Державне управління мінерально-сировинним комплексом

Державне управління в економічній сфері

Вагомою складовою природно-економічного потенціалу України є мінерально-сировинний комплекс, який відіграє важливу роль в її економічному і соціальному розвитку. Від стабільного постачання мінеральної сировини багато в чому залежить промисловий розвиток країни. Україна є унікальною державою із значною кількістю мінералів та інших корисних копалин. Така ситуація обумовлена геологічною будовою, оскільки на її території знаходиться кордон двох тектонічних плит і є доступ до глибинних надр, що містять суттєві природні багатства. Україна має базові геологічні зони, притаманні земній корі. Тут є області геологічних платформ, геосинклінальні зони тощо. Перехідні області, або крайові прогини, містять різні гірські породи. В надрах знаходяться різноманітні за складом, походженням і віком копалини. Зокрема, вугілля складає біля 95 %, нафта – біля 2 %, природний газ - близько 3 % усіх запасів палива органічного походження. Загальний обсяг покладів вітчизняного вугілля становить близько 117,5 млрд т, із них промислових на діючих шахтах - 6,5 млрд т, з яких майже 3,5 млрд т – енергетичне вугілля [118]. Згідно останніх оцінок, вартість існуючих запасів корисних копалин в країні становить біля 150 тис. дол. США на душу населення. Іноземні дослідники збільшили цю суму до 200 тис. дол. [19, с. 33].

За видобутком вугілля Україна знаходиться в першій десятці країн світу. Але на сьогодні вітчизняна вугільна галузь перебуває в кризовому стані. Характерно, що в Україні біля третини всього експорту припадає на продаж мінеральної сировини і продуктів її переробки. З позиції державного регулювання процесу використання сировинних ресурсів важливе місце належить оцінці його ефективності. Рівень і динаміка цих показників формуються під впливом різних чинників за будь-якої форми господарювання. Тому об'єктивна оцінка досягнутих результатів можлива виключно на основі комплексного дослідження головних факторів економічного зростання.

Слід зазначити, що основу мінерально-сировинної бази України складають вугілля та рудні копалини. Відповідно до статистичних даних (Додаток В), із 2007 року їх видобуток поступово знижується, що пов'язано зі світовою фінансово-економічною кризою, яка охопила спочатку країни-імпортери, а дійшовши до України, спричинила падіння промислового виробництва [20].

Зниження видобутку вугілля відображено на рис. 3.4.

Тенденція видобування вугілля та руд в Україні.

Рис. 3.4. Тенденція видобування вугілля та руд в Україні.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України

Із покращеним фінансово-економічної ситуації та подоланням негативних наслідків світової кризи, у добувній промисловості України відбулися позитивні зрушення. У 2011-2012 pp. видобуток вугілля становив 62,7 і 64,7 млн. т, відповідно, що значно перевищує обсяги видобутку в 2008-2010 pp. і є найкращим показником із 2004 року.

Зростав останніми роками також і видобуток руд та залізних неагломерованих концентратів. Середньорічний темп видобування руд і залізних неагломерованих концентратів у досліджуваному періоді становив майже 70 млн т. За прогнозом, зростання видобутку можливе за умов подолання негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи, пожвавлення вітчизняної промисловості і збільшення зовнішнього попиту. Вже у 2010-2011 pp. видобуток руд і залізних неагломерованих концентратів перевищив 80 млн т. на рік, і за умов дотримання наявних тенденцій до 2015 р. цей показник може сягнути 90 млн. т на рік.

Під час фінансово-економічної кризи видобуток вугілля та руди в Україні помітно знизився і показники більшості провідних країн переважали українські. В порівнянні з продуктивністю праці в Росії, Німеччині, Польщі наші показники значно нижчі. У Канаді, Австралії, США та Південно-Африканській республіці дані показники є вищими за українські у кілька десятків разів.

Значна кількість вугільних шахт і копалин є збитковими через низьку оплату праці, непродуктивну працю і застаріле обладнання [21]. Інша частина копалин є недостатньо дослідженою і вимагає розробки.

Якщо прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд т, то вже розвідані – 34,1 млрд т, із яких 16,2 млрд т – кам'яне вугілля, 17,8 млрд т - буре вугілля. Промислові запаси на діючих шахтах – 6,5 млрд т, із них 3,5 млрд т (54 %) - запаси енергетичного вугілля [21]. Якщо добувати 60 млн т вугілля на рік, то його запасів вистачить на 500 років. Тому цілком виправданим є доведення видобутку до 90 млн т на рік у найближчі 3-5 років. З урахуванням того, що виробнича потужність наявного шахтного фонду в 2007 році становила 95 млн т вугілля на рік, це є реальним.

