ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

Державне управління в економічній сфері


Напрями державної політики з утвердження позитивного іміджу країни


На сучасному етапі міжнародний імідж будь-якої держави свідчить про її економічну й політичну силу, процвітання та високий рівень культурного розвитку. Він також є показником авторитетності й успішності дій тієї чи іншої країни на світовій арені. Позитивний імідж держави безпосередньо пов'язаний із ставленням до неї як світової спільноти, так і її власних громадян.

Окрім того, позитивне сприйняття України у світі здатне в значній мірі сприяти успіху проведених соціальних та економічних реформ. Сьогодні завдання державного будівництва вимагають від влади реалізації кроків, спрямованих на формування позитивного відношення в світі до української держави. Це дозволить скоригувати поводження зарубіжних країн - потенційних інвесторів і партнерів, сформувати сприятливий клімат у вирішенні ряду найважливіших економічних та політичних завдань розвитку держави.

Міжнародний імідж України має як внутрішній так і зовнішній виміри. Розуміння важливості двох вимірів, а тим більше - вдале поєднання цих двох аспектів у економічній політиці держави, могло б дати відчутний позитивний результат. Зміст, хараюер і скоординовані дії органів державної влади визначають імідж України на світових ринках. Дійсно, заохочувати іноземні інвестиції, кредити і туристів в Україну або трансконтинентальні транспортні потоки через її територію можна лише одним шляхом – створюючи, насамперед, сприятливі умови для життя громадян своєї власної держави. Без цього не буде демократичної й стабільної України, в якій хотіли б жити українці і з якою бажали б співпрацювати іноземці.

Імідж держави – це емоційно забарвлена сукупність певних уявлень про країну в основних сферах її життєдіяльності: політичній, економічній, соціальній, науковій, культурній, спортивній, яка має характер стереотипу. Комунікативними елементами іміджу держави є код, символ, стереотип, бренд [1, с. 15].

Імідж країни – це відповідний процес створення та поширення бренду країни за допомогою міжнародних ЗМІ. Бренд країни у даному тлумаченні є надзвичайно важливим і необхідним. Його формування - справа багатьох років. Інколи для цього потрібна навіть ціла епоха. Наприклад, таким брендом для французів ε галантність; для німців - точність, пунктуальність, вимогливість; для американців - свобода та розкутість. Інколи брендом країни виступають укорінені епітети: "країна кохання - Італія", "країна танців і вина - Іспанія", "Туманний Альбіон - Англія", які стали не просто візитними картками країн, а й створили їх імідж, започаткований у минулі часи, міцно вкорінений у свідомості сучасників, наполегливо, навіть інколи дуже настирливо, підживлюваний митцями чи політиками.

Як один із проявів соціальної культури XX століття, поняття іміджу, в різних його проявах, постійно привертає до себе увагу науковців і дослідників. Зокрема, у розвитку теорії "іміджу держав" як політико-економічної категорії можна виділити декілька етапів:

Перший етап - 1950-1960-ті роки. Саме у цей період формується теорія іміджу. Вона узагальнює технології щодо протидії рекламній діяльності конкурентів.

Другий етап – 1970-ті роки. Теорія іміджу трансформується в теорію бренд-іміджу, тобто створення образу не просто для окремих товарів, а їх груп або товарних сімейств, об'єднаних певним товарним знаком. Цю теорію було покладено в основу технології брендингу.

Третій етап – 1990-ті роки. Початок формування нової галузі гуманітарних технологій – іміджелогії. Цей термін перекладається як "наука про образ" від об'єднання двох слів image (англ.) - образ, подоба, зображення, відображення та logos (гр.) – слово, мова, роздум. Під цим терміном розуміли, що: по-перше, іміджелогія - це наука про технологію створення особистої привабливості, галузь наукового знання, що допомагає оволодіти механізмами ефективного впливу зовнішнього вигляду один на одного [2, с. 5]; по-друге, це наука про дослідження, розробку і технології впровадження у суспільну свідомість бажаного (позитивного і привабливого) іміджу людини, соціальної групи, організації, суспільства (країни), ідеї, ідеології, релігії тощо.

Третій період характеризується також виникненням і розвитком такого напряму як "іміджування". В умовах глобалізації даний термін частіше застосовується до "тестування" світової політики та вивчення загального стану справ у світі, від якого великою мірою залежить поведінка певних держав, а у відповідному контексті – їхній імідж у зовнішньому середовищі.

