної економіки (тобто від монетаризму) на користь ліберальної соціально спрямованої моделі з явним превалюванням інноваційного розвитку;

• у сфері майнових відносин важливо перейти до поширення колективних форм власності, й насамперед – трудової колективної власності (на засоби виробництва, створений продукт тощо);

• з метою підвищення рівня якості життя населення країни слід здійснити комплекс заходів щодо стимулювання платоспроможного попиту населення, і насамперед – за рахунок істотного підвищення заробітної плати. Це, водночас, означатиме дотримання вимог закону попиту і пропозиції;

• необхідно сформувати належний інвестиційний клімат;

• сталий розвиток економіки неможливий без науковообґрунтованої промислової політики, тому в цій сфері потрібно чітко визначити національні пріоритети. Подолання стагнації і налагодження зростання виробництва потребує ефективної політики у галузі промисловості. Затягування з вирішенням цієї проблеми значно ускладнює здійснення нагальних структурних перетворень у господарстві та управлінні;

• потрібно посилити роль держави у банківській системі шляхом створення державних спеціалізованих банків (земельних, інвестиційних тощо), помітного здешевлення на цій основі кредитів, їх направлення на структурну перебудову і вирішення інших проблем (як відомо, у комерційних банках України зосереджено близько 80 % кредитного ринку, що значно стимулює здешевлення кредитів);

• зосередити увагу та фінансові ресурси на відродження села і проводити виважену аграрну політику.

Для практичної реалізації визначених заходів необхідно:

• 1. Вжити ряд заходів щодо підвищення попиту на гривню на внутрішньому ринку капіталу; для уникнення спекулятивних атак на валютному ринку слід впроваджувати нові інструменти страхування валютних ризиків та контролю; розширити джерела валютного наповнення банківських активів; посилити нагляд за комерційними банками, яким було надане державне рефінансування, щоб убезпечити валютний ринок від попадання на нього цих коштів; моніторити процес розрахунків комерційних банків за зовнішніми запозиченнями.

• 2. Розвивати інформаційну інфраструктуру вітчизняних банків шляхом запровадження сучасних технологій і програмних продуктів, які відповідатимуть міжнародним стандартам; активізувати процес консолідації українських банків, підвищити розмір мінімального статутного капіталу та проводити жорстку політику регулювання економічних нормативів діяльності комерційних банків.

• 3. Законодавчо закріпити процедури щодо злиття та поглинання підприємств з метою залучення інвестицій і забезпечити належний рівень регулювання цих процесів з метою уникнення монополізації іноземними інвесторами провідних галузей української економіки.

• 4. Для ліквідації від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі ввести погоджену із СОТ систему квот на імпорт товарів, аналоги яких виробляються в Україні, використовувати нетарифні та фітосанітарні обмеження до неякісного імпорту.

• 5. Здійснити аналіз ефективності функціонування міжурядових комісій із торговельно-економічної діяльності з метою пошуку додаткових можливостей для зміцнення міжнародного економічного, технологічного, енергетичного та наукового співробітництва, зокрема, шляхом нарощування обсягів експорту, збільшення представництва українських і спільних підприємств за кордоном.

• 6. Запровадити заходи щодо зменшення ставок по кредитуванню у реальному секторі економіки.

• 7. Розробити і реалізувати Національну програму підвищення конкурентної спроможності, спрямовану на розвиток науки, освіти, сучасної інфраструктури, здійснення відповідних структурних та інституційних перетворень.

Отже, основою державної стратегії економічної безпеки має стати ідеологія розвитку, яка б грунтувалася на дотриманні стратегічних пріоритетів, забезпеченні національних інтересів з метою виявлення, попередження та усунення загроз у сфері економічної безпеки. Без ідеології розвитку, без культивування пріоритетного промислового і науково-технічного піднесення неможливе вирішення таких завдань економічної безпеки, як подолання інфляції, зниження бюджетного дефіциту, розв'язання проблем зайнятості, підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення. На економічний розвиток держави впливає значна кількість чинників, проте за сферою впливу їх можна розділити на внутрішні та зовнішні. їх детальний аналіз дасть можливість підійти до вирішення проблеми формування економічної політики більш системно та об'єктивно. Таким чином, предметом нашого подальшого дослідження будуть саме внутрішні чинники, які впливають на формування економічної політики держави.

Наступний розділ:

Висновки до глави 1

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світовий досвід формування моделей економічної політики“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики
  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5