Одним із важливих природних базисів життєдіяльності людини є водні ресурси. Відповідно до Водного кодексу України "...усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту" [11]. Водойми займають площу 2,4 млн га, що становить 3,9 % території країни. Використання водного фонду, до якого належать усі води та водні об'єкти, є різноплановим.
Головним постачальником води для України є Дніпро. Інші річки, що забезпечують потреби у воді - Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. (табл. 3.3). Стан води й повноводдя цих водних артерій залежать головним чином від стану їх приток – малих річок, яких налічується близько 63 тис, вони мають величезне значення (варто згадати, що 90 % населених пунктів розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою). Проте стан малих річок України на сьогодні е надто складним: понад 20 тис. їх вже зникло, пересохло. Це, звичайно, зумовлює деградацію великих річок, тому проблема їх збереження й оздоровлення - одна з найгостріших для України.
Пріоритет у вирішенні проблеми екологічного стану р. Дніпро, ресурси якої становлять близько 80 % усіх водних запасів України, певною мірою відображається і на державній екологічній політиці, а саме у реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Окрім того, на сьогодні в Україні масштабно постають проблеми екологічного стану Азовського моря, а також річок Сіверський Донець і Південний Буг.
Іншим важливим джерелом водних ресурсів є водосховища - штучні водойми, утворені під час спорудження водомірної греблі у долині річки, причому об'єми води в них перевищують 1 млн м3. Водосховища створюють з метою регулювання річкового стоку для забезпечення різноманітних господарських потреб. Загалом у межах нашої держави споруджено майже 1 тис. водосховищ, загальна площа яких у процесі заповнення перевищує 3,3 тис. км2, а загальний об'єм води становить понад 55 млрд м3 (табл. 3.4).
Таблиця 3.3. Гідрологічні характеристики головних річок України
| Назва річки | Місце, куди впадає | Довжина, км | Площа басейну, тис. км2 | |
| загальна | у межах України | |||
| Дніпро | Чорне море | 2201 | 981 | 504,0 |
| Південний Буг | Чорне море | 806 | 806 | 63,7 |
| Сіверський Донець | Дон | 1053 | 750 | 98,9 |
| Дністер | Чорне море | 1362 | 705 | 72,1 |
| Псел | Дніпро | 717 | 692 | 22,8 |
| Десна | Дніпро | 1130 | 591 | 88,9 |
| Горинь | Прип'ять | 659 | 577 | 27,7 |
| Інгулець | Дніпро | 549 | 549 | 14,87 |
| Ворскла | Дніпро | 464 | 459 | 14,7 |
| Случ | Горинь | 451 | 451 | 13,9 |
| Стир | Прип'ять | 494 | 445 | 13,1 |
| Західний Буг | Вісла | 831 | 401 | 73,5 |
| Тетерів | Дніпро | 385 | 385 | 15,3 |
| Сула | Дніпро | 365 | 365 | 19,6 |
| Інгул | Південний Буг | 354 | 354 | 9,89 |
| Рось | Дніпро | 346 | 346 | 12,6 |
| Самара | Дніпро | 320 | 320 | 22,6 |
| Прут | Дунай | 967 | 272 | 27,5 |
| Прип'ять | Дніпро | 761 | 261 | 121,0 |
| Айдар | Сіверський Донець | 264 | 256 | 7,4 |
| Сейм | Десна | 748 | 250 | 27,5 |
| Збруч | Дністер | 244 | 244 | 3,4 |
| Серет | Дністер | 242 | 242 | 3,09 |
| Стрий | Дністер | 232 | 232 | 3,1 |
| Тиса | Дунай | 966 | 201 | 153,0 |
| Оскіл | Сіверський Донець | 472 | 177 | 14,8 |
| Дунай | Чорне море | 3900 | 174 | 817,0 |
Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України
Вирізняють 5 головних видів водосховищ:
• рівнинні, що характеризуються великою площею водної поверхні, невеликою максимальною (15-25 м) і середньою (переважно 5-9 м) глибинами, інтенсивними процесами переробки берегів;
• водосховища передгірні та плоскогірних областей. їм властиві великі глибини (70-100 м і більше), порівняно невелика інтенсивність переробки берегів, незначне затоплення і підтоплення території;
• гірські мають великі глибини (часто понад 100 м), незначні площі підтоплення та невелику інтенсивність переробки берегів;
• озерні, які створюють під час будівництва греблі на річці, що витікає з озера. Перевагою цих водосховищ є те, що за незначного підпору і невеликої площі затоплення земель у них можна закумулювати великі об'єми води;
• наливні – для їх спорудження використовуються природні улоговини. Застосовують такі водосховища переважно у процесі зрошення та будівництва гідроакумулювальних електростанцій.
Таблиця 3.4. Водосховища України
| Водосховище | Роки створення | Річка, на якій споруджено | Площа, км2 | Об'єм, км3 | Довжина, км |
| Київське | 1964-1966 | Дніпро | 992 | 3,73 | 110 |
| Канівське | 1972-1978 | Дніпро | 675 | 2,62 | 123 |
| Кременчуцьке | 1959-1961 | Дніпро | 2250 | ї 3,5 | 149 |
| Дніпродзсржинське | 1964 | Дніпро | 4567 | 2,45 | 114 |
| Дніпровське | 1932 | Дніпро | 410 | 3,3 | 129 |
| Каховське | 1947-1948 | Дніпро | 2155 | 18,2 | 230 |
| Дністровське | 1955-1956 | Дністер | 142 | 3,2 | 194 |
| Червонооскільське | 1958 | Оскіл | 122,6 | 4,7 | 76 |
| Ладжинське | 1964 | Південний Буг | 20,8 | 0,15 | 45 |
| Печенізьке | 1962 | Сіверський Донець | 86,2 | 3,83 | 65 |
Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України
В Україні спостерігається дуже суттєва диференціація у регіонах відносно забезпечення їх водними ресурсами. За цим рівнем регіони України поділяються на найбільш зволожені, нормально забезпечені та найбільш посушливі регіони (табл. 3.5).
Таблиця 3.5. Групи регіонів за рівнем забезпеченості водними ресурсами
| Найбільш посушливі регіони | Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим. |
| Нормально забезпечені регіони | Вінницька, Волинська, Житомирська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська області. |
| Найбільш зволожені регіони | Закарпатська, Івано-Франківська, Чернігівська області. |
Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України
Як видно з таблиці, до найбільш посушливих відносяться східні та південні області, всього їх 9, що становить більш третини областей України. Серед найбільш зволожених регіонів дві західні області, Закарпатська та Івано-Франківська й самий північний регіон – Чернігівська область. В цілому Україна вважається одним з найменш забезпечених водними ресурсами регіоном Європи.
Однією з проблем водокористування в Україні є високий рівень втрат під час транспортування. Через застарілу матеріально-технічну базу, незадовільний стан воднотранспортних систем і комунікацій ЖКГ було втрачено 2,3 млрд, м3 забраної води, що становило 16%. Найбільші втрати зареєстровані в Криму, вони перевищили 700 млн. м3, що становило більше ЗО % від загальнонаціонального показника. Це майже половина забраної води у цьому регіоні за весь проаналізований період. Високі втрати також і в Київській області (520 млн м3), у Херсонській області рівень втрат перевищив 25 % від кількості забраної води, у Дніпропетровській і Донецькій - 12,7 і 15,8 % відповідно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління водними ресурсами“ на сторінці 1. Приємного читання.
