Добробут населення країни - найважливіший критерій оцінки ефективності соціально-економічної політики держави. Його підвищення є основною метою суспільного розвитку. Перш за все, рівень життя характеризується поєднанням і взаємодією двох складових: ступенем забезпеченості населення матеріальними і нематеріальними благами та мірою їх ужитку.
За всієї здавалося б очевидності загальноприйнятого поняття "добробут життя" фахівці дають достатньо різноманітні конкретні його формулювання. Частина авторів відзначає, що добробут життя - це ступінь задоволення духовних, матеріальних і соціальних потреб. Таке визначення швидше характеризує статистику рівня життя, хоча добробут життя - це динамічний процес, що змінюється під впливом безлічі чинників.
Найбільш слушною є думка авторів, які вважають, що добробут життя – це комплекс умов функціонування людини у сфері споживання, розвитку потреб і характері їх задоволення, що виявляється в масштабі. Аналогічний зміст у радянській статистиці мало поняття "добробут народу". У даний час термін "рівень життя" витіснив "добробут народу" через низку обставин, серед яких важливе значення має зниження рівня життя значної частини населення в пострадянський період, а "добробут" передбачає позитивну характеристику.
Досліджуючи історію розвитку концепції добробуту життя, ми перш за все, звертаємося до концепції рівня життя, що відображає економічні параметри життєдіяльності людини. Безпосередній зв'язок між ними відображений у табл. 5.2, де наведено поняття та показники рівня життя за визначенням ООН, шведською і французькою моделями.
В обох моделях майже всі компоненти добробуту населення збігаються, але першочерговість їх різна. Обидві моделі передбачають широке використання статистичних показників, а у деяких випадках, скажімо, для оцінки задоволеності – результати соціологічних досліджень.
Таблиця 5.2. Поняття і склад компонентів за концепціями добробуту населення ООН, Швеції та Франції
| Компоненти рівня життя | ||
| концепція ООН | шведська модель | французька модель |
| 1. Здоров'я | 1. Праця і умови праці | 1. Чисельність і склад |
| 2. Споживання продуктів харчування | 2. Економічні можливості | населення, трудові ресурси і умови праці |
| 3. Освіта | 3. Політичні можливості | |
| 4. Зайнятість і умови праці | 4. Шкільне навчання | 2. Розподіл, перерозподіл і використання доходів |
| 5. Житлові умови | 5. Здоров'я і використання медичної допомоги | |
| 6. Соціальне забезпечення | 6. Соціальні можливості (формування сім'ї та сімейних стосунків) | 3. Умови життєдіяльності |
| 7. Одяг | 7. Житло | |
| 8. Відпочинок і вільний час | 8. Харчування | 4. Соціальні сторони рівня життя |
| 9. Права людини | 9. Вільний час і його проведення | |
Джерело: Розроблено автором.
Шведська модель має чітку трудову настанову. В ній добробут населення, насамперед, визначається економічними та політичними можливостями. Проте як недолік шведської концепції рівня життя слід вказати той факт, що за основу формування сприйняття людиною задоволення своїх потреб береться працездатність особи. Такий підхід неминуче має призвести до того, що непрацездатні громадяни будуть потребувати сильної соціальної підтримки з боку держави, щоб не відчувати себе обмеженими.
У системі показників добробуту населення Франції перше місце посідають демографічні та соціально-трудові аспекти рівня життя, далі за ними йдуть перерозподіл доходів і умови життєдіяльності, на останньому місці знаходяться соціальні показники, до яких відносяться освіта, охорона здоров'я, охорона правопорядку. З даною ієрархією (за ступенем значущості) показників рівня життя можна не погодитися. Пріоритетним завданням оцінки і регулювання рівня життя повинно бути здоров'я нації, а отже, саме воно має посідати перше місце в концепції рівня життя.
Для визначення гідного рівня добробуту населення з урахуванням соціальної диференціації використовуються такі поняття: "рівень доходів на душу населення", "рівень прожиткового мінімуму", "ступінь диференціації населення за доходами і витратами", "рівень бідності", "життєвий стандарт".
Умовно можна виділити два якісних рівні достойного рівня добробуту населення:
• стійке задоволення первинних потреб людини (сім'ї) у обсягах, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності: харчування (перш за все за білково-калорійною цінністю раціону), одяг, житло, охорона здоров'я, особиста безпека тощо. У СРСР зазначений рівень добробуту був досягнутий у 1960-х роках;
• матеріальний достаток, за якого досягнення задоволення первинних потреб дозволяє перейти до оптимального, індивідуально-орієнтованого типу високого рівня вирішення різноманітних потреб сім'ї та кожного її члена.
У світовій практиці (по лінії ООН та в ряді розвинутих країн) концепція якості життя та її показники є базовими для розробки національної концепції економічної політики держави, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту життя населення. При цьому, на нашу думку, пріоритетною засадою розробки концепції має бути максимальне задоволення потреб людини.
Таким чином, концепція достойного рівня добробуту населення має формувати сукупність умов, що визначають фізичний, розумовий і соціальний добробут людини або групи людей. Причому йдеться не лише про об'єктивні чинники, що визначають якість життя (житло, зайнятість, обслуговування, освіта, харчування тощо), а й не меншою мірою про суб'єктивне сприйняття людиною рівня свого добробуту і таких життєвих умов, як щастя, комфорт, радість. Так, необхідним компонентом життєвої задоволеності є задоволеність роботою, станом здоров'я, фінансовим становищем, домашніми умовами, родинними стосунками, одруженням, можливостями здобуття освіти, здатністю до творчої діяльності, самооцінкою тощо. Таким чином, концепція якості життя включає всі аспекти взаємозв'язку людини й оточуючого світу, тобто аспекти, що характеризують ступінь задоволення потреб і ступінь відповідності між очікуваннями й усвідомленням реальності.
Концепція добробуту населення є основоположною ідеєю формування державної політики, спрямованої на покращення якості життя, що базується на системі принципів і показників. Концепція рівня життя передбачає стратегію і тактику, етапність реалізації її задумів та має конкретно-історичний характер.
В умовах переходу до ринкових відносин в Україні склалася ситуація, коли цільові настанови (завдання, способи та механізми реалізації), окреслені спочатку, перестали відповідати вимогам життя, що динамічно змінюється. Наразі стало зрозуміло, що їх необхідно переглянути і визначити нову концепцію рівня життя, поетапну її реалізацію на основі довготривалих програм.
Вітчизняна модель достойного рівня добробуту населення головним пріоритетом має ставити два ключових напрями: здоров'я людини та подолання бідності. У термінах Всесвітньої організації охорони здоров'я поняття "здоров'я" означає "стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних дефектів". Благополуччя – це такий динамічний стан розуму, який характеризується певною психологічною гармонією між здібностями, потребами й очікуванням працюючого і тими можливостями та вимогами, які висуває й надає оточуюче середовище.
Аналіз здоров'я можна проводити за 3-ма напрямами: з точки зору людини, підприємства і суспільства. З точки зору людини показником здоров'я буде працездатність (що розуміється в даному випадку як співвідношення часу відсутності на робочому місці через хворобу і часу роботи, тобто коефіцієнта тимчасової непрацездатності). На рівні підприємства – втрати робочого часу через хвороби і травми, а також витрати на забезпечення здоров'я персоналу. На суспільному рівні показниками здоров'я нації будуть середня тривалість життя, смертність за віком, кількість лікарень і лікарняних ліжок на 100 тис. населення, витрати на охорону здоров'я (з розрахунку на душу населення) тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни“ на сторінці 1. Приємного читання.