Наступним етапом має стати поступове збільшення видобутку до 2020 року до 120-130 млн т на рік. За таких темпів видобування запасів вугілля вистачить приблизно на 300 років. Але для здійснення цього плану необхідно розвивати вугільну промисловість, здійснюючи низку невідкладних системних реформ.

Завдання галузевих керівників має бути спрямоване, перш за все, на вирішення питання підвищення ефективності видобування вугілля та його якості, оптимізації витрат, пошуку шляхів зниження собівартості, збільшення обсягів виробництва кондиційної, якісної товарної продукції з вугілля, що видобувається, яка б відповідала потребам споживачів, збереження та розширення ресурсів вугільної продукції. Крім того, вугільна галузь потребує суттєвої модернізації, а відтак - значних інвестицій, яких на сьогодні вкрай бракує.

З урахуванням того, що станом на 01 січня 2006 року на обліку діючих вугледобувних підприємств перебувало 1364 шахтопласти, із яких розроблялися лише 345, важливим напрямом розвитку вугільної промисловості, що визначає політику держави в цьому виді економічної діяльності, має бути розробка нових пластів, що вимагає проведення систематичних геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень.

Важливим чинником розвитку вугільної промисловості є збільшення внутрішнього ринку. Суттєве зростання внутрішнього попиту можливе за умов нарощування частки вугілля в ресурсному забезпеченні ПЕК, тому необхідним є визначення такого балансу виробництва і споживання електроенергії та паливних ресурсів, який би передбачав максимальне використання вітчизняного вугілля.

Зростання видобутку вугілля дозволить вирішити проблему забезпечення тепло- та енерговиробництва, металургії, сприятиме нарощуванню експорту вугілля й електроенергії, доходи від яких наповнюватимуть бюджет країни; при цьому частину з них можна направити на розвиток вугільної галузі та ПЕК.

Важливе значення серед ресурсів мінерально-сировинної бази належить нафті, природному газу, нафтовому попутному газу, газовому конденсату, адже саме вони у значній мірі забезпечують сировиною паливно-енергетичний комплекс. Окремої уваги потребує дослідження запасів природного газу в країні. За оцінками експертів, його початкові ресурси у світі становлять 327–546 трлн м3. Близько 30-32 % світових запасів належать Росії, на другому місці - Іран (15 %). За даними, на початок XXI століття (Додаток Д) на частку Європи (без РФ) припадає 4,6% видобутку газу, а запаси становлять 6775,1 млрд м3, яких вистачить приблизно на 19 років. Це свідчить про високу залежність європейських країн, включаючи Україну, від світового ринку газу.

Серед країн Європи Україна посідає одну із найкращих позицій щодо запасів природного газу: на її частку припадає 0,8 % світового видобутку. Краща позиція лише у Нідерландів, але запасів вистачить лише на 22 роки, тоді як запасів України (а це 1136 млрд м3) має вистачити на 62 роки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління в економічній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державне управління мінерально-сировинним комплексом“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ"

  • Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави

  • Основи державного управління в економічній сфері

  • Цілі, мета і завдання державного управління в економічній сфері

  • Системи державного регулювання економічної політики

  • Світовий досвід формування моделей економічної політики

  • Висновки до глави 1

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Економічний потенціал країни: поняття та особливості

  • Види економічного потенціалу країни

  • Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

  • Висновки до глави 2

  • ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Пріоритетні напрями державної політики у сфері управління земельними ресурсами

  • Державне управління водними ресурсами

  • Державне управління лісовими ресурсами

  • Державне управління мінерально-сировинним комплексом
  • Державна політика розвитку людського потенціалу

  • Висновки до глави 3

  • ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

  • Державне управління ринком сировинних товарів

  • Державне управління ринком сільськогосподарських товарів

  • Державне управління ринком інтелектуальної продукції

  • Ринок капіталів і можливості доступу до інвестиційних ресурсів

  • Висновки до глави 4

  • ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Інтеграційні можливості України

  • Критерії оцінки добробуту населення, його показники

  • Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни

  • Висновки до глави 5