Більшість західних науковців розглядають проблему формування національного іміджу з більш прикладної точки зору - з позицій національного бренду. Тому переважна кількість іноземних дослідників притримується двох моделей стосовно формування позитивного міжнародного іміджу держави - брендінгу та Public Relations. Public Relations (або як прийнято перекладати - зв'язки з громадськістю) - концепція, що розглядає імідж держави як результат міжнародної суспільно-політичної комунікації, що штучно створюється як відповідь на попит суспільства за допомогою різних комунікативних методів формування та є базовим критерієм для встановлення міждержавних політичних, економічних і культурних стосунків. Ця концепція має більш політичний характер, оскільки вона стосується саме функції забезпечення державою гідного ставлення до країни як власних громадян так і зовнішнього світу.

Брендинг, на противагу попередній концепції, має на меті визначити "ліквідність" державного іміджу, і якщо можна, підвищити її. Брендинг – позиціонування країни таким чином, щоб вона могла здобути для себе максимум користі в міжнародній економічній системі, включаючи максимальне світове визнання, вагомий вплив, укріплення своїх партнерських відносин, оздоровлення індустрії туризму тощо. Концепція формування позитивного іміджу держави вважає саме брендинг визначальним для залучення іноземних інвестицій, розвитку туристичної сфери та встановлення двосторонніх стосунків.

Незважаючи на те, що вищезгадані концепції є різними по своїй суті, представники обох напрямів вважають імідж держави вагомим фактором конкурентоздатності держави на міжнародних ринках, при чому в посткризовий період вагомість національного іміджу тільки посилюється, що пов'язано з пошуком альтернативних шляхів для залучення інвестицій в економіку країн. Позитивний міжнародний імідж держави – стійкий державний бренд – суттєвий чинник успішної роботи експортної галузі й залучення іноземних інвестицій у національну економіку. По суті, він виступає фактично основою для міжнародної конкурентоспроможності країни.

Не зважаючи на різномаїття поглядів на поняття "імідж держави", дослідники сходяться в одному – формування позитивного іміджу країни лише покращить її міжнародні конкурентні позиції. Проте формування і, головне, ефективна імплементація моделі державного іміджу потребує детально розробленої іміджевої політики держави.

Не зважаючи на відсутність чіткого й універсального визначення іміджевої політики держави, це поняття можна розуміти як сукупність практичних заходів, що направлені на формування й реалізацію зовнішнього та внутрішнього іміджу держави з метою покращення добробуту громадян і підвищення позицій країни в світі. Слабка розвинутість державного бренду суттєво впливає на обсяг інвестицій. Так, два роки тому їх обсяг на одного українця складав 170 дол. США, тоді як в Естонії цей показник дорівнював 11 тис. Головним винуватцем такого положення справ експерти вважають органи державної влади України, які ніяким чином не "рекламують" державу у світовому інформаційному просторі [3]. В той же час формування іміджевої політики вимагає тривалого часу та значних інвестицій. Близьку до традиційної інтерпретацію також дають і представники вітчизняної політичної думки.

Влада має довести громадянам, що вона дійсно про них піклується та достойна довіри, платникам податків - що вона чесна, а їхні кошти витрачаються в інтересах громади, потенційним інвесторам і партнерам, вітчизняним та зарубіжним - що влада є надійним і вигідним партнером. Також треба створити та закріпити сприйняття України як бажаного й привабливого об'єкта для вкладання капіталу, налагодження роботи, ведення переговорів у інтересах різних суб'єктів права тощо. Так само слід прищепити сусідам (країнам СНД і Східної Європи) відчуття приналежності до України та її успіхів, гордості за неї, а не образи, суперництва, невдоволення чи просто відстороненості.

Імідж держави повинен відповідати таким вимогам: має бути оригінальним і асоціюватися з країною; легко піддаватися змінам і нововведенням відповідно до міжнародної ситуації; використовувати постійні цінності та культурні особливості країни; для його створення та просування необхідна професійна в різних сферах команда, яка має бути аполітичною та інтернаціональною; мати в наявності слоган (назва країни - обов'язкова) і логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор).

Досить важливим у процесі створення іміджу будь-якої країни є оцінка його ззовні, тобто особливості зовнішнього іміджу. Адже саме враховуючи зауваження і побажання представників не своєї спільноти, можна краще визначити, над чим саме потрібно працювати в процесі створення іміджу країни.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом

  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